Рибальські війни у Дністровському лимані: причини й наслідки
Дністровський лиман опинився в епіцентрі чергової рибальської кризи. На тлі війни за ресурси між давніми користувачами і новими гравцями ринку ми спостерігаємо найгірше ‒ десятки тонн мертвої риби, викинутої на берег. Це ‒ не просто екологічна катастрофа, а симптом глибших системних проблем у промисловому рибальстві.
Основні конфлікти точаться між користувачами, які десятиліттями працюють на лимані, й новими підприємцями, котрі виграли право на вилов через аукціони. Такі протистояння загострюються щороку, але зараз ситуація вийшла з-під контролю. Риба гине, громади сваряться, а держава мовчить.
Нова система аукціонів на промисловий вилов водних біоресурсів мала б створити прозорий механізм їх розподілу. Проте на практиці стала інструментом маніпуляцій.
Нові компанії блокують участь давніх користувачів, штучно завищуючи ставки, а потім не підписують протоколи. Останні у відповідь вдаються до саботажу: псують неводи, встановлюють перешкоди, що створює реальну загрозу для безпеки на воді.
Ба більше, активно використовується адміністративний ресурс: через тиск, скарги чи навіть сумнівні схеми залучення правоохоронців.
Фактично аукціони у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні, створюють нові конфлікти замість вирішення старих.
Останні події ‒ викинуті на берег десятки тонн мертвої риби ‒ демонструють перехід на інший рівень боротьби. У деяких ЗМІ та соцмережах уже лунають звинувачення нових користувачів у масовому заморі. Хоча, за незалежними джерелами, все зовсім не так:
‒ риба, за попередніми даними, загинула не в неводах, а в копанках, де її зберігали ще з минулого року;
‒ через потепління та відсутність належного догляду відбувся масовий замор. А щоб уникнути відповідальності, рибу просто викинули у воду, імітуючи наслідки промислу;
‒ іхтіопатологічна експертиза, яку можуть провести Держекоінспекція й Держпродспоживслужба, дозволить точно визначити походження риби.
Це ще раз доводить, що без системного контролю та прозорості рибальська галузь деградує.
На додачу до хаосу з аукціонами система управління рибним господарством через еРиба не виконує своєї основної функції ‒ оперативного та чесного адміністрування промислу. Дозволи видаються із затримками, система часто зависає чи ігнорує запити користувачів. А звернення громадян місяцями лишаються без відповідей.
«Риба України» пропонує низку системних змін:
1. Визнати провал реформи аукціонів і запровадити альтернативну модель розподілу ресурсів ‒ із урахуванням історичного користування й ефективності.
2. Запровадити саморегулюючу організацію, яка буде реальною платформою для балансу інтересів усіх користувачів.
3. Модернізувати еРиба чи створити повністю нову цифрову систему з фіксацією лімітів, дозволів, реального вилову й геопростежуваності.
4. Запустити незалежний моніторинг стану водойм із обов’язковою публікацією результатів.