Операції із зеленими частинами кущів є доповненням щорічного обрізування винограду. Вони дозволяють ефективно перерозподілити напрямки руху поживних речовин.
Після обрізування на виноградному кущі зазвичай розвивається більша кількість пагонів, ніж те потрібно для формування врожаю, до того ж пагони можуть сформуватися у місцях, де їх присутність небажана (штамб, голова куща, основа рукава тощо). Якщо зайві пагони не видаляти, то це призведе до загущення крони, розвитку грибних хвороб, погіршення визрівання пагонів і достигання грон, зменшення врожайності.
Зелені операції регулюють ріст рослини винограду та здатні забезпечити отримання високого і якісного врожаю. Механізм дії цих заходів полягає в короткочасному перерозподілі напрямків руху поживних речовин, завдяки чому живлення одних частин куща покращується, а інших – погіршується.
За напрямом дії розрізняють операції з вегетативними частинами куща (обламування, підв’язування, прищипування, пасинкування, чеканка пагонів, проріджування листків) і генеративними органами (проріджування суцвіть або ягід у гроні).
Обламування зелених пагонів
Агрозахід обов’язковий у всіх районах виноградарства, особливо на виноградниках, де після обрізування залишають завищене навантаження вічками. Обламування проводять диференційовано з урахуванням вікового і сортового складу насадження, його стану, запланованого врожаю, фактичного навантаження пагонами та їх плодоносності.
На молодих насадженнях з метою створення відповідної форми куща видаляють пагони-двійники, слаборозвинені пагони й такі, що за своїм місцем розташування непотрібні для формування крони.
На плодоносних виноградниках залишають оптимальну кількість пагонів на одиницю площі, шпалери чи на один кущ. Для сортів з дрібними гронами і малою листковою поверхнею (група Піно, Рислінг рейнський, Каберне, Трамінер рожевий, Лідія, Ізабела) на погонний метр шпалери залишають 30–35 пагонів; на сортах з вищими показниками плодоносності та більшою листковою поверхнею (Мускат оттонель, Дністровський рожевий, Шасла, Аліготе, Фетяска біла) – 25–30 шт. Для більшості столових сортів винограду з великими ошатними гронами (Карабурну, Аркадія, Італія, Молдова, Німранг) кількість пагонів на 1 м. п. шпалери зменшують до 20–25 шт. Загалом, для формування врожаю на рівні 10–12 т/га залежно від сорту потрібно залишити 60–100 тис. пагонів на 1 га, з яких 50–60 тис. плодоносних.
Визначаючи навантаження на кущ, слід дотримуватися співвідношення між плодоносними і безплідними пагонами. Для столових сортів з великими гронами на кожні три плодоносні пагони залишають один безплідний. У технічних сортів з великою кількістю плодоносних пагонів і невеликими гронами таке співвідношення становитиме 4–5:1.
Обламування пагонів, як правило, проводять двічі. Першого разу – за досягнення ними довжини 6–7 см. Починаючи від низу куща, видаляють порослеві пагони, а також ті, які розвинулись зі сплячих вічок на штамбі, голові, рукавах чи плечах. Винятком є пагони, що залишені для відновлення або заміни елементів крони – рукава, плодової ланки тощо.
Основним критерієм для проведення другого обламування є поява суцвіть. У цей період працюють із плодовими ланками, видаляючи на них слаборозвинені та безплідні пагони. Виламуванню підлягають також двійники і трійники (пагони, які виросли з одного вічка): залишають один найбільш продуктивний або ж той, що звернений назовні куща. На сучках заміщення у всіх випадках слід залишити два-три пагони, навіть якщо вони безплідні.
Підв’язування зелених пагонів
Щоб забезпечити добре освітлення і провітрювання крони та попередити обламування молодих стебел вітром, їх підв’язують, раціонально розміщуючи в площині шпалери. Кількість підв’язувань залежить від висоти шпалери та сили росту сортів. Перше підв’язування розпочинають до цвітіння за довжини пагонів 30–50 см. Наступні 2–4 проводять у міру росту пагонів упродовж вегетації.
Зелені пагони підв’язують способом «вісімки», не туго, щоб виключити утворення перетяжок і пошкодження пагонів дротом шпалери. Використовують для цього шпагат, пластикові кріплення, плівку тощо (фото 1). Пагонам під час підв’язування надають вертикального або злегка похилого положення.
Для зменшення витрат на проведення цього агрозаходу під час влаштування шпалери натягують дві паралельні дротини, між які заводять пагони. Такий же підхід практикують на високоштамбових виноградниках, де пагони практично не підв’язують і вони вільно звисають вниз.
