Точка зору

Ми не працюємо «з коліс»

Сергій Зозуля
власник ФГ» Зозуля» (Черкаська обл.)

Незважаючи на дефіцит певних ресурсів, цього сезону робота в нашому господарстві не зупинялась через нестачу матеріалів. Ми не працюємо «з коліс», звикли господарювати з максимальним запасом ресурсів. Адже й раніше були чинники, що могли вибити з колії підприємство, зокрема, економічні, як от стрибки курсу долара чи вартості добрив. Тому ще до війни навчилися тримати свій «золотий запас», що згладжує різні негаразди.

Працюємо за класичною технологією обробітку й бачимо, що на наших ґрунтах вона досі ефективна й економічно вигідна. Буває таке, що різниця у врожайності із сусідніми господарствами, які застосовують більш ощадну технологію, становить 25-30%. Важливо розуміти, що ощадні технології потребують дуже відповідального й комплексного підходу до виробництва. У рослинних рештках розмножується багато патогенних грибків, що призводять до хвороб на рослинах, за таких умов потрібно збільшувати фунгіцидний захист. Крім того, є велика проблема з мишами. Якщо ми боремося з ними лише восени, то на нульовій технології – цілий рік. Тобто, потрібно повністю перебудовувати стратегію виробництва. Також відомо, що результату від цієї технології варто очікувати за 5-7 років, поки налагодиться мікроклімат у шарі решток. А в сучасних реаліях усе змінюється дуже швидко. Ми планували щось одне, але сталася війна й тепер мусимо перелаштовуватися. А є ще погодні та економічні зміни. Якщо чекати 5-7 років на отримання потрібного ефекту, то господарство може збанкрутувати, бо паївники не будуть чекати й держава також: щороку люди вимагають більшої орендної плати за землю, разом з тим ростуть податки. Усе це змушує вирощувати щосезону все більший врожай. Я вважаю, що експериментувати потрібно господарствам із більшою площею в обробітку, коли є змога виділяти щороку 300-500 га для демоділянок без збитків. А оскільки в нас не дуже велике господарство й маємо свою відточену технологію, з якою отримуємо високі врожаї, то нові випробування нам зараз непотрібні.

У формуванні технопарку зосередилися на кількох відомих брендах і бачимо ефективність такого підходу. Оранку виконуємо оборотними плугами, за ними йде спеціальний коток, що добре розрізає ґрунт, трамбує, вирівнює, а потім пускаємо посівний комплекс, що також вирівнює ділянку, сіє, й потім отримуємо чудові сходи. Усе це робимо без розриву між операціями. Вся ґрунтообробна, посівна техніка, а також обприскувачі у нас від одного виробника.

Узимку придбали навісний широкозахватний культиватор. Побачили його на демопоказі й дуже сподобалось те, що він працює на високій швидкості й разом з тим дозволяє економити пальне. Якщо компактором із шириною захвату 5-6 м витрачали 10-12 л/га, то цим культиватором, шириною 9 м, – удвічі менше. Разом з тим він за зміну встигає обробити на 60% більше площі.

Так, що стосується агрегатів, то ми не сидимо на місці, слідкуємо за пропозиціями виробників, різними інноваціями та вводимо їх у своє виробництво. Завжди шукаємо щось краще, постійно вдосконалюємо технопарк, навіть за сьогоднішніх обставин. Завдяки тому, що минулого року реалізувати 70-75% врожаю, замовили новий телескопічний навантажувач і комбайн. Утім, через війну, техніка затримується, зокрема, навантажувач пообіцяли доставити вже у вересні, хоча мав бути у квітні-травні.

Крім того, будуємо два ангари – для техніки та для зерна. Ми планували це раніше й всі матеріали придбали завчасно. І тут ввірвалася війна, та вирішили, що потрібно рухатись згідно наміченого плану. Тим паче, що продукцію зараз важко продати, урожай потрібно буде десь зберігати певний час. Перспективність тієї чи іншої культури наразі викликає багато питань. Та особисто я сьогодні роблю ставку на ріпак, оскільки в Європі є на нього попит. Відмова від російського газу, нафти та вугілля сприяє більш активному виробництву альтернативного палива, зокрема, з ріпакової олії. У нашій сівозміні є озимий ріпак, а крім того – озима пшениця, ярі ячмінь, соняшник, кукурудза та трохи сої. Ячмінь і сою додали в сівозміну цьогоріч, але не для продажу, а для насіннєвих потреб господарства.  

Що стосується жнив, то ми готові. Комбайни вже зібрали, готуємо автомобілі та склади. Збиральна техніка, трактори в нас також від закордонних виробників. Загалом ми перейшли на імпортну техніку, бо бачимо, що вона демонструє вищу ефективність: потужніша, більш економічна у споживанні пального. Відтак, рентабельність виробництва із нею вища.