Точка зору

Точність вимагає нових кадрових рішень

Кирило Дружинін
директор з інновацій агрогрупи «Агрейн»

Технічний прогрес, який ми сьогодні спостерігаємо в галузі сільського господарства, – вражаючий. Але для того, щоб це осягнути, варто розглядати машини не як інструмент, що робить за вас якусь операцію, а як засіб для полегшення роботи й скорочення витрат. Тоді стає неможливим заперечувати технологічну революцію, що відбувається на наших очах.

Цього року наша компанія поставила для себе завдання –  домогтися не просто руху техніки по навігаційних лініях, адже це вже не є чимось новим для нашого ринку, зараз ми досягнули того, що машини самі розвертаються в полі. Ба більше, розпочали співпрацю з великим виробником сільгосптехніки й тестуємо strip-till, поєднуючи його з технологією пасивного ведення агрегату. Це надає не просто траєкторію для пересування трактора, а забезпечує запис усіх рухів робочих органів агрегату й надалі, коли на ділянці працюватиме сівалка, комбайн чи обприскувач, вони йтимуть саме по цих лініях. Так, ми рухаємось до того, що керування трактором перейде від трактористів до операторів техніки. Наразі ми вже втілили цю технологію на 85-90%. А зосередження на одному бренді сільгоспмашин, дозволяє реалізувати те, що 2-3 роки тому здавалося нереальним.

Каталізатором таких змін стало прагнення керівництва максимально цифровізувати холдинг, автоматизувати максимальну кількість робіт і зменшити кількість персоналу, наскільки це можливо, утворивши передову інноваційну компанію. Для мене ціль – повністю автоматизована компанія.

За рахунок того, що агрегати стають більшими, а трактори – потужнішими, можна з меншою кількістю персоналу зробити більшу кількість робіт. Так, ми отримуємо певну лояльність механізаторів. Адже той обсяг роботи, що раніше виконувало чотири людини, зараз у нас робить одна. Так, це збільшення відповідальності й навантаження на працівника, але той, хто залишається й прагне навчатися, стає більш затребуваним фахівцем і отримує набагато вищу заробітну плату.

І тут стає актуальним питання, чи вистачає кадрів у впровадженні точного землеробства. Насправді це дуже болюча тема. А основна проблема полягає в тому, що точне землеробство сьогодні незрозуміле, мабуть, 95% людей, котрі займаються сільським господарством. Бо вони думають, що автопілот чи курсовказівник, які в нас були 5-7 років тому, це і є точне землеробство. Наступна проблема виникає через те, що враховуючи постійний розвиток технологій, неможливо взяти готового спеціаліста після вищого навчального закладу, як от економіста чи бухгалтера. Окрім того, програми наших класичних університетів відстають від фактичного рівня розвитку агротехнологій на 10-15 років. Базиси, які закладають у навчальних закладах – чудові. Але для того, щоб використати сьогодні ці знання, потрібно докласти ще чимало зусиль. І тут роботодавець і працівник мають працювати в тісному тандемі. На моє переконання, навчати потрібно людину не найрозумнішу, а ту, яка має бажання вчитися, відкриту до чогось нового. Працюючи над цим аспектом, ми розпочали свій шлях у співпраці з університетами. Думаю це буде нелегко, але цього вимагають українські реалії.

Та надзвичайно важливо для всіх учасників ринку розуміти, що у впровадженні точного землеробства немає чітких правил і алгоритмів, оскільки кожен рік у галузі з’являється щось нове й важливо не випадати з ринку на тривалий час, бо потім можна просто не наздогнати ці кардинальні зміни й уже не повернутися назад.