Агрономія
Головне:
Точка зору

У майбутньому війни будуть не за газ чи нафту, а за прісну воду

Михайло Колісник
канд. с.-г. наук, голова СФГ «Златопіль» (Полтавська обл.)
Поділитись:
Михайло Колісник

«Ще назва є, а річки вже немає» — свого часу писала Ліна Костенко. Процитувати ці рядки змусила ситуація з українськими річками, у яких навесні науковці зафіксували найнижчий за 100 років рівень води! Єдині річки, куди навесні прибула вода, протікають у Карпатах. Водночас рівнинні річки через відсутність снігу й дощів не наповнилися водою, а через аномально теплу зиму не промерзли й не встигли очиститися. Вчені заявляють про критичну ситуацію у водному басейні України. Ця ситуація стала приводом замислитися, куди ми йдемо, що буде далі та чи маємо хоча б шанс її виправити. 

Ми працюємо на території Полтавської області, де найдовшими річками є Псел — 719 км, Ворскла — 455, Сула — 415 км, Удай і Хорол. Маємо також малі річки від 20 до 100 км. З утворенням Кременчуцького водосховища змінилися довжини річок і площі їх басейнів. 

За своїм типом річки області належать до рівнинних, переважно снігового живлення. Характерним для них є весняний паводок, коли середня інтенсивність підіймання води становить 0,2–0,4 м на добу і навіть 0,5–2 м на добу. А це говорить про те, що річки можуть виходити за свої межі до двох метрів на добу! Можна тільки уявити, яких масштабів цей паводок, яка це швидкість річок, і як вони очищаються! Майже щорічно ширина розливу становила 200–400 м, на широких заболочених заплавах — від 1 до 2 км. Натомість сьогодні через відсутність поверхневого стоку, тобто паводку, річки не очистилися й не наповнилися водою. Така ситуація може призвести до загального зменшення поверхневих вод, погіршення екологічної ситуації та якості води в річках. Окрім того, свідченням висихання ґрунтів і боліт, на думку вчених, є пилова буря, що пронеслася територією України у квітні цього року, та численні пожежі. 

Найважчу ситуацію українські вчені фіксують із малими річками, озерами й струмками, адже за таких кліматичних умов найбільше постраждають саме вони — через невелику площу водозаборів. Якщо дощів не буде, то вони можуть критично обміліти, а то й висохнути. Порушиться баланс ґрунтових вод. 

Нинішня ситуація з водозабезпечення річок України та Полтавщини зокрема нагадує сюжет байки Леоніда Глібова «Мірошник», де в тому, що прорвало греблю й зупинився млин, мірошник звинуватив курей, які зібрались біля калюжі, а не себе і своє безгосподарське ставлення. Подібна ситуація і в нас, адже відповідальні за водні ресурси органи не шукають вихід із ситуації, а думають, як на цьому заробити, вводячи ліміти тощо. Натомість серед приватних підприємців, фермерів, сільгоспвиробників є чимало тих, які готові й вже вкладають значні кошти в розв’язання гострих екологічних питань. Зокрема, хочуть очищати річки від болотної рослинності та мулу, як 2016 року це зробили ми, СФГ «Златопіль», власним коштом (близько 1 млн гривень), за чотири місяці очистивши берегову лінію річки Сухий Кагамлик і піднявши близько 30 тис. кубів мулу. Завдяки проведеним роботам не лише розв’язали виробничі питання фермерського господарства, яке взяло курс на зрошення, а й значно поліпшили гідрологічну ситуацію річки Сухий Кагамлик. 

Проте щоразу, коли господарства розпочинають очисні роботи біля водойм, з’являються відповідні органи, які в найкращому разі забороняють проводити ці роботи, а в гіршому — порушують кримінальне провадження. 

Свого часу одна з постанов Кабінету Міністрів колишньої УРСР дозволяла без виготовлення проєкту виконувати роботи з очищення річок і берегової лінії від болотної рослинності завглибшки до одного метра. Треба було тільки узгодити ці дії з відповідними державними інстанціями. Сьогодні такого документа, на жаль, немає. Тим часом як наше завдання тепер — привести річки до природного стану. Для цього ще вчора потрібно було розпочати роботи з їх очищення. Наголошую, ще вчора, бо ми вже дещо запізнилися. А ще брати приклад з європейських країн, які вже відвідали сотні керівників області й бачили, як працює техніка над покращенням річок Європи. Натомість матимемо гіркі наслідки, коли в майбутньому війни будуть не за газ чи нафту, а за прісну воду, яку через свою недбалість і хижацьке ставлення ми просто отруїли. 

Нині всі говорять про пандемію коронавірусу, але треба зробити все можливе, щоб людство не спіткала епідемія зневоднення. 

журнал The Ukrainian Farmer, серпень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись: