Половина світового попиту на яблука припадає на Роял Гала

Роял Гала — сорт яблук номер один у світі за попитом, і його частка продовжує зростати. Навіть в Україні є сади, де цей сорт займає 50% площ і більше. Водночас зрозуміло, що працювати з такими насадженнями непросто, адже врожай доводиться збирати практично одночасно, а дефіцит трудових ресурсів залишається серйозною проблемою.

Попри це, пропозиція Гали з України суттєво менша за потенційні можливості експорту. Минулого сезону за кордон було вивезено лише близько 17 тис. т — це крапля в морі порівняно з обсягами інших країн. Для прикладу, один із найбільших кооперативів Франції щороку виробляє близько 350 тис. т Гали. Саме тому я раджу фермерам поступово розширювати площі під яблуневими садами.

У нашому уявленні Роял Гала часто сприймається як один зі старих клонів сорту Гала. Насправді ж клонів зі смугастим характером забарвлення існує дуже багато — серед них Шніга Шніко Ред, Брукфілд, Гелаксі та інші. Частина з них дозріває не одночасно, що значно спрощує організацію збирання. Тому, обираючи Галу, варто звертати увагу, по-перше, на врожайність конкретного клону (адже Гала загалом не належить до найбільш урожайних сортів), а по-друге — на його адаптованість до умов конкретного регіону, оскільки результати вирощування можуть суттєво відрізнятися.

Серед сортів, які завжди мають стабільний попит, залишається Голден Делішес. Водночас ринкові тренди змінюються. Сьогодні жовтий Голден уже не сприймається як перезрілий, тоді як раніше вважалося, що цей сорт має бути виключно зеленим — і крапка. Нині є ринки, які добре споживають саме жовтий Голден, а також ті, що віддають перевагу жовтому яблуку з рожевим бочком.

Зокрема, сорт Голден Фарсі Да Роса був створений спеціально під попит на жовті яблука з червоним рум’янцем. Крім того, через кліматичні зміни в Україні Голден Делішес Рейнджерс, особливо у верхній частині крони, дедалі частіше набуває подібного забарвлення. Якщо раніше це вважалося браком, то сьогодні ринок, навпаки, вимагає окремо відібраного такого яблука. Тобто жовтий, зелений і яблуко з рум’янцем не повинні потрапляти в одну коробку: це три різні продукти, три різні ринки й три різні споживачі.

Ред Делішес також має сталий попит, однак тут важливо враховувати кон’юнктуру. Якщо в Туреччині, Ірані, Франції чи Італії формується великий урожай цього сорту, Україні стає надзвичайно складно конкурувати. Тому, якщо Роял Галу я рекомендую саджати без суттєвих обмежень, поступово нарощуючи свою присутність на ринку, то з Ред Делішесом варто бути обережнішими. Якщо цей сорт уже закладений і проблем зі збутом немає — це добре, але збільшувати площі під ним я б не радив.

Гренні Сміт також демонструє високий і стабільний попит. В Україні його вирощують переважно великі експортно орієнтовані господарства та поодинокі фермери, які навчилися отримувати плоди виключно зеленого кольору — як зелене світло світлофора, без найменшого натяку на червоні плями.

Окремо як експортний сорт варто виділити Фуджі. Але для зовнішніх ринків він має бути обов’язково насичено червоного забарвлення — це нові клони, які активно вирощують в Італії та інших країнах-лідерах яблучного ринку. Чим інтенсивніше забарвлення Фуджі, тим вищою є його ціна.

За останні рік-два такі клони з’явилися й в Україні — у господарствах, які професійно працюють з цим сортом. Значною мірою цьому сприяє використання механічної дефоліації в саду, коли видаляється зайве листя для кращого освітлення крони. Водночас старі клони Фуджі, зокрема Кіку, зазвичай орієнтовані лише на внутрішній ринок. Втім, і всередині країни Фуджі стабільно цінується та зберігає високу ціну.