Шукаємо спеціалістів під розширення овочівництва

Тверезо оцінюючи ситуацію, минулого року ми розширили площі під овочами до 30 га. Ще на етапі посіву розуміли, що частину цих овочів будемо передавати волонтерам: передусім на фронт, а також громадам та переселенцям. Минулий рік у нашій місцевості був сприятливим для овочівництва. Було доволі тепло і багато опадів, тож ми змогли зібрати хороший урожай овочів навіть на богарі. Станом на зараз у нас залишилося ще приблизно 40 т моркви, столових буряків і капусти, які ми потроху передаємо на потреби армії.

Із 30 га овочів половину, тобто 15 га, ми відвели під кавуни, і ця культура вродила в нас на диво добре. Кавуни вийшли смачними, гарного товарного вигляду, і дали хороший валовий збір. Частину кавунів ми продали, частину відправили хлопцям на Схід. У підсумку гектар кавунів спрацював у нашому господарстві краще, ніж 10 га зернової кукурудзи. Хоча врожай кукурудзи ми отримали цілком достойний: 80 центнерів з гектара. Розумію, що цього року багато колег-фермерів сіятимуть кавуни, але хочу застерегти: наш успіх — це результат важкої кропіткої праці.

Окрім кавунів, мали 7 га ранньої картоплі сорту Рів’єра. На ній ми добре спрацювали, рано почали її копати, щойно рослини сформували товарний урожай. У підсумку продали картоплю за гарною ціною, а частину врожаю традиційно відправили на фронт. Нині доводиться чути від багатьох фермерів, що картопля минулого року виявилася для них збитковою. На щастя, в нашому господарстві вона показала себе добре. На зберігання ми не заклали жодної картоплини, залишився лише посадковий матеріал.

Минулого року ми також провели експеримент і посіяли гектар цукрової кукурудзи, хоча раніше цією культурою не займалися. Досвід отримали позитивний. Качани вийшли надзвичайно смачними, солодкими, покупці вишиковувалися за ними в чергу. Ціну ми тримали невисоку: 5 грн за качан. При цьому і ми трохи заробили, і покупці були задоволені, адже мали можливість дітям купити недорогі корисні солодощі. Сіяли насіння вітчизняної селекції, плануємо з ним працювати і на цей рік.

На наступний рік ми плануємо збільшити площу вирощування овочів вдвічі, до 50-60 га, і під таке розширення вже зараз підшуковуємо спеціалістів з окупованих територій, переважно Херсонської та півдня Запорізької областей. Хочемо додати до свого асортименту перці, баклажани, так само будемо вирощувати кавуни та солодку кукурудзу. Звісно, Миргородщина — не Херсонщина, але ж з огляду на ситуацію треба експериментувати. Сподіватися лише на милості від природи ми теж не збираємося, хочемо перейти до поливного землеробства. І для цього нам теж потрібні спеціалісти. У планах також встановлення теплиць, передусім для вирощування власної розсади овочевих культур.

Люди, персонал — це найбільше багатство. Ми готові надати працівникам житло, роботу і відвести одразу кілька гектарів під зрошуване овочівництво. Словом, планів у нас багато. Головне – ми віримо в ЗСУ і в нашу Перемогу.

Усі фермери з мого кола активно займаються волонтерством. Особисто я не можу спати спокійно, знаючи, як хлопці віддають свої життя за нашу свободу. Добре пам’ятаю той час, коли москалі стояли за 80 км від нашого господарства. Ми будемо завжди вдячні охтирським і сумським патріотам, які стримали цю наволоч і не допустили їх на нашу миргородську землю. 

Минулого року ми завантажили овочами більше 35 волонтерських екіпажів. Намагаємося допомагати усім, чим можемо, не лише овочами, а й купівлею тепловізорів та снайперських гвинтівок для наших бійців.

Я представляю асоціацію фермерів і дрібних землевласників у Миргородському районі. Ми маємо всі гуртуватися, щоб допомагати армії. Нас чекають великі випробування, але ми маємо пройти їх гідно.

Коли почалася повномасштабна війна, половину коштів з рахунків господарства ми віддали на потреби армії, і я жодного дня про це не пожалкував. Через брак коштів ми не дотрималися деяких технологічних моментів під час вирощування. Але забезпечення наших бійців було того варте, особливо в перші дні та місяці війни.

Я спілкуюся з колегами по всій Україні, від Волині до Херсонщини. Наші збройні сили — неймовірні молодці, їм вдалося звільнити величезні території. Але ж проблема в тому, що звільнені території переважно заміновані, тобто проводити там польові роботи найближчим часом буде просто неможливо. І фермери, які змогли повернутися до своїх сіл, не можуть зараз відновити виробництво. Уявіть, як у фермера серце кров’ю обливається, коли він дивиться на поле, на якому стоять кількаметрові бур’яни, а заїхати на ділянку немає можливості. А про те, що переживають нині фермери, які знаходяться в зоні бойових дій, і думати не хочеться. Тож треба розраховувати, що допомога потрібна багатьом і треба бути готовими її надати. Ми всі маємо працювати на Перемогу. Ми воюємо за нашу свободу, а свобода дешево ніколи не дається. 

Зв’язатися зі мною можна за номером телефону 096 437 46 64.