Безсистемність упровадження точного землеробства призводить до збитків

Упровадження точного землеробства потребує системних дій. Натомість безсистемність призводить до того, що замість очікуваного підвищення прибутків та ефективності діяльності, господарства отримують збитки.

Наприклад, в одному господарстві вирішили вдосконалити технологію точного землеробства у вирощуванні озимої пшениці: закупили високоточну сівалку, провели аналіз ґрунту та на основі його результату купили добрива та засоби захисту рослин. Але культура продемонструвала меншу врожайність, ніж очікували при розробці технології.

Виявилося, що головний агроном замість запланованого глибокого рихлення (для руйнування плужної підошви) з метою економії часу та коштів провів прямий посів. Так, агрофірма зекономила на боротьбі з плужною підошвою близько $12 на гектарі, але недобрала по врожайності близько 1,2 т з кожного гектара.

Можна виділити кілька поширених помилок, яких припускаються аграрії при впровадженні систем точного землеробства.

Так, господарства починають із контролю витрат пального і телематики, а не з аналізу ґрунту; намагаються використовувати безкоштовний GPS-сигнал замість встановлення системи RTK; придбають дороге обладнання та машини, але економлять на якісному програмному забезпеченні до них; впроваджуючи елементи точного землеробства, не вимірюють їх ефективність, не використовують інформацію для прийняття рішення, а відтак – не поліпшують роботу.

Господарствам, які впроваджують точне землеробство, варто дотримуватися наступних пріоритетних етапів.

Перший – вивчити ґрунт (так, лише завдяки боротьбі з його ущільненням можна досягти надбавки по врожайності на 10-20%). Далі визначити потенціал поля (у межах одного поля урожайність може коливатися від кількох до кільканадцяти тонн з гектара), дослідити причину різниці по врожайності та виправити помилки.

Другий – вдосконалити висівну техніку, завдяки чому господарство може зекономити 5-7% від собівартості вирощування на економії посівного матеріалу на місцях перекриття та за рахунок оптимальної густоти на полі.

Третій – підійти диференційовано до живлення культур, що призведе до економії в середньому 8% коштів на кожну тонну.

Четвертий – поєднання усіх чинників у єдину систему.