Ми довели доцільність поєднання полицевого й безполицевого обробітків ґрунту
Україна, де степова зона займає 46% території, значно потерпає від ерозії ґрунтів, обсяги якої мають акцентовану тенденцію до зростання. Незважаючи на те, що багато дослідників дійшли висновку про необхідність заміни полицевої оранки безполицевим розпушенням у районах розвитку вітрової ерозії, дослідженнями Миколаївської ДСДС доведено доцільність поєднання в сівозмінах полицевого й безполицевого обробітків ґрунту на різну глибину.
Річ у тому, що в разі тривалого (щорічного) застосування безполицевих обробітків відбувається різка диференціація орного шару ґрунту, за якої нижні горизонти стають менш родючими, порівнюючи з верхніми, тоді як за полицевої оранки родючість верхнього й нижнього шарів орного шару є однаковою. Отже, в разі систематичного застосування безполицевих обробітків меншою мірою використовується потенційна родючість усього орного шару ґрунту.
Друга важлива причина, що вказує на необхідність перемінювати полицеву оранку з безполицевим розпушенням, полягає в тому, що систематичний безполицевий обробіток ґрунту призводить до зростання забур’яненості полів. Дослідження Миколаївської ДСДС встановили, що обробітки ґрунту з меншою глибиною (поверхневий на 6–8 см) і без обертання орного шару (плоскорізний на 10–12 см) збільшували засміченість посівів у 1,5 і 1,6 раза, порівнюючи з полицевим.
Оптимальне ж перемінювання полицевого й безполицевого обробітків ґрунту на різну глибину допомагає успішно боротися з бур’янами.
Високу ефективність у зниженні засміченості полів забезпечує комбінована система обробітку, яка полягає у проведенні оранки один раз у 4–5 років під інтенсивні просапні культури і безполицевий обробіток ґрунту під інші культури (плоскорізне розпушування, чизелювання, дискування тощо).
Науковці Миколаївської ДСДС виявили, що щорічна зяблева оранка не має переваг перед оранкою, що проводиться в сівозміні періодично один-два рази за ротацію: врожай основних сільськогосподарських культур формується на одному рівні.