Підживлення рослин томата
Застосування добрив — один із головних факторів інтенсифікації та поліпшення якості продукції рослин томату. Уже багато років проводять наукові дослідження з раціонального застосування мінеральних добрив і розробки принципів і методів їх застосування під запрограмований урожай.
Томат вимогливий до родючості ґрунту, особливо за вирощування його в теплицях і парниках, де необхідно створювати максимально сприятливий режим для росту й розвитку рослин. Найбільше томат потребує калію, азоту й фосфору. Під час формування кореневої системи й інших вегетативних органів рослинам необхідний фосфор. У період формування плодів рослини потребують більше калію та азоту, а в період росту й плодоношення важливе значення має азот. Унесення калію та фосфору сприяє пришвидшенню цвітіння й дозріванню плодів, а також підвищує стійкість до хвороб. За браку азоту ріст рослин уповільнюється, листки світліють, стійкість до хвороб знижується. Надлишок цього добрива також є шкідливим і має поганий вплив на рослини: пришвидшується ріст вегетативних органів — листків і пагонів, уповільнюється розвиток квіткових кетягів і плодоутворення.
Коренева система томата потребує постійного надходження кисню, бо за його браку знижується надходження в кореневу систему води й поживних речовин, її ріст призупиняється. Також важливе значення має вміст вуглекислого газу в повітрі: високий уміст — активізує ріст рослин, поліпшує заплідненість, навіть суттєво підвищує врожай.
Для нормального росту, розвитку й плодоношення томат підживлюють. Зазвичай застосовують рідкі мінеральні добрива. За сезон проводять 4–6 підживлень через 15–20 днів кожну (у теплиці їх проводять частіше, ніж у відкритому ґрунті). Підживлення проводять тільки після поливу рослин.
Перше підживлення проводять на початку цвітіння до зав’язування плодів на першій китиці — через 2–3 тижні після садіння розсади. Цього разу не застосовують азот (сечовину, аміачну селітру та сульфат амонію), щоб не спричинити стрімкого росту рослин. Застосовують калімагнезію (5 г) або сульфат калію (5 г) разом із суперфосфатом — 20 г/10 л води. Ураховуючи, що суперфосфат недостатньо розчиняється у воді, ліпше готувати з нього водну витяжку: за добу до запланованого підживлення його виливають в 1 л гарячої води, розчин перемішують декілька разів. Використовують тільки верхній шар розчину — решту виливають. Підживлення й полив необхідно проводити зранку, щоб вологість повітря, яка підвищиться після поливу, до вечора знизилася.
Друге підживлення можна провести, коли на другій китиці утвориться зав’язь діаметром 1,5–2 см. Для цього беруть комплексні добрива: Кеміра-універсал, нітрофоска, Растворин, Ріст й інші дозою 20–40 г/10 л води. Нітроамофоскою краще не підживлювати, бо вона містить хлористий калій. Можна також приготувати розчин із таких добрив: сульфату калію чи калімагнезії, суперфосфату й аміачної селітри чи сечовини. Такий самий склад добрив застосовують під час зав’язування третьої і четвертої зав’язей.
За тривалої похмурої погоди в затемненій теплиці коріння погано росте і, відповідно, погано поглинає поживні речовини, стебло зверху стає тонким. Як тільки погода стане сонячною, рослини підживлюють калієм й азотом. Коли в теплиці сухе повітря, бракує вологи в ґрунті, необхідно підживити рослини калійними й азотними добривами, а за підвищеної вологості повітря та ґрунту — сульфатом магнію чи кальцієвою селітрою.
Томати добре реагують на позакореневі підживлення (обприскування всієї рослини). Це є доповненням, але не заміною звичайному підживленню. За слабкого росту томатів, коли листки світлі, а стебло тонке, можна провести позакореневе підживлення сечовиною (5 г/10 л води), у разі поганого наливу плодів допомагає позакореневе підживлення суперфосфатом (5 г/5 л води — витяжка).
За температури +30 °С та вище або за високої вологості повітря в теплиці запилення квіток не відбувається, тоді спостерігається масове їх осипання. За таких умов проводять позакореневе підживлення борною кислотою (5 г/10 л води). Розчини перед застосуванням фільтрують, щоб в обприскувачі не закупорювались отвори.
Позакореневі підживлення проводять за хмарної погоди або ввечері. Їх можна суміщати з обробкою проти хвороб і шкідників. До вечора нанесений на листки розчин повільно висихає, а ранкова роса сприяє ліпшому його поглинанню.