Прищипування пагонів
Верхівка пагона – активний споживач поживних речовин для його ростових процесів. Прищипуванням або видаленням верхівки пагона (апексу) досягають кращого живлення органів, які на ньому розміщуються (фото 2).
Прищипування пагонів найчастіше проводять для сортів, які схильні до обсипання квітів та горошіння ягід (Мускат гамбурзький, Рислінг, Каберне, Сапераві, Алеатіко, Совіньйон), та сортів, що мають функціонально жіночий тип квітки. У такому випадку операцію проводять за п’ять-шість днів до початку цвітіння. Це позитивно впливає і на закладання генеративних суцвіть у зимуючих вічках.
Видалення верхівки проводять на сильнорослих пагонах, у той же час слабкі пагони і пагони на сучках заміщення не прищипують. Не проводять прищипування на слаборослих кущах і в посушливі роки.
За високого рівня агротехніки цей прийом часто застосовують на молодих виноградниках для прискореного формування кущів за рахунок пасинків, що дозволяє на один-два роки скоротити виведення форми і пришвидшити вступ насаджень у повне плодоношення.
Пасинкування
В еволюції винограду пагони другого порядку (пасинки) відіграють важливу роль, оскільки дають можливість нарощувати вегетативну масу рослини, збільшуючи таким чином фотосинтетичну поверхню, а в разі пошкодження верхівки основного пагона – продовжують його ріст.
У той же час на промислових виноградниках пасинки загущують крону, що погіршує її освітлення і провітрювання. Найбільш інтенсивно пасинки розвиваються за недовантаження куща, прищипування верхівки пагона або в місцях його згину.
Пасинкування обов’язково проводять на підщепних сортах з метою отримання добре визрілої лози значної довжини і певної товщини, а також на культурних сортах з високим пасинкоутворювальним потенціалом. У сортів з помірним пасинкоутворенням до видалення пасинків підходять диференційовано: слабкі (5–7 см завдовжки) видаляють повністю; сильні, добре розвинені – укорочують над другим-п’ятим листком (фото 3).
Обмежитися прищипуванням верхівок пасинків потрібно і в разі недовантаження кущів гронами або їх пошкодження морозами чи весняними заморозками.
Чеканка
На відміну від прищипування, чеканка передбачає видалення верхньої частини пагона з 6–10 недорозвинутими вузлами. При цьому довжина видаленої частини не повинна перевищувати 15–20% загальної довжини пагона. За рахунок перерозподілу поживних речовин покращуються умови освітлення і провітрювання кущів, зростає маса ягід та грон, підвищується цукристість, краще визріває лоза, зростає морозостійкість.
Чеканку проводять у період закінчення росту пагона, про що свідчить випрямляння його верхівки. Ефективність заходу зростає в роки з достатньою кількістю опадів, на сильнорослих сортах, родючих ґрунтах. Не рекомендується проводити чеканку на слаборослих сортах, молодих неплодоносних і уражених хворобами кущах, на бідних ґрунтах. Малоефективна чеканка і на високоштамбових виноградниках, де ріст сам по собі слабший.
Проріджування листя
З метою прискорення достигання ягід, покращення привабливості і товарності врожаю проводять видалення листя (дефоліацію) у зоні розміщення грон.
Особливо ефективний цей метод у північних районах виноградарства за вирощування столових сортів із забарвленими ягодами. Останнім часом дефоліацію застосовують на технічних сортах за механізованого збирання врожаю комбайном.
Проріджування проводять вручну, механізовано або хімічним способом за 10–20 днів до збирання врожаю, видаляючи при цьому до 20% малопродуктивного старого листя.
Ягоди та суцвіття
Для оптимізації навантаження кущів і отримання товарного врожаю проріджують слабкі та дрібні суцвіття, видаляючи їх кінцівки або нижні розгалуження. На столових сортах з високою плодоносністю пагонів (Аркадія, Ланка, Флора тощо) добрий результат дає видалення верхніх менш розвинених суцвіть або грон.
Проріджування ягід у гронах застосовують лише на високоякісних столових сортах, а також за культури винограду в теплиці. Після досягнення розмірів горошини видаляють малоцінні ягоди в середній частині, на верхівці і розгалуженнях грона. Загалом спеціальними ножицями вирізають до 10–30% ягід у гроні.
Виноградарям слід пам’ятати, що ефективність застосування операцій із зеленими частинами куща залежить від своєчасності та якості їх проведення з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов зони, біологічних особливостей сорту й агротехніки.
Віталій Манзій
Уманський національний університет садівництва
журнал “Садівництво по-українськи”, червень 2014 року
Садівництво по-українськи
