Наталія КОЛОС, головний редактор проекту «Аграрна Еліта України»
Найбільша заслуга українських аграріїв полягає в тому, що вони щодня ламають стереотип, нібито заможним можна стати тільки завдяки краденому. Вони довели суспільству: матеріальні блага можна творити, а разом із тим — і творити себе самих.
Упродовж усієї історії України гроші текли до рук бандитів і корупціонерів. На жаль, і нині країна живе за принципом дикунів, які віднімають силою всі блага в слабших і незахищених. Проте ті, хто працює на землі, поступово створюють нову реальність, у якій добробут продукується людським розумом і руками, де багатство не віднімають силою, а творять, де накопичення капіталу — лише власним розумом і працею, де немає місця рабам і бандитам, де на перший план виходить людина, яка створює робочі місця, ремонтує школи-садочки-лікарні-дороги. Людина, яка є величезним трудівником, що надихнувся, ризикнув і створив самого себе: цією новою людиною якраз і є український сільгоспвиробник.
У медицині є таке поняття — поліфагія. Це коли людину охоплює гіпертрофоване відчуття голоду, внаслідок якого вона безперервно поїдає геть усе, й навіть те, що для цього не придатне. Людина їсть, відчуває невдоволений голод, ще їсть, аж поки не помре. На жаль, поліфагія, й не лише грошова, повсюдно спостерігається в нашому суспільстві — від політиків і державних службовців до пересічних громадян. І тому особливо прикро читати новини про те, що створені працею чесної людини — українського аграрія — матеріальні цінності вкрадені тими, хто не хоче працювати. Дуже сумними видаються звістки про пограбування чи навіть вбивства українських фермерів.
Нас дуже тішить, що люди, які працюють на землі й перебувають із нею в гармонії, не мають гіпертрофованого бажання накопичувати багатства. Свій прибуток вони за звичкою обчислюють центнерами валу зерна, щоденними приростами й надоями, а успіхом вважають пережитий господарством ще один рік без кредитної кабали або якоїсь несподіваної АЧС.
За великим рахунком, український фермер здебільшого й не знає, куди, як не на ремонт сільських доріг, допомогу односельцям і просто тим, хто потребує, можна ще витрачати гроші. Звісно, побувавши в наших фермерів, можна побачити і позашляховики, і квадроцикли, і першодруки відомих творів видатних письменників. Проте це є результатом ефективної праці, а ніяк не приклад поліфагії й надмірної жаги до збагачення.
Якщо стрижнем суспільства є виключно сьогоденні заробітки, а перспективи, мрії, розвиток постійно відкладаються «на потім», то жити в такому суспільстві дуже тяжко. Адже насправді гроші ніколи й ніде не були базисом системи цінностей, вони не здатні вказати ціль тому, хто обирає свій життєвий шлях. Людина не може бути меншою, ніж її статки, інакше вони просто розчавлять її. Отримати справжнє багатство — і матеріальне, і духовне, може лиш той, хто спирається на істинні цінності, незалежно від того, починає він з нуля чи продовжує чиюсь справу. Гроші лише тоді будуть служити благу, коли сама людина буде сильнішою за них, інакше — гроші нищать, розбещують, руйнують особистість.
І наш цьогорічний рейтинг аграрних виробників «Аграрна Еліта України» — це як раз історія таких сильних людей. Людей, які цінують і шанують найголовніше — власне ім’я, своїх дітей, честь, Бога, землю, на якій працюють і живуть. Працюють не просто, щоб виживати, а щоб жити, впроваджують інновації, встановлюють рекорди по врожаях і надоях, освоюють новітнє обладнання, будують елеватори й насіннєві заводи, вболівають за просування вітчизняної селекції. Це й фермери-одинаки, які самотужки експортують продукцію за кордон, і великі компанії, що демонструють соціальну відповідальність, і творчі землероби, які виробляють техніку й технічні рішення, що не мають світових аналогів, і люди, які запроваджують традиції сімейного бізнесу. Всі вони мають цінності й ідеали, шанують людей і їхню працю, будують в селах церкви, ремонтують школи, лікарні. Ось чому вони — еліта. Еліта, якою пишається суспільство.
Аграрна Еліта України
