Гілки яблуні з листковою брунькою на кінці найчастіше видаляють 

Зазвичай при обрізуванні видаляють найсильніші та найстарші гілки, навіть якщо це й спричинить незначне зменшення врожаю наступного сезону. Рішення щодо решти, зазвичай одно- й дворічних гілок, має ухвалюватись на основі їх довжини та пружності – на дереві лишають найкоротші та найеластичніші гілки. 

Такі поради в своїй статті в журналі «Садівництво по-українськи» дав Роберт Сас, засновник консультаційної компанії IPSad (Польща).  

Консультант зауважив, що важливим є й те, якою брунькою – квітковою чи листковою – закінчується така гілка. 

«Пагони, що закінчуються квітковою брунькою, легко відгинаються донизу під вагою плодів, що виростають на їх кінчику. Лагідне відгинання – важлива умова гамування сили росту гілки. На додаток зазвичай пагони з квітковими бруньками на кінцях утворюють із провідником широкі кути і є коротшими за пагони, які увінчані листковою брунькою. Останні з огляду на те, що ростуть під гострим кутом, й особливо через брак відгинання, ростуть значно сильніше, і їх слід вилучати з дерева», – порадив Роберт Сас.

Він пояснив, що різниця між квітковою і листковою бруньками є досить виразною, але часом важко однозначно сказати, яка саме брунька виросла на кінці конкретної гілки. Загалом квіткові бруньки більші й виразніші від листкових, їх форма бочкоподібна. Листкові бруньки — вужчі, їх основа сильніше заглиблена у тканини гілки. Серед листкових бруньок дуже часто є фрагменти торішніх листків. Аби навчитися розпізнавати тип бруньок, їх можна розрізати. У розрізаної квіткової бруньки чітко видно її характерну внутрішню будову, де вирізняються загорнуті самі у себе зародки розеткових листків. На перерізі бочкувата форма стає ще виразнішою. За препарування листкової бруньки характерного зародку розетки не помітно, й структура бруньки значно примітивніша, ніж у квіткової. 

Читайте також: Консультант дав інструкції з обрізування яблунь