Половина світового попиту на яблука припадає на Роял Гала
Половина світового попиту на яблука припадає на Роял Галу, інші лідери поступово змінюють кольорові вподобання споживачів.
Для задоволення потреб внутрішнього ринку яблук вистачить, а Роял Гали для експорту, як завжди, – ні. Дуже добре, що виробники дослухаються до моїх матеріалів у журналі «Садівництво по-українськи» та на сайті Agrotimes.ua і виступів на форумі «Інтенсивне садівництво: зерняткові/кісточкові» – і насаджують Роял Галу. Це сорт номер один у світі за попитом, і він зростає все більше і більше. Є вже сади, де цей сорт займає 50% площ і навіть більше. Хоча й зрозуміло, що працювати з таким садом нелегко, тому що доводиться збирати весь урожай одночасно, зважаючи на дефіцит трудових ресурсів.
І все одно пропозиція Гали з України значно менша, ніж можливість її експортувати. У минулому сезоні вивезли лише близько 17 тис. тонн яблук всіх сортів, що крапля у морі порівняно з обсягами з інших країн. Для порівняння найбільший кооператив Франції виробляє приблизно 240 000 тонн фруктів щорічно на понад 5 500–6 600 га садів, з яких 90+ відсотків – це яблука, значний об’єм цього яблука експортує до понад 70 країн. Річна виручка складає в середньому 350 млн. євро. І це тільки один оператор. Вражаючі цифри, правда?
Тому я раджу фермерам розширювати площі під яблуневими садами, оскільки наш потенціал ще далекий до його розкриття.
В нашому розумінні Роял Гала – це один із старих клонів сорту Гала, за звичкою Роял Галою називають всі смугасті яблука Гали, хоча насправді клонів Гала, які мають смугастий характер забарвлення, дуже багато – це і Гала Шніга, Гала Шніга Шніко, і Брукфілд, Гелаксі, і багато інших. І деякі з них збираються не одночасно. Тому я раджу обирати насамперед ті клони, які по-перше, є урожайними (бо Гала загалом не найврожайніший сорт), по-друге, ті, які можна вирощувати у вашому регіоні, тому що результати відрізняються. Ну і зважайте на планування збору урожаю Гали, завдяки різним клонам час збору урожаю можна дещо подовжити.
Серед сортів, які у всі часи завжди мають сталий попит, – Годлден Делішес, хоча тренди дещо розвиваються, і сьогодні жовтий Голден вже не означає, що він перезрів і його не візьмуть, тому що цей сорт має бути зеленим – і крапка. Сьогодні є ринки, які споживають досить непогано саме жовтий Голден, та ті, що просять дати їм жовтий Голден з рожевим бочком.
Наприклад, сорт Голден Парсі Да Роса був виведений спеціально під попит на жовті яблука з червоним бочком. Що правда, цей клон Голдена є похідною Клону Б, а значить має певний потенціал до отримання сітки на шкірці, а отже і потребує гарних агрономічних знань у вирощуванні. Крім того, за рахунок погодних змін в Україні, Голден Рейндерс, особливо на верхівках дерев, набуває такого ж забарвлення. Раніше це вважалося браком, а сьогодні деякі ринки вимагають окремо відібраного такого яблука. Тобто жовтий, зелений та з румянцем не мають бути в одній коробці. Це три різних яблука, три різних ринки, три різних споживача.
Нарешті Ред Делішес також має сталий попит, але треба враховувати: якщо в Туреччині, Ірані, Франції та Італії великий урожай цього сорту, Україні дуже складно продавати його. Тобто, якщо я раджу Роял Галу саджати без обмежень, збільшуючи свою позицію на ринку, то Ред Делішесом краще не зловживати. Якщо він вже посаджений, і питань по його продажу немає, то збільшувати площі під ним я б не став. Хоча Ред Делішес є досить затребуваним на внутрішньому ринку і на деяких ринках Центральної Азії.
Грені Сміт також має високий, стабільний попит. В Україні його мають у складі лише великі експортні господарства та поодинокі фермери, які навчилися вирощувати його виключно зеленим, як зелене світло на світлофорі, яким він і має бути, без жодного натяку на червоні або жовті плями.
Окремо відмічу як експортний – сорт Фуджі, але він має бути обов’язково дуже червоного забарвлення – це нові клони, які активно вирощуються зараз в Італії та інших країнах-лідерах ринку. Чим більше забарвлений Фуджі, тим більша на нього ціна. Взагалі на ринках Азії цей сорт називають Ред Фуджі, що як би натякає на те, що яблуко має бути червоним. Таке яблуко полюбляють за його солодкий смак, соковитість, хрусткість, високу щільність. Ми традиційно постачаємо на ринки Азії яблука сорту Фуджі практично всіх калібрів, починаючи від 55мм і до 90 мм.
Останній рік-два й в Україні з’явились відповідні клони і господарства, які їх професійно вирощують. Цьому сприяє використання деяким компаніями механічної дефоліації в саду, коли видаляється зайве листя для освітлення крони. В той же час клони, які вирощувалися раніше, на кшталт Кіку, можуть йти лише на внутрішній ринок, хоча, безумовно, Фуджі цінується і всередині країни і завжди має високу ціну.
Якщо ж говорити про те, який сорт міг би принести гарні гроші з гектару, то я б не забував про Ред Джонапринц. Це яблуко має досить обмежений потенціал на зовнішніх ринках, а от внутрішній ринок його потребує, але знову ж, ми маємо тримати в голові, що попит є на якісне яблуко: інтенсивно червоне, видовжене по формі, без сітки та «підшкірки», щільне, не «жирне» на поверхні плоду. Саме за рахунок високої врожайності з гектару цей сорт може бути цінним, але я б не давав під його посадку більше 10% саду.
На кінець, я б хотів відмітити, що сортова структура саду не має виглядати як колекція вин, тут кількість має скоріше негативну якість. У вас має бути позиція на ринку. Один сорт має мати такий об’єм, щоб він був цікавим професійному ринку, операторам, які дадуть за таке яблуко справедливу ціну. Якщо ж у вас 20 сортів по 100 тонн кожного, то це не бізнес, а скоріше за все проблема. Краще мати 4 сорти по 500 тонн.