Огірки почали «гірчити» вже цього сезону
Овочевий клин нашого господарства в залежності від сівозміни становить 100-150 га. На них розміщуємо огірки, томати, солодкий перець, баклажани, столові буряки, моркву, кореневу селеру, різні види капусти –– білоголову, червоноголову, савойську, пекінську, цвітну. Решта полів –– під зерновими.
Щодо до огірків, то культивуємо їх на 6 гектарах. Займатися цим овочем почали понад десять років тому, відколи вперше уклали угоду про реалізацію під переробку з ПрАТ «Чумак». Це зручно, бо страхує від необхідності шукати канали збуту, проте, звичайно, не захищає від погодних негараздів, стрибків цін та подорожчання витратних матеріалів.
У липні ми спостерігали справжню погодну аномалію. Поля, і не лише огіркові, залило дощами. Вийти в поле людьми чи технікою не було жодної можливості. А це був якраз період масового достигання й збирання огірків. Плоди погано розвивалися, деякі, навпаки, переростали. А огірок –– культура особлива: вибирати плоди потрібно не рідше, ніж через день, інакше матимеш продукцію третього сорту, яка нікому не потрібна.
Вирощуємо один гібрид –– Престо F1 від компанії «Рійк Цваан». Саме він запропонований нашим покупцем ПрАТ «Чумак». Роботи починаємо наприкінці травня: обробляємо ґрунт, прокладаємо стрічки крапельного зрошення, розстеляємо плівку й робимо в ній отвори. На початку червня в ці отвори, прямо у відкритий ґрунт, вручну розкладаємо заздалегідь замочені насінини. На 3–5-й день вони вже дають сходи. Розсадний спосіб для нас недоречний, бо це додаткові витрати, а в ранній продукції ми не зацікавлені. Навпаки, вираховуємо все так, щоб плоди почали достигати в період масового збирання, адже саме тоді на «Чумаку» вмикають лінії з переробки огірків. Нам ці строки зручні тим, що ґрунт встигає як слід прогрітися та й заморозки вже не загрожують.
Збираємо урожай за допомогою рухомої платформи, із якої робітники зривають плоди лежачи. Далі доставляємо їх на сортувальну лінію. У «Чумака» до огірків, звісно, є вимоги: довжина –– не більше 12 см, 4–5 см у діаметрі, інтенсивно–зелений колір. Тож переростати їм не дозволяємо, а всі, що менші за розміром, вивозимо на свіжий ринок.
У липні ціни підскочили, бо під час рясних затяжних опадів у багатьох, як і в нас, не було можливості збирати урожай. У серпні через надлишок пропозиції ціни, навпаки, впали. Здавати урожай довелося по 6 грн/кг, тоді як сподівалися хоча би по 8. Справа в тому, що договір із переробником із огляду на форс–мажорні обставини не передбачає фіксованої ціни. Ми, зі свого боку, через них не змогли виконати зобов’язань щодо валу. Урожайність була 16 т/га, а це 40–50% від очікуваної.
Що маємо в сухому залишку? Збитки. На погодні негаразди та цінові коливання наклалося підвищення цін на насіння, засоби живлення, засоби захисту, плівку, паливо тощо. Всі ці чинники змусили нас міцно замислитися: а чи варта гра свічок?