Орати не рекомендую
Уже 15 років ми працюємо за технологією no-till. Наші угіддя займають 300 га. Перші 8 років сіяли лише сою та озиму пшеницю. Хотіли насити ґрунт бобовими, щоб запустити природне відтворення родючості ґрунту. Але потім з’явилися деякі хвороби на сої й все-таки повернулися до сівозміни – додали соняшник і кукурудзу. Та після озимої пшениці обов’язково сіємо суміші бобових і злакових культур.
Працювати за класичною технологією для нас було економічно невигідно. Тому від оранки відмовились. Потім я побачив в одному господарстві посіви озимого ячменю, де застосували no-till, і вони мені дуже сподобались. Також читав багато літератури. Моїм кумиром серед учених-агрономів є Іван Овсінський. Я підтримую його ідею щодо роботи в полі без обороту пласта. Та сьогодні відповідних технологій багато – mini-till, verti-till, strip-till…і виникає питання – яка ж тоді правильна? Я вважаю так: якщо ви вже відмовилися від оранки, то набагато кроків наблизилися до природного спілкування з ґрунтом, а всі ці технології – це шлях до органічного no-till, він має бути кінцевою метою.
Та в кожного своє бачення. Для мене найважливіше – оздоровлення ґрунту. Коли ми відмовились від оранки, то на наших полях зменшилась ерозія ґрунту. А це дуже важливо, зважаючи на те, що щороку ми втрачаємо 15 тонн ґрунту з гектара по всій Україні. А це біля 300 кг гумусу на гектарі. Природа створила всі умови для відновлення родючості ґрунту, а людина порушила ці закони. Тому я собі поставив завдання – відновити справедливість і відтворити всі природні процеси. І мені вдалося цей процес запустити, бо згідно аналізів ґрунтів, на одному полі за 15 років збільшився рівень гумусу на 1,2%, на другому – на 0,7%, а на третьому – на 0,9%. Це те, чим я горджуся і що мені гріє душу для подальшої праці. Я раджу кожному господарю оцінювати відсоток гумусу на своїх ґрунтах.
Перевагою no-till для господарства є, звісно, економія ресурсів. Наприклад, я використовую до 20 л/га пального на рік, у той час як звичайний фермер 100-120 л/га, а в кого краще технічне оснащення – близько 70 л/га. Так, враховуючи нинішні ціни на пальне, no-till дає нам змогу, якщо не заробити, то принаймні вижити.
Безумовно актуальним є питання щодо вуглецевого сліду. Він завдає відчутний удар по екології планети. І саме сільське господарство провокує значну кількість викидів цих газів. Зокрема, вивільнення їх з ґрунту відбувається через перевертання пласта. Відтак, з нульовим обробітком мінімізуємо шкідливий вплив на довкілля.
Та маємо ще одну проблему – ущільнення ґрунту. І за технології no-till воно також є, бо на поле виїжджає важка техніка, як от комбайн. Утім, згідно наукових даних, за класичної технології, відбувається 100-відсоткове ущільнення, за no-till – 45%, а от із системами точного землеробства цей показник знижується до 15-18%. Іноді в разі сильних ущільнень потрібно провести глибоке розпушування. Якщо є проблема, то її потрібно вирішувати й не зациклюватись на конкретній технології, ми повинні допомогти ґрунту. Та все ж орати не рекомендую. Для мінімізації ущільнень ми цьогоріч переходимо на точне землеробство.
Для цього придбали 16-рядну сівалку Kinze із шириною захвату 12 м і 300-сильний трактор John Deere. Раніше мали трактори МТЗ та Т150, а тепер один Case IH і два від John Deere із системою автоводіння. На перший погляд може здатися, що це забагато для мого невеликого господарства, та для переходу на точне землеробство це вимушений крок і необхідна інвестиція з агрономічної точки зору. Крім того, тепер потрібно буде придбати 12-метрову жатку. Щоб вся техніка йшла по одним коліям. Нова сівалка сіятиме всі культури, зокрема, й пшеницю з міжряддям 35 см (раніше було 17 см). А щоб упевнитися в ефективності підходу, цієї осені засіємо одну половину поля Kinze, а іншу половину – старою Semeato. Працюємо завжди на невисокій швидкості, близько 8 км/год, так насіння розподіляється більш рівномірно. У перспективі плануємо оснастити сівалку розгортачами ряду. Особливо вони потрібні під час роботи по пожнивних рештках кукурудзи. Головне підібрати всі необхідні агрегати, а згодом будемо їх дообладнувати іншими інструментами та системами.
Уперше сіємо з рідкими стартовими добривами, оскільки нова сівалка має для цього оснащення. А Semeato працюватиме з гранульованими добривами. Цього року придбали дешевші добрива, бо з теперішніми цінами та вартістю зерна немає іншого виходу. Навіть за моєї технології собівартість озимої пшениці становить 9 тис./га. Вносили зазвичай гранульовані добрива тільки в рядок. Поверхнево ніколи не розкидали. На сої не вносимо взагалі, лише обробляємо насіння біопрепаратами.
У системі захисту використовуємо гербіциди та фунгіциди. Застосовуємо малооб’ємне обприскування. Норма виливу КАСу становить 50 л/га. Якщо якийсь препарат рекомендують вносити 30 грам/га, то вносимо тільки 10 грам/га. Цьогоріч працювали, як і планували. Було, звісно, тільки трохи важко, бо минулого року взяли кредит на придбання сівалки та трактора, за державною програмою під 0%. Але така допомога дуже нас виручила.
Минулорічний врожай реалізували весь ще до війни, бо потрібно було платити за техніку. А з цьогорічним уже з проблеми. Та все ж структуру посівних площ не будемо змінювати. Дотримуємось сівозміни, бо це має дуже велике значення.
Так, з нашим підходом, урожайність кукурудзи сягає 10 т/га, соняшнику – 3,5 т/га. По пшениці, коли попередником була соя, ми дійшли до 7 т/га, а коли соняшник виходить 5,5-6 т/га. Тобто, соняшник однозначно знижує врожайність наступної культури. Сіємо його у зв’язку з економічною необхідністю, але не частіше, як на 6-ий рік, бо він дуже сильно поглинає вологу. І це одна з проблем по всій Україні. Якщо у світі сіють усього 25 млн га соняшнику, то в Україні – 7-9 млн га. Це майже більше 30% від загальної площі, отже, не дивно, що рівень вологи знижується в країні. Тому я ще думаю над цієї культурою, можливо згодом її заміню. Для оптимізації виробництва, цього року могли не сіяти покривні культури, бо це фактично окрема операція. Але все-таки посіяв і не помилився. Бо зараз дощі, а в мене поле вкрите різноманітними культурами, що підтримують мікрофлору всього живого в ґрунті. Адже основна моя мета – це здоровий ґрунт і відтворення його родючості ґрунту. Всі зусилля та вся сучасна техніка націлена саме на це.