Експорт морем – це «довгі» гроші

За останні 5 років аграрії навчилися рахувати ціну на агропродукцію, відштовхуючись від вартості збіжжя в портах чи на кордоні. Врахувавши витрати на логістику та вартість оренди транспорту, кожен сам визначає, чи вигідно йому намагатися експортувати збіжжя, або ж знайти покупця в Україні.
Ми працюємо на Полтавщині. Маємо власні автівки, але їх не настільки багато, щоб транспортувати продукцію на далекі відстані та ще й з урахуванням черг на кордоні або в порту. Тому вантажівки винаймаємо, але їх оренда подорожчала мінімум удвічі.
Наразі логістика до портів Великої Одеси автівками становить мінімум 2,5 тис. грн/т. Залізницею було б дешевше, але там черги й великий час очікування.
Для розуміння, якщо експортувати морем, розрахунок іде по митній декларації, яка зазвичай оформлюється тільки тоді, коли судно дісталося безпечних вод. Це доволі «довгі» гроші: бо поки збіжжя доїде до портів, постоїть у чергах в тому числі в портах, поки його перевалять та судно пройде через Босфор, це займе декілька тижнів, а то й місяць. Тому якщо потрібні ліквідні кошти, більш прийнятним є варіант продажу із оплатою відразу або впродовж декількох днів.
Враховуючи наше територіальне розташування, везти зерно суходолом до західних кордонів так само дорого. Тому намагаємося знайти покупців нашої продукції з невеликим плечем доставки.
Наразі ціна в Полтавській області за пшеницю становить близько 6 тис. грн/т з ПДВ, вартість соняшника – близько 15 тис. грн/т з ПДВ, сої – близько 13 тис. грн/т з ПДВ.
У нас є певні домовленості із внутрішніми споживачами по фуражній пшениці. Є сподівання, що й продовольчу пшеницю, сою та соняшник купуватимуть на території України, як це було і раніше. Скоріш за все, кукурудзу також заберуть внутрішні споживачі, адже є певні домовленості і в межах області, і в інших регіонах.
Враховуючи витрати на логістику та вартість оренди автівок, не можу сказати, що ціна на агропродукцію у області занизька, тому й експортні логістичні ланцюжки поки не вибудовували.