Хто і як контролює безпечність харчових продуктів від малих виробників

Продукцію від малих сільгосптоваровиробників повсякчас можна зустріти на місцевих ринках, ярмарках, у фермерських крамницях і все частіше – у спеціальних відділах супермаркетів під вивісками «фермерські продукти». Фермери постійно розширюють асортимент, тестують нові цікаві рецептури, що конкурують з привозними делікатесами, тож попит на їх товари зростає. Принагідно продукти від малих виробників все активніше вводять в меню дитсадочків, шкіл, оздоровчих закладів та таборів відпочинку.

Це й не дивно, адже локальні фермерські продукти багато в чому виграють перед імпортом або продуктами масового виробництва. Перш за все, своєю користю. Зокрема, свіжі овочі, фрукти та зелень збираються стиглими й продаються протягом 24 годин, тож в них зберігається максимум корисних мікроелементів та вітамінів. Більшість фермерських продуктів мають короткий термін придатності саме через свій натуральний склад і відсутність консервантів.

Звісно, свіжість, смак, вітамінність фермерських продуктів – це важливо. Але мегаважливо інше – їхня безпечність для здоров’я.

До питання безпечності продуктів харчування варто підходити свідомо. Є  дійсно відповідальні фермери, які виробляють продути харчування «як для себе» – максимально якісні, які несуть саму лише користь. Такі продукти можна без хвилювання споживати не тільки нам, дорослим, а й малечі. При цьому фермер використовує сертифіковані виробничі процеси, слідкує за безпечністю засобів виробництва (насіння, кормів, добрив), дотриманням умов зберігання, транспортування та реалізації продукції.

Про те є інша категорія фермерів – ті, хто виробляє небезпечну для здоров’я продукцію. Фермер може робити це свідомо, для зниження собівартості, або несвідомо, не знаючи, що їх виробничі процеси небезпечні,  адже так працювали ще їхні батьки.

Проблема безвідповідального фермерства болюча і, на жаль, кидає тінь на весь ринок фермерських товарів. Тож розберімося, хто і як в Україні контролює безпечність харчових продуктів від малих виробників.

1. Власне малі виробники. За законом саме на них покладено відповідальність за виробництво безпечних продуктів. Так, фермери перед початком продажу кожної (!) своєї партії повинні отримувати висновок лабораторії санекспертизи. Та водночас має застосовуватись і системніший підхід: фермер зобов’язаний правильно організувати технологічний процес та безперервно перевіряти безпечність усіх етапів, від гігієнічної обробки поверхонь до фасування. Логіка проста: якщо виробничий процес організований правильно й постійно контролюється, кінцевий продукт гарантовано буде безпечним. Така система має назву HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Point, Аналіз небезпеки та критична контрольна точка). Вона дозволяє відловити проблеми (наприклад, коли у продукті виявлено залишки миючого засобу або сировина швидко псується через перебої в системі охолодження) проаналізувати їх, усунути причини, аби вони не траплялися надалі.

Для малих виробників запровадити НАССР – неабияка додаткова робота. Однак зрештою це вигідно їм самим, адже в разі невідповідності продукту чи скарги споживача сумнівна партія продукції буде вилучена з продажу й утилізована. Такі збитки й виснажливі перевірки вартуватимуть фермерові значно дорожче (у прямому й переносному сенсі), ніж комплексний контроль за внутрішніми процесами.

2. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів і захисту прав споживачів. Держпродспоживслужба проводить інспектування та аудити на виробництвах, здійснює лабораторні дослідження, реагує на скарги споживачів тощо. Водночас на неї покладено «каральну» функцію щодо недобросовісних виробників. Тільки з початку 2021 р. фахівці Держпродспоживслужби прийняли кілька десятків рішень про припинення виробництв та вилучили з обігу 36,7 т неякісних харчових продуктів. Третина з цієї маси становили молоко, молокопродукти, риба, м’ясо птиці.

Малі фермери також в зоні уваги. Саме Держпродспоживслужба проводить планові та позапланові перевірки щодо дотримання гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їхнього виробництва та обігу, перевіряє виконання фермерами процедур НАССР. Фермерська продукція (особливо та, яка потрапляє до дитячих закладів) ретельно перевіряється на фізико-хімічні, мікробіологічні показники, вміст токсинів, окремих забруднювачів тощо.

Регулярність державних перевірок залежить ступеня від ризику малого виробника – простіше кажучи, від репутації. Якщо у фермера вже були випадки, коли споживач отруївся продуктом або у виробника й раніше були порушення, тоді його планово перевіряють кожні 2-3 роки. Добропорядних фермерів перевіряють не частіше одного разу на 5 років. Але якщо у Держпродспоживслужбу на виробника було подано скаргу, перевірка відбувається позапланово.

3. Самі споживачі. Як кажуть, «споживач голосує гривнею». Наші щоденні рішення купувати конкретний продукт чи ні, визначає його долю. Споживачі можуть свідомо реагувати на позитивний споживацький досвід: ділитись дописами про якісну фермерську продукцію, радити їх знайомим, просто купувати ці товари частіше.

З іншого боку, придбавши фермерський продукт, від якого стало зле, потрібно захищати свої права. Найпростіше – надіслати письмову або онлайн-скаргу до Держпродспоживслужби, аби ініціювати позапланову перевірку безвідповідального виробника.

*Ця діяльність стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International.