Агробізнес в умовах карантину: проблема чи можливість?
В Україні, як і в світі, не лишилося, мабуть, сфери, якої так чи інакше не торкнулася пандемія коронавірусу. Жорсткий карантин і загалом ситуація з поширенням COVID-19 виявили слабкі місця в системі держуправління, економіці, бізнесі, соціальній сфері і навіть у сім’ях. Аграрна галузь – не виняток. Та чи настільки все погано? Особисто я бачу в цьому не лише неминучу кризу, а ще й низку можливостей. Зараз як ніколи гарна нагода для кожного власника бізнесу й управлінця проаналізувати допущені помилки та слабкі місця. Стресові ситуації змушують мозок працювати швидше, а будь-які обмеження роблять людей більш гнучкими і винахідливими. То чому б цим не скористатись?
Якщо розглядати проблему масштабно, то з економічної точки зору негативний вплив на агробізнес наразі чи не найменший, адже підприємства, які виробляють чи реалізують продовольчі товари, одні з небагатьох продовжують працювати у штатному режимі. Відчутні труднощі зі збутом продукції були хіба що в виробників фруктів та овочів у період закриття продовольчих та оптових ринків. З іншого боку – конкуренція знизилась (в тому числі через ускладнення імпорту) і ціни на цю продукцію зросли, а самі аграрії почали замислюватися над кооперацією, зокрема, що стосується логістики.
Деякі виробники перейшли на онлайн-продажі і почали реалізовувати свою продукцію через сторінки у соцмережах, сервіси оголошень тощо, а це передбачає й організацію власної доставки. Думаю, на реалізацію минулорічного врожаю це вже не матиме істотного впливу, втім, така тенденція має шанс укріпитися в новому сезоні, тим паче, що з ланцюга «виробник-споживач» випала ланка посередника.
Ще одне питання, яке турбує багатьох, – посівна під час карантину. Тут проблеми виникають у тих господарств, які наперед не запаслися добривами, насінням, ЗЗР чи не підготували до польових робіт техніку, адже наразі є проблеми з постачанням. Та все ж більшість фермерів уже давно взяли собі за правило готуватися до весняної посівної з осені, а хто ще не звик до такого планування роботи, думаю, замислиться над цим у перспективі. Щоправда, проблема з забезпеченням агрохімікатами ще може виникнути пізніше, якщо карантин буде продовжено або їх постачання не буде налагоджено. А щодо самої організації посівної – тут агросектору також певною мірою простіше, ніж багатьом іншим галузям, адже в них більшість співробітників працюють у полі, де ризик заразитися мінімальний.
Одна з найбільших проблем у період карантину – фактична відсутність фінансування. На сьогодні зупинилися форвардні програми Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ). Де-юре вони працюють, втім, співробітників установи перевели на дистанційну роботу, тоді як порядку підписання документів не змінили, що в нинішніх умовах зробило цю процедуру неможливою. І це у найбільш затратний для агробізнесу період. Сумнівні відгуки аграріїв і щодо програми «Доступні кредити 5-7-9%». Дестабілізує ситуацію й невизначеність із ринком землі, де обставини змінюються чи не щодня. Хоча, здавалося б, саме для однієї з найбільш перспективних і прибуткових галузей економіки, якою в Україні є аграрна, слід у першу чергу забезпечити зручні і сталі умови діяльності, особливо в такий кризовий період.
Складно переоцінити негативний уплив пандемії на вітчизняну економіку загалом і на агробізнес зокрема, втім, припускаю, що після подолання кризи на нас чекає новий інтенсивний виток розвитку. Переконаний, що багато аграріїв замисляться над кооперацією, і не лише що стосується логістики, а й зберігання та збуту. Багато процесів, які нині було переведено в онлайн, там і залишаться, а бізнес стане гнучкішим і більш стресостійким. Усе це, звісно, в тому разі, якщо зараз удасться зробити правильні висновки.