Найкращий виноматеріал можна отримати на богарних землях півдня України – замість надмірної ваги ягоди накопичуватимуть цукор та аромат. Без сучасного технічного забезпечення у цій справі не обійтись: деякі операції, особливо збирання, іноді доводиться виконувати дуже швидко.
ДП «Агро-Коблево» утворилося 1998 року на землях колишнього радгоспу «Росія». На той час там було близько тисячі гектарів старих виноградників, закладених, як і заведено в цьому регіоні, технічними сортами. Оновлювати їх почали вже 2000 року: щосезону закладали від 50 до 100 гектарів нових насаджень, паралельно корчували старі. Сьогодні у господарстві близько тисячі гектарів сучасних виноградників, найстаршим з яких ще не виповнилося і 15 років. Оскільки ДП «Агро-Коблево» належить до структури ПАТ «Коблево», то проблем з реалізацією виноматеріалу у господарстві не мають – все вирощене здають на власний завод з виробництва марочних вин.
Читачам буде цікаво дізнатися про організацію робіт та особливі технічні прийоми, які використовують у господарстві. Адже переробне підприємство, хоч воно і власне, ставить високі вимоги до якості виноматеріалу, а обсяги насаджень, якими порядкують у ДП «Агро-Коблево», – великі.
Структура угідь
У ДП «Агро-Коблево» 1033 га виноградників. Окрім 34 га старих насаджень, у яких працюють над виділенням перспективних клонів сорту Совіньйон Зелений, решта угідь молодого віку, їх заклали і доглядають за сучасною технологією. Також господарство має підрозділ польового рослинництва площею 1,3 тис. га, там вирощують озиму пшеницю та ячмінь, а з ярих – соняшник та горох. На початку роботи для закладання нових насаджень використовували польові площі, адже на місце викорчуваних виноградників культуру можна повертати не раніше ніж через п’ять років. Останніми ж роками проводили закладання на рекультивованих площах.
Господарство має два виноградарських відділення – у селищі Коблево, площею 700 га, та у с. Ленінському, площею 333 га. Всі насадження, окрім закладених навесні 2014 року 110 га, плодоносні. Культуру вирощують на богарі – можливостей для зрошення у регіоні нема, та й якість виноматеріалу за вирощування без поливу значно краща – ягоди мають насиченіший аромат і містять більше цукру. На таких врожайних сортах, як Ркацителі, Мускат Атанель та Одеський Чорний, у господарстві досягають врожайності 12–15 т/га, на менш продуктивних сортах, таких як Мерло, збирають від 6 т/га.
Обсяг врожаю 2012 року сягнув 5,5 тис. т, 2013 року зібрали 6 тис. т, цього року очікують ще вищого врожаю, адже у товарне плодоношення входять нові насадження. Коли дозріває врожай, у місцевості часто випадають градові дощі. Розбивати градові хмари гарматами невиправдано з міркувань безпеки (поряд розташовано припортовий завод), тому вже кілька років поспіль врожай страхують.
Сортовий склад
У господарстві вирощують 15 сортів, з них серед білих основними є Аліготе, Шардоне, Совіньйон Зелений, Іршаї Олівер (мускатний угорський сорт), Мускат Атанель, Ркацителі, з червоних – Мерло, Одеський Чорний, Бастардо Магарачський, Каберне Совіньйон.
Садивний матеріал в основному придбавали за кордоном, прагнучи закласти ділянки клонами, що дають виноматеріал оптимальної якості з високою та стабільною врожайністю. В Україні зареєстровано всі сорти, які нині має господарство у товарному вирощуванні, однак потрібних клонів цих сортів у вітчизняних розсадниках поки що нема.
Усі імпортовані саджанці перевіряються у лабораторії мікробіології та вірусології Інституту виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова.
Закладання нових ділянок
Схему закладання у господарстві обрали загущену – 3 х 1–1,25 м. Керуються такими міркуваннями: перевантажений гронами кущ не може повною мірою живити всі плоди. Якщо ж на ділянці кущі розташовані щільніше, це дозволяє зменшити навантаження на один кущ, не знижуючи гектарної врожайності. Як наслідок, ягоди отримуються якісніші. За схеми посадки 3 х 1 м гектар має 3331 кущ, кожний з яких несе три кілограми врожаю; за схеми 3 х 1,25 м на гектарі 2777 кущів, і їх навантаження – 4–5 кг.
