Переваги органічного виробництва цього року очевидні
Цьогорічна ситуація на аграрному ринку як ніколи продемонструвала переваги органічного виробництва. Собівартість у цьому сегменті також зросла, втім, не настільки, як у конвенційному виробництві. А ось ціни на органічну продукцію стабільно демонструють висхідну динаміку. До того ж ми меншою мірою залежні від зовнішніх чинників, щоб виробництву міг завадити, наприклад, дефіцит добрив чи ЗЗР.
З іншого боку, у нас свої виклики. Зокрема, «органіки» більш залежні від палива через велику кількість механічних обробітків ґрунту, тому це – один із чинників підвищення собівартості, хоч і не значний. Ціни на органічні добрива також зросли, втім, завдяки тваринництву, добривами ми забезпечуємо себе самі. Крім того, використовуємо для підживлення сидерати.
Піднялися в ціні і насіння, і біопрепарати для захисту культур (приблизно на 10-15%), але і це компенсується подорожчанням продукції органічного виробництва. Наприклад, цьогоріч суттєво зросла ціна на органічну сою. Якщо в минулі роки її вартість була в межах 600-650 євро за тонну (FCA), то нині це 800-850, а подекуди й до 900 євро за тонну.
Зважаючи, що в органічному виробництві нашої компанії частка сої становить майже 50%, ми очікуємо компенсувати всі додаткові затрати, пов’язані зі зростанням вартості матеріально-технічних ресурсів і зарплат співробітникам, які, очевидно, також підвищуватимуться.
На руку нам і глобальний тренд екологізації, в тому числі Європейський зелений курс, адже після його проголошення багато потужних світових виробників техніки почали вдосконалювати агрегати для механічної боротьби з бур’янами. Якщо раніше на ринку було 1-2 виробники техніки, які для боротьби з бур’янами використовували камери, то нині їх дедалі більше, а отже зростає й конкуренція. Уже зараз ми маємо більший вибір потужного ефективного обладнання.
Та навіть зважаючи на світовий екологічний тренд, підвищення цін на мінеральні добрива й пестициди, а також їх дефіцит, думаю, мало хто в Україні зважиться переходити на органічне виробництво в часи політичної й економічної турбулентності.
Аби переформатуватися на органічне землеробство, господарству треба щонайменше 2-3 роки перехідного періоду, а для нашої країни це дуже великий термін. Навряд чи середньостатистичний український фермер погодиться три роки працювати в нуль, щоб у перспективі нівелювати собівартість виробництва високими цінами на продукцію.
Утім, завдяки зростанню попиту в країнах ЄС та світі на органіку, відставанню площ під органічним землеробством від цього попиту та необхідності забезпечення українського населення якісними та безпечними продуктами харчування, органіка для України в наступні роки за стабілізації економічної й політичної ситуації може бути одним з найбільш динамічних напрямків розвитку в агросекторі.