Слива – серед чемпіонів споживання азоту і калію

Слива належить до рослин із підвищеними вимогами до забезпечення ґрунту поживними речовинами, передусім азотом і калієм.

Найважливіше – не допускати появи ознак дефіциту цих елементів і удобрювати сад оптимальними нормами азоту та калію. Норми мають відповідати особливостям ґрунтів і наявності/відсутності зрошення.

Система удобрення сливи має розроблятися за результатами агрохімічного аналізу ґрунту, уточненого даними листкової діагностики.

Для сливи також шкідливий і надлишок елементів живлення або їхній незбалансований уміст у ґрунті для. Наслідками надлишку азоту в ґрунті під сливою є посилений розвиток листового апарату, погіршення визрівання пагонів, зниження стійкості до хвороб і зимостійкості, погіршене засвоєння ряду мікроелементів, особливо міді, стимуляція розвитку попелиці тощо.

Про негативні наслідки надмірного калійного живлення відомо менше, особливо на малобуферних, легких за гранулометричним складом ґрунтах із підкисленою реакцією ґрунтового розчину.

У рослинах калій є своєрідним антагоністом для кальцію і магнію, тому за надлишкового удобрення цим елементом у сливи можливі фізіологічні розлади. Тому до рекомендацій позакореневого соло-внесення калійних добрив слід ставитися з великою обережністю і застосовувати цей прийом винятково для захисту від попелиці.

Плануючи удобрення високобуферних суглинкових і легкосуглинкових ґрунтів, слід зважати на незначний ефект від поверхневого внесення калійних добрив. Калій, на відміну від нітратного азоту, майже миттєво фіксується ґрунтом, і за відсутності мульчі на поверхні та регулярних механічних обробітків майже не засвоюється коренями.

Тому калійні добрива необхідно вносити або під основний обробіток ґрунту, або в індивідуальні свердловини, як цепрактикується в аматорських садах.

AgroTimes