Зберігання без холоду: від ям до тунельного ангара

Я не прийшов до зберігання без холодильника з книжок чи курсів. Я прийшов до нього через помилки. Колись ми, як і багато хто, зберігали буряк і моркву в ямах. Мучилися страшно: десь перегрівалося, десь пріло, десь втрачали більше, ніж заробляли. Тоді здавалося, що проблема саме в ямах. Насправді проблема була в відсутності системи.

З урожайних років ми частину буряка й досі закладаємо в траншеї. Це не імпровізація, а перевірена практика. Рів працює кілька років, висота насипу — до 3 м, яма – 1-1,3 м, накриття — солома і земля. Коли зими стали м’якшими, головним стало — не утеплити, а дати повітрю вихід. Буряк там лежить добре, якщо його правильно заклали і якщо за ним дивляться.

Перелом стався тоді, коли в нас з’явився тунельний ангар. Він стоїть уже вісім років і, без перебільшення, поставив господарство на ноги. Це не холодильник, а простір із природною вентиляцією. Довгий, з дверима на виліт. Часто вони взагалі не закриваються. Вітер гуляє, морква і буряк підсихають, але не гріються.

Я не боюся холоду – я боюся тепла. Якщо коренеплід починає «запарюватися», ви вже нічого з цим не зробите. Легке підмерзання зверху — це проблема, але керована. Перегрів — кінець.

Зберігання для мене — це не приміщення. Це ланцюг рішень: коли збирати, що не брати з поля, як насипати, коли відкривати двері і коли їх не чіпати. Холодильник може зняти частину ризиків, але він не замінить розуміння процесу. А без цього жодне сховище не працює.