Агромаркет
Головне:
Точка зору

«Зернового пирога» поменшало. Конкуренція зростає

Анатолій Стоянов
експерт біржових ринків
Поділитись:

На зерновому ринку наростає напруження між трейдерами та виробниками сільгосппродукції. Попередні прогнози USDA та українських аналітичних агентств щодо виробництва зернових та олійних культур малювали ринку високі перспективи, хоча й нижчі за попередній маркетинговий сезон. Мінекономрозвитку публікувало найбільш песимістичний прогноз. Кожен трейдер, держоператор або переробник, виходячи на ринок у найсприятливіший для себе період, зацікавлений у прибутковій торгівельній діяльності. От тільки цьогоріч «зернового пирога» буде менше, а конкуренція серед ласих  відкусити свій шматок прибутку з ринку – зростає.

Щодо кукурудзи, USDA прогнозує валовий збір до 40 млн тонн, а IGC – 37 млн тонн. Українські аналітичні компанії схиляються до валового збору нижче 35 млн тонн – до 30-33 млн. За даними Мінекономрозвитку, посівні площі під соняшником становлять 5,9 млн га, а під кукурудзою – 5,2 млн. Наприкінці серпня НААН оцінює стан посівів кукурудзи, як близький до критичного (а місцями – як критичний), соняшнику – як задовільний та добрий. Разом із тим, уже офіційно втрачено 230 тис. га зернових.

Якщо погодні умови й надалі перевірятимуть посіви на витривалість, загальний валовий збір поточного року може бути скорочено на 30% від початкових прогнозів. Скорочення пропозиції на ринку стимулює підвищення закупівельних цін на кукурудзу, яке ми спостерігаємо весь серпень на форвардних контрактах нового врожаю. Втім, причина не тільки в цьому.

Кількість зерноторгових компаній на українському ринку за останні 10 років значно зросла. Серед традиційних – Каргілл, АДМ, Рамбурс, НІБУЛОН та інших. З’явилися й нові гравці: ОККО, COFCO, Хафко та багато інших. Останні, завдяки агресивній (іноді навіть занадто) торговельній політиці, швидко вийшли в Топ-10 експортерів зернових з України. Так, наприклад, Spike Trade вперше в Україні запропонував механізм хеджування цінових ризиків за допомогою свопових контрактів. І хоча агресивна торговельна політика на межі ризику призвела до банкрутства Spike Trade, однак тенденція до застосування нових торгових інструментів на ринку й нині вельми актуальна.

Мета трейдерів проста та зрозуміла – купити дешевше й продати дорожче. Однак на практиці реалізація такої простої стратегії дається нелегко. Агровиробники розуміють, що цього року обсяг пропозиції буде суттєво обмежено, а тому не поспішають з реалізацією вирощеної продукції. Така сама тенденція зберігатиметься й у сегменті пізніх зернових та олійних – кукурудзі та соняшнику.

Конкуренція між трейдерами призводить до застосування ними нових інструментів фінансування своїх клієнтів. Взяти, наприклад,  форвардні програми, в рамках яких трейдери забезпечують фермерів насінням, пальним, добривами та засобами захисту рослин. Це дозволяє аграріям з одного боку сконцентруватися на виробництві й мати гарантований канал збуту, а з іншого – трейдер створює сприятливі умови для налагодження довгострокових умов співпраці. Іншим дієвим інструментом взаємодії є використання аграрних розписок. Цей, вже не новий, інструмент фінансування добре сприймається як самими виробниками, так і трейдерами.

Ще зовсім нещодавно прибутковість трейдера можна було оцінювати за обсягами експорту зернових, втім, сьогодення диктує свої правила. Через підвищення рівня конкуренції на зерновому ринку між самими трейдерами його маржинальність буде й надалі знижуватися. Конкурентною перевагою у найближчі 5 років стануть довгострокові відносини з сільгоспвиробниками, забезпечення їх засобами виробництва та часткове фінансування. Саме у синергії виробника та трейдера можливо створити додаткову конкурентну перевагу, яку можна обернути у додатковий прибуток, а вже питання його розподілу залишається відкритим.

Поділитись: