Важкі метали і пробіотики неефективні проти збудника ілеїту свиней

Для лікування ілеїту свиней можна застосовувати антибіотики. При цьому – в рекомендованій дозі, інакше ефективність не буде оптимальною.

У випадках гострого ілеїту з високою захворюваністю (багато випадків у групі) та високою смертністю застосовують ін’єкційні препарати антибіотиків – як правило, для свиней із групи ризику. Решта свиней може отримувати лікування з водою.

Свині зазвичай споживають воду, коли вони хворі, хоча їхній апетит може зменшитися. Задавання ліків із водою дозволяє у безпечний і швидкий спосіб доставити доволі точні дози великій групі свиней.

Кілька наукових досліджень підтвердили добру дію препаратів тіамуліну, тилозину та лінкоміцину для контролю та профілактики ілеїту в багатьох господарствах Європи. У Данії тіамулін є першим вибором для профілактики ілеїту свиней.

Такі препарати, як важкі метали (мідь, цинк), пробіотики, кислоти чи ферменти, неефективні проти збудника ілеїту свиней – бактерії Lawsonia intracellularis – і непридатні для профілактики чи контролю захворювання.

Зважаючи на ендемічний характер ілеїту та значне поширення збудника в господарствах усього світу, вакцинація є цінним й ефективним інструментом для профілактики як клінічного, так і субклінічного ілеїту.

Довідка

Ілеїт свиней, або проліферативна ентеропатія свиней – бактеріальна хвороба, що викликає головним чином гострі та хронічні ураження дистальної частини тонкої кишки, сліпої й ободової кишок у свиней різного віку.

Геморагічна ентеропатія є найдраматичнішою клінічною формою ілеїту свиней. Характеризується гострою геморагічною діареєю та раптовою загибеллю дорослих поросят наприкінці відгодівлі або ж наївних ремонтних свинок, що потрапили у позитивне стадо.

Гостра форма ілеїту свиней стає все поширенішою. Найчастіше гостру форму реєструють у господарствах Данії, Бельгії, Нідерландів, Канади та США. Останнім часом гострі випадки ілеїту свиней реєструються і в Україні.