Агромаркет

Вектори ефективності

Вектори ефективності

Як найоб’єктив ніше виміряти ефективність господарювання в українському аграрному секторі? Дохідністю компанії загалом на кінець року? Чи, може, співвідношенням EBITDA на гектар? Чи, скажімо, на якій машині їздить бенефіціар і у яких кабінетах засідає?

ЗЕМЛЯ. Спитайте будь-якого тямущого агронома, як виміряти успіх його роботи. Він однозначно скаже: «Подивись на землі господарства». І справді, якщо вони занедбані, виснажені та вкотре засіяні лише наймаржинальнішими культурами, то ліпше втікати від такого господаря, бо його прибутковість і висока рентабельність короткострокова. З таким підходом він марафон аграрного життя не пробіжить. Важливо дотримуватися норм унесення всього комплексу мікро- та макроелементів, застосовувати сучасні технології обробітку ґрунту й приділяти їм особливу увагу, виконувати правильно технологічні процеси. Треба чітко розуміти, яка ділянка обробляється, та точно знати її якісні характеристики, адже без цього не можна гарантувати її високу віддачу. Як мовиться, навесні земля тобі все пригадає — і добре, і зле…

ПЕРСОНАЛ. Якщо із землею ми працюємо лише тоді, коли цього вимагає технологічний процес, то з людьми (чи то пак, кадрами, котрі, як казав класик, «вирішують усе») — щодня. І, на жаль, тут «вузьких місць» вистачає. До аграрного виробництва персонал часто ставиться без великої поваги та воліє дотримуватися «традиційних» підходів — замість того, щоб виконувати саме ті операції, які, з погляду керівника, будуть найефективнішими. Іноді навіть доводиться стикатися із саботажем через переконаність працівників у своїй правоті. Тож, схоже, тут єдиний вихід: просвітництво й організаційний розвиток.

ВИТРАТИ. Хто б сперечався: успішною є та компанія, що правильно керує власними витратами. Втім, чимало керівників чомусь забувають про такі начебто дріб’язкові речі, як економія води та енергоносіїв, і натомість зменшують обсяги внесення добрив (пам’ятаємо про землю) чи оптимізують витрати на оплату праці. Як наслідок, ні ефективної команди, ні високих урожаїв. То як запобігти такій ситуації? Насамперед, інвестуючи в те, що окупиться сторицею: заохочуйте фахівців, витрачайте кошти на енергоефективні й ощадні технології.

ТРЕЙДИНГ. Стикаючись із потребою реалізовувати свою продукцію, виробник починає шукати покупця серед знайомих. Мовляв, добрі стосунки — це запорука успішних бізнес-відносин. І, можливо, комусь таки вдалося їх налагодити «на довірі», та з багатьма надмірна довірливість зіграла злий жарт. Власне, а чого дивуватися? Ринок є ринок. Тут, аби бути успішним, кожен його учасник дбає про свою вигоду. Отож і керівник компанії має стежити за динамікою зміни цін як по внутрішньому ринку, так і на зовнішніх. Усі розуміють, що Україна надовго ввійшла до елітного клубу топ-5 експортерів зернових світу, тож ми не можемо бути осторонь формування цін на сільгосппродукцію. Військові дії на сході країни серйозно вплинули на цінову динаміку — ціни тоді росли по 3–5% на день, а зазвичай ми впливаємо на ринок у ведмежому тренді. 

 

То як укласти вигідну угоду? Загалом є декілька порад, які є сенс взяти на озброєння. 

 

Будьте підготовленими: читайте аналітичні матеріали з різних джерел.

У вас має бути постійно доступ до мінімум трьох аналітичних звітів. Ніколи не можна сподіватися на «того хлопця, який пише краще за всіх», адже всі аналітики — це люди (професійні, але люди), які теж можуть помилитися чи неправильно інтерпретувати сигнали на ринку. Дуже добре було б мати у своєму штаті власного аналітика або замовити індивідуальні аналітичні огляди, адже в такому разі у вас буде додатковий погляд на ринок. Це дуже цінується під час ухвалення управлінських рішень.

 

Ніколи не покладайтеся на «інтуїцію». Так, знаю, звучить смішно. Утім, чимало аграріїв так довго працюють на цьому тяжкому напрямі роботи, що їм здається, начебто вони в певному сенсі входять у резонанс із ринком. Це не так! Навіть біржові трейдери, які торгують на біржах, нікому не довіряють, а тим паче — інтуїції. Лише факти та відпрацьовані алгоритми, що довели свою ефективність — інше на ринку просто не працює.

 

Будьте впевненими у собі. Ви маєте бути готовим поборотися з ведмедем (на біржовому сленгу означає гру на пониження ціни — зазвичай продавці). У нього буде не менше, ніж у вас, доказів, що ціна падатиме. Мовляв, у світі перевиробництво, та й у нас високий урожай, а все нам не потрібно, а тобі немає де зберігати своє зерно. Не продаси мені сьогодні — вже за кілька місяців матимеш зіпсоване зерно. А з другого боку — підтискає потреба закупляти ПММ, запчастини для техніки та й зарплату треба за щось платити — не кредит же брати. От і зважте, як інтуїція та загальна оцінка ринку, дозволить упевнено домовлятися з акулою зерноторгового бізнесу.

 

Я переконаний, що ринок України відшукає той баланс виробництва, що дозволить сформувати дійсно справедливі ціни на зерно. Проте для цього потрібно, щоб кожен учасник ринку був зацікавлений у рівних умовах торгівлі з покупцями. У нас поки що такого бажання не спостерігається. Втім, дуже хочеться вірити, що крок за кроком ми все одно рухатимемося у напрямку цивілізованого ринку. Тому вже сьогодні треба намагатися зрозуміти процес формування ціни, аби навіть діти сприймали ринкові відносини, як такі, де можна знайти справедливі умови роботи.

 

 

Анатолій Стоянов,
експерт

газета “АгроМаркет”, грудень 2015 року

     

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