Про технологію та психологію no-till
Раніше ми обробляли ґрунт за мінімальною технологією. Та для кращого збереження вологи, вирішили перейти на no-till. Так, працюємо за цією системою на більшості полів вже другий, а на деяких – третій рік, маючи не гірші врожаї, як на «класиці». Разом з тим суттєво скоротили затратну частину виробництва, знизивши собівартість продукції. Поступово покращується й стан ґрунту, проте на більш помітний ефект потрібні роки. Та загалом маємо лише позитивні зміни. Втім ця технологія не така проста, як може здатися на перший погляд, є багато нюансів, які потрібно вивчати й ураховувати надалі. Однак, що стосується технічного оснащення, то тут все дуже просто.
Щоб перейти на нульову технологію, насамперед потрібен комбайн, оснащений половорозкидачем, Він забезпечить рівномірний розподіл рослинних решток після збирання врожаю. Потім вже необхідно підібрати відповідну сівалку. Для просапних культур ми придбали нову машину у вітчизняного виробника. Але її трохи дообладнали, відповідно до наших потреб. Зокрема, оснастили міцнішими розгортачами ряду, що можна регулювати за шириною розгортання. Нашу зернову сівалку, теж вітчизняну, що відпрацювала вже три роки, ми власними силами адаптували до технології no-till. Зробили свої сошники з розгортачами, а також іншу потужнішу раму. Таким чином сівалка отримала більшу вагу, завдяки чому може прорізати необроблений ґрунт. Опорні колеса використали як прикочувальні. Лише диски та висівний апарат залишили ті самі. І такою переобладнаною сівалкою відпрацювали вже три сезони й вона добре себе показала. Я задоволений посівами, вони досить рівномірні. Глибина висіву однакова, немає заминання соломи, дотримується потрібна схожість насіння та норма висіву.
Щодо тракторного парку, то зрозуміло, що за no-till він мінімальний. Але в нас залишились ті чотири трактори, що ми використовували раніше. Та тепер у них значно скоротився моторесурс, оскільки навантаження набагато менше. Для сівби застосовуємо 210-сильний трактор. Ніби трохи й забагато потужності для роботи на рівних полях, але маємо й горбисту місцевість, а на великих підйомах або схилах краще, щоб був трактор із запасом потужності.
Загалом я вважаю, що наростити технопарк для переходу на no-till не є проблемою. Можна придбати вживані агрегати. А одні мої знайомі фермери купили 5-метрову сівалку для прямого висіву, розрізали її навпіл і кожен отримав собі по сівалці з шириною захвату 2,5 м. Варіантів є багато для технічного переоснащення господарства, але насамперед має бути психологічна усвідомленість до переходу на таку технологію. Зокрема, в перші роки може бути недобір урожаю й господар мусить бути морально готовим до цього.
Варто розуміти, що всі посіви, особливо весняні, спочатку будуть виглядати набагато гірше, ніж за традиційної технології. Але протягом вегетаційного періоду культури наздоганяють у розвитку й укінці сезону набувають майже той самий вигляд, що й на «класиці» та мають практично ту саму врожайність. Та навіть, якщо врожай менший, він перекриває затрати на ресурси за класичної технології. Тим паче сьогодні, коли ми спостерігаємо значне подорожчання дизельного пального, а також металу, що потрібен для виготовлення ґрунтообробних агрегатів, така технологія себе цілком виправдовує.
Крім того, думаємо про зменшення фунгіцидного захисту та скорочення норми мінеральних добрив. З бур’янами проблем взагалі немає. Ба більше, поле не таке засмічене, як за традиційної технології, бо солома, що лежить на поверхні ґрунту, не дає проростати бур’янам. А завдяки правильній сівозміні, де є покривні культури, знижується потреба у добривах.