Плодоносити нові ділянки починають вже на третій рік. У перший рік висаджені рослини вільно ростуть, навесні другого року їх обрізають на два вічка. У цей час коренева система вже добре розвинена і швидко виганяє із залишених вічок два пагони. Із них лишають один, і на ньому, так само швидко, отримують два пасинкові пагони. На третій рік такий кущ вже дає від 2 т/га врожаю, на 5–6-й – виходить на планову врожайність. Запланований термін експлуатації ділянок – 30 років.
Догляд за насадженнями
За виноградниками упродовж року доглядають безперервно. Збір врожаю триває з серпня по жовтень, після нього виконують підгортання на молодих виноградниках. На початку грудня, заледве минуть перші морози, розпочинають обрізування дорослих кущів. У плодоносних насадженнях, щоб не було ерозії, на зиму та ранньої весни у міжряддях (через ряд, наступного року – чергують) виконують глибокий, на 60–70 см, обробіток ґрунту спеціальним розпушувачем зі скобою. Також навесні виконують глибоке, на 18–20 см, розпушування ґрунту. Впродовж вегетації проводять 3–4 міжрядні культивації, 2–3 гербіцидні обробки та двічі просапують навколоштамбові смуги (механічні сапи та ручна праця). Обприскування проти шкідників і хвороб зазвичай виконують 5–6 разів за сезон (плановий обсяг – 8–9 обприскувань).
Живлення застосовують кореневе. Восени і на початку весни за допомогою спеціального пристрою вносять у ґрунт, на глибину 40 см, 300–400 кг/га нітроамофоски. Позакореневе внесення добрив виконують за потреби упродовж сезону.
Під час вегетації виконують низку зелених операцій – заведення гілок за дріт шпалери, обламування безплідних пагонів, чеканку тощо.
За потреби у перший від закладання рік молодим насадженням забезпечують полив (автоцистерни).
Персонал
Догляд за виноградниками передбачає велику кількість ручної праці. За нинішнього рівня технічної оснащеності підприємства один робітник здатен якісно доглянути 10–12 тисяч кущів. За використовуваної схеми посадки – це 3,5–5 га виноградників. Господарство має 60 постійних працівників. За рахунок найму тимчасових у сезон обрізування, посадки та зелених операцій кількість персоналу зростає до 200 осіб. У місцевості робочої сили не вистачає (поблизу – ціла низка курортів, і мешканці навколишніх сіл обслуговують відпочивальників), тому сезонні працівники приїздять аж із Болградського району Одеської області. Господарство надає їм гарні умови праці та проживання, тому сезонні робітники тут… постійні – одні й ті самі люди приїздять сюди з року в рік. А що у Болградському районі місцевість виноградна, то вони вже змалечку чудово вправляються з доглядом за виноградними кущами.
Технічне забезпечення
Оскільки працівників не вистачає, у господарстві прагнуть якнайбільше механізувати виробництво. Діють у кількох напрямках. Обрізування, пасинкування та чеканку донедавна виконували вручну. Зараз же мають дві чеканочні машини та дві машини для попереднього обрізування. Така техніка зрізує зайві пагони у зоні 2–3-го дроту шпалери. Решту роботи з обрізання гілок у зоні першого дроту, яка є більш інтелектуальною, виконує робітник.
Одна машина для попереднього обрізування за зміну обробляє 10 га плодоносного виноградника. Те саме стосується і просапування. Механічні сапи видаляють до 70% бур’янів, а решту – вручну робітники. Чеканку пагонів механізовано повністю.
На 50 га виноградника припадає один трактор, використовують переважно МТЗ-80. Для глибокої плантажної оранки та для розпушування скобою наймають сучасні імпортні трактори потужністю 350 к. с. Догляд за насадженнями передбачає велику кількість обробок ґрунту (залуження міжрядь у зоні з малими опадами неприпустиме), тому оновлення власної самохідної техніки мусять виконувати що п’ять років. Досвід господарства показав, що капітальний ремонт тракторів використовуваної марки надто затратний і малоефективний.
