Агрономія
Головне:
Точка зору

Не вбивайте осередки життя

Ірина Леженіна
кандидат біологічних наук, доцента, доцент кафедри зоології та ентомології Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва
Поділитись:

Площа сільгоспугідь в Україні становить 70% – і це, як кажуть експерти, стан екологічного лиха. Ще б пак! Під ріллею у нас 333 тис. км2, а це майже стільки, як загальна площа Фінляндії (337 тис. км2 ) чи Польщі (312 тис. км2). Власне, під одним тільки соняшником 63 тис. км2 – майже як загальна площа Хорватії (56,5 тис. км2) чи Латвії (64,5 тис. км2).

На цих неосяжних сільськогосподарських просторах застосовуються найсучасніші технології, зокрема, й потужна система хімічного захисту. Завдяки цьому ми добре навчилися контролювати чисельність небажаних фітофагів. Щоправда, з видовим складом комах не все так оптимістично. Якщо, скажімо, на соняшнику більшість із них трапляється поодиноко і лише 2-3 є відносно масовими (а щільність усіх разом не більше 3-6 на м2), то на такій самій площі природного лугу їх налічується 200–300 видів (щонайменше 10–20 різних комах на м2). Власне, від кількості та видового складу цих організмів, напряму залежить стан ґрунтів.

Останніми роками я багато займалася ґрунтовими розкопками – ті, хто навчався в агарних вишах, добре знають, що це – для зоодіагностики стану ґрунтів. Була вражена стрімким зменшенням щільності дощових черв’яків, чисельність яких коливалася в межах 0,5–8 екз./м2 (а років 30–40 тому було не менше 20–30 екз./м2). Їхня важлива роль у ґрунтоутворенні добре відома. Проте не всі знають про таку саму роль панцирних кліщів. Середній розмір цих крихіток коливається в межах 0,3–0,8 мм, їх щільність у природних біотопах становить 10000–50000 екз./м2. А на тих самих землях, де я з колегами досліджувала дощових черв’яків, щільність панцирних кліщів становила 230–8800 екз./м2. До речі, на прилеглих до полів цілинних ділянках – відповідно, 45 екз./м2 та 26320 екз/м2. І це вражаюча різниця.

На клаптиках прилеглої до полів та садів землі (трав’яні шлейфи лісосмуг, балки, яри тощо), яку не використовують під сільгоспкультури, мешкають дощові черв’яки, панцирні кліщі, багатоніжки, черви-енхетреїди, личинки комах, гриби, бактерії. Завдяки їх життєдіяльності і утворюється родючий шар ґрунту. А зверху все прикрите шаром рослинних залишків, у якому кипить життя підстилочних форм комах, павуків, кліщів. Крім того, у верхньому шарі ґрунту та в підстилці зимує величезна кількість комах і павуків, зокрема, дикі бджоли й оси.

Весною і влітку на таких ділянках з дикою квітучою рослинністю, як порівняти з полями, спостерігається значне біологічне різноманіття. І що більше на цих природніх осередках диких запилювачів, хижаків та паразитоїдів, то краще. Важливо це й для агровиробництва, як свідчать проєкти науковців у партнерстві з орієнтованим на сталий розвиток бізнесом. Зокрема, в рамках глобальної програми The Good Growth Plan, або плану успішного зростання Syngenta такі ініціативи спрямовано на відновлення біорізноманіття і збереження родючості грунтів.

Для певної кількісті видів такі ділянки землі є єдиним притулком де проходить весь їх життєвий цикл, тут вони живляться, розмножуються, дехто дбайливо вирощує потомство, зимують. Наприклад, риючі оси облаштовують нірки в ґрунті, куди відкладають яйця і запасають корм (паралізованих комах) для личинок. Найдрібніші види риючих ос для гніздування використовують пустотілі стебла. Самі дорослі комахи живляться переважно нектаром, рідше пилком і є, так званими, другорядними запилювачами. Як і риючі оси, значна кількість видів диких поодиноких бджіл гніздуються в землі або пустих стеблах минулорічних рослин.

Восени трава стає сухою, здалеку стирчать високорослі пустотілі стебла диких рослин. Влітку наступного року такі сухі минулорічні стебла використовуватимуть дрібні види хижих ос. Або ж ні, – якщо любителі підпалювати траву влаштують пожежу на якійсь ділянці.

Що буде далі? Загинуть всі комахі, які зимують в підстілці, в стеблах трави. І це не жарт. Пам’ятаєте квітневу зиму 2016 року. Тоді в квітні різко знизилась температура і випав сніг, тривало це недовго. Але досить для того щоби загинула величезна кількість диких бджіл, які саме і зимували в таких пустотілих стеблах. Загинули вони через те, що вже виходили із стану діапаузи, тому втратили стійкість до несприятливих умов. Відтоді минуло вже чотири роки, але їх популяції досі не відновилися. Є великий ризик, що чисельність диких бджіл та ос можуть узагалі зникнути на випалених вогнем ділянках. А на панцирних кліщів, як з’ясували науковці, особливо негативно впливає видалення з поверхні ґрунту шару відмерлих рослинних залишків.  

До речі, вся ця грунтова дрібнота – важлива складова живлення інших тварин – птахів, їжаків, землерийок та ін. Здогадуєтесь про що я? Так-так, усе пов’язано з усім. Тож аби бодай сповільнити не надто привабливі процеси, маємо дбати про екосистему всі разом.  

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