Готуймося до стресів. Теплових

У світі існує щонайменше 20 моделей зміни клімату, і всі вони вказують на те, що нас очікує подальше підвищення температур. Якими будуть наслідки — залежить від швидкості цих змін. Нині швидкість підвищення температури становить 0,4 градуса за десятиріччя. За такого темпу через 30 років ми матимемо вже інший кліматичний ресурс.

Те, що зміна клімату вже давно не міф, а реальність, зокрема, в Україні, засвідчив 2019 рік, який став найтеплішим в історії метеорологічних досліджень. Якщо для України норма середньої річної температури повітря становить 7,8 за Цельсієм, то 2019-го вона вперше досягла 10,5, тобто на 2,7 градуса вище за кліматичну норму (проти 6,5 градусів у 1881 році, коли запрацювала Київська метеорологічна станція).

Звісно ж, для сільського господарства важливо ще й те, як змінюється рівень середніх місячних температур упродовж року. В Україні за останнє десятиріччя ці показники були вищими за минулий 30-річний період в усі місяці року, і найбільше підвищувалися  влітку. А з 2006-го по 2019-й було побито рекорди абсолютного максимуму температури практично по всій території країни, за винятком західних областей. Скажімо, +40−41 С° раніше фіксували лише на півдні (і то не щороку), а тепер і на півночі, й на північному сході. А 2010 року вперше було зафіксовано +42 С° у затінку.

Останнім часом дуже швидко зростає кількість днів у році з тепловими стресами для рослин, коли вдень температура повітря перевищує +30 С°. На Херсонщині за період з 1986 по 2005 роки таких днів було в середньому 34, нині їх у середньому налічується 57, а в найтепліші роки — 65−75. Навіть у західних областях такі температури можуть триматися протягом 10−15 днів.

Зростає й тривалість вегетаційного періоду, коли температура повітря вища +10 С°. Цей період по всій території України збільшився в середньому на 10 днів, а на Поліссі кількість днів із такими температурами зростає швидше, ніж у Степу й Лісостепу.

Усе це позначається на теплових ресурсах України, що є одним із небагатьох позитивних моментів у зміні клімату, адже тепловий ресурс для рослин є таким же важливим, як і опади чи поживні речовини. Так, наші теплові ресурси в середньому додали 200−400 С°. І наразі на півдні у нас з’являється зона з сумою активних температур, що перевищує 3700 С°.

Разом із тим до таких високих температур додається дефіцит опадів у літні місяці. Середня річна кількість опадів в Україні нині становить 580 мм, та при цьому на півдні випадає 400 мм і менше, а на решті територій — від 500 до 600 мм.

За останні п’ять років Україна недоотримала від 7 до 13% норми опадів, а в областях Центрального Лісостепу, у східних областях та в деяких північних – до 30%. Власне, минулий рік виявився п’ятим у рейтингу найсухіших років — в середньому 484 мм опадів за норми 580 мм. Уміст вологи в метровому шарі ґрунту на кінець осені, яка в агрометеорології припадає на 30 жовтня, був найменшим за останні 20 років. Ми розраховували на поповнення запасів вологи у зимовий період, утім, і він був мінімальним. Зокрема, в січні — в середньому від 7 до 10 мм опадів за норми 40−50 мм. Хоча лютневі опади дещо поліпшили ситуацію.

Порахований нами гідротермічний коефіцієнт за останнє десятиліття свідчить про те, що в Україні майже не залишилося зони достатнього зволоження. Наразі хіба що невелика частина Рівненської області, Волинська, Львівська і частина Івано-Франківської. Решту територій ми вже відносимо до зони недостатнього зволоження. Посіви на Чернігівщині, як і на більшій частині Київської, тепер треба поливати.

Дуже важливою є також зміна місячної кількості опадів. У розрізі десятиліття вона знизилася до 20-30% саме в липні й серпні. А це період, коли формуються запаси вологи в ґрунті під майбутній посів озимих культур. Відтак посилюються ризики виникнення посух. Та оскільки надалі збільшення кількості опадів в Україні не прогнозується, найкращим рішенням буде адаптуватися до таких змін. Щонайменше 10−15 років в Україні ще будуть сприятливими для вирощування всіх культур. Надалі ситуація буде гіршою.

Нас очікує збільшення кількості посух, теплових стресів тощо. Єдина вигода від цього, крім збільшення теплових ресурсів, — це покращення умов перезимівлі рослин, адже зникає ризик вимерзання. Останнє вимерзання в Україні спостерігалося у 2012 році на території лише чотирьох областей, де зовсім не було снігу.