Ще один напрямок механізації догляду – комбайнове збирання. За врожайності 8–10 т/га комбайн замінює 80–100 робітників-збирачів. Комбайн французького виробництва господарство придбало 2008 року. Окупив він себе у перший рік. На час збирання припали рясні дощі. Збирачів бракувало, та й у змочені дощами виноградники вони не завжди могли зайти. Господарство могло втратити одну тисячу тонн врожаю (сіра гниль знищує врожай миттєво). Все врятував комбайн. Виноградники розташовані у двокілометровій зоні заводу, і змочені дощем ягоди не лише швидко збирали, а й майже миттєво доправляли на переробку. У планах господарства – придбати ще одного комбайна.
Механізація збирання спонукала до ще одного кроку – заміни бетонних опор на оцинковані металеві. Річ у тім, що механізоване збирання передбачає струшування ягід з куща – для цього комбайни вдаряють по опорах шпалери. Залізобетонна опора погано витримує вібрації і розлітається на шматки. На 100 га облаштованого залізобетонними стовпчиками виноградника господарство лише минулого року мусило замінити понад тисячу опор. Ще однією перевагою металевих стовпчиків є можливість регулювати висоту розташування дротів шпалери мірою того, як росте молодий кущ. Натомість за використання залізобетонних опор дріт кріпиться раз і назавжди. Оцинковані металеві опори, що їх використовують у господарстві, – українського виробництва. Планується, що усі насадження господарства буде переведено на такий тип опор шпалери.
Новаторство
Механізація догляду за виноградниками та використання металевих опор – не єдиний аспект новаторства у господарстві. Нині тут розглядають можливість подрібнення зрізаної виноградної лози («гілок») – так, щоб з отриманої маси виготовляти пелети або паливні брикети. Унаслідок обрізування плодоносного виноградника щороку отримується 3–5 т лози з гектара. Тисяча гектарів виноградинка «Агро-Коблево» може дати 3–5 тис. т лози щороку. Цього буде цілком достатньо для опалення будинків працівників, адмінбудівель та гуртожитків, де мешкають, також і взимку, тимчасові працівники. Зараз фахівці господарства вивчають ринок відповідного обладнання.
Слід згадати і про власні удосконалення технології. Глибокий обробіток ґрунту, який перед зимою та навесні виконують у плодоносних виноградниках, – ноу-хау господарства. Завдяки цьому вдається не лише покращити аерацію ґрунту, а й зберегти осінньо-зимову вологу. Вона не розтікається поверхнею і не висихає, а потрапляє на глибину 60–70 см, де саме і розташовано 80% кореневої системи виноградних кущів. Окрім іншого, одним з наслідків цієї операції є підрізання кореневої системи, що у майбутньому стимулюватиме корені до оновлення.
Персоналії
Екскурсію виноградниками проводив головний агроном Василь Чебан. У господарство він прийшов 1998-го, у рік створення, саме закінчивши із червоним дипломом Одеський сільськогосподарський інститут. Щоб виробництво сягнуло теперішнього рівня, мусив багато експериментувати та вчитися. Девіз, який описує 16 років Василевої роботи головним агрономом, – «Стукайте, і вам відчинять».
Ось як про це розповідає він сам: «Коли я сюди прийшов – попередній агроном, старенький вже чоловік, йому за 65 років тоді було, без суму залишив складну роботу, сказавши: «Мучся, синку». До інституту виноградарства «Магарач» далеко, я почав їздити до інституту імені Таїрова. Спілкувався з його науковцями так багато, що того вистачило не лише на налагодження виробничого процесу, а й на захист кандидатської дисертації. І тепер, коли до мене просяться аспіранти на практику або приїздить за порадою хтось із колег-агрономів, – я завжди допомагаю, бо свого часу так само допомогли і мені.
Я родом з Одещини, з Татарбунарського району, і з дитинства, ще коли був школярем, працював у колгоспному винограднику з батьками. Як тут працювати з людьми, особливо з тими, що «знизу», робітниками та механізаторами, і що таке «людський фактор» та скільки від нього залежить – знаю не з книжок. У винограднику умію все робити сам, за потреби можу керувати трактором і виконувати всі операції. Мій фах такий, що мушу зв’язувати воєдино і власників бізнесу, виконуючи їхні побажання, і технологію, і людей, використовувати надані кошти і досягати потрібного результату. Адже 90% успіху майбутнього вина закладається на винограднику».
Леся Каделя
журнал Садівництво по-українськи, серпень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Садівництво по-українськи з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