За багато років овочівники узагальнили типові помилки, які трапляються в разі порушення технології вирощування. Так, від перегріву рослин за низької вологості повітря чи за слабкого розвитку кореневої системи в разі надлишкового накопичення фосфору листки скручуються в трубочку вздовж центральної жилки. Щоб уникнути цього, варто знизити температуру в теплиці, підвищити вологість повітря шляхом поливу.
Листки на верхівці скручуються в кільце, як баранячий ріг. Це відбувається за швидкого росту стебел, від надлишку азоту в ґрунті й високої вологості, рясного поливу, внесення не перегною, а свіжого гною. Щоб виправити таку ситуацію, необхідно тиждень рослини не поливати, підвищити температуру в теплиці — не відкривати двері й кватирки кілька днів. Скручування листків — це механізм захисту рослини від перегріву. Якщо це відбувається тільки вдень, а листки вночі розкручуються, то з рослиною все гаразд. Якщо листки залишаються скрученими і вдень, і вночі — рослину «перегодували» азотом.
Якщо листки взагалі не скручуються і до того ж спрямовані догори під прямим кутом — це значить, що ґрунт дуже сухий, у теплиці надто спекотно й вона погано провітрюється. Необхідно терміново здійснити рясний полив й провести інтенсивне провітрювання.
На першій китиці плоди великі, починають червоніти (достигати), а на другій і тертій — налив відбувається повільно. Для поліпшення цієї ситуації необхідно якомога швидше зняти врожай із першої китиці, не очікуючи дозрівання інших плодів, — це покращить цвітіння й пришвидшить налив плодів. Бурі томати на сонці за 2–3 дні дозарюються. Після зняття врожаю ґрунт поливають (10–12 л/1 м²). Пасинки та листки не треба обривати тиждень, й обов’язково знизити температуру в теплиці до +16…+18 °С.
Унаслідок нерівномірного поливу, зниження температури вночі і від високої вологості на плодах утворюється радіальна тріщина. Якщо рослини тривалий час не поливали, а потім провели ряснийполив, шкірка плодів може розтріскуватися.
Іноді з’являються ребристі плоди — це сортова ознака. Ребристість посилюється, якщо формування суцвіть відбувається за низьких температур (+15…+16 °С). Тому необхідно підбирати сорти томатів із гладкою поверхнею і з самому початку вирощування розсади підтримувати низьку температуру — загартовувати.
Махрові (фасеточні) квітки трапляються у великоплідних сортів на першій квітковій китиці. Це зростаються 2–3 квітки в одну. Згодом вони дадуть потворні, спотворені, ребристі плоди. Такі квітки необхідно відщипувати відразу, як вони з’явилися.
Якщо утворюються плоди з нерівномірним забарвленням, із жовто-зеленими затверділими плямами — це свідчить про дефіцит калію в ґрунті, вплив високої денної температури, перегрів частини плоду від потрапляння на нього прямого сонячного світла. Необхідно такі рослини підживити добривами, що містять калій і підтримувати температуру не вищу за +26 °С, а також активніше провітрювати теплиці.
Сонячні опіки виникають унаслідок спекотної погоди та слабкого облиствлення рослин. На поверхні ще зелених плодів томатів з’являються біляві вигорівши плями від опіку. Щоб цього не траплялося, необхідно регулювати температурний режим.
Унаслідок високих (понад +30 °С) чи низьких температур (+15 °С), високої вологості повітря чи слабкого освітлювання відбувається недостатнє запилення квіток, з’являється багато дрібних, недорозвинених, пустотілих плодів і пусті насіннєві камери. За таких умов необхідно підтримувати правильний режим у теплиці, струшувати суцвіття.
Якщо з року в рік у теплиці погіршується врожай, а в рослин утворюються довгі міжвузля і пухка квіткова китиця з невеликою кількістю плодів — причиною цього є недостатнє освітлення теплиці.
Мінеральні добрива суттєво впливають на рівень і темп фізіологічних і біохімічних процесів культурних рослин, терміни і швидкість проходження окремих етапів органогенезу рослин, змінюючи еволюційно складні взаємовідносини (рослина — господар — паразит) між рослинами й пов’язані з ними хвороби та шкідники.
Різні рослини мають вибіркову здатність до поглинання елементів мінерального живлення. Кожен елемент мінерального живлення виконує специфічну функцію й впливає на біохімічні та фізіологічні процеси, що відбуваються в рослині. Якісні та кількісні зміни хімічного складу рослин залежать від дозування рослин, способів їх внесення, поєднання елементів й інших факторів. Зміна у складі азотистих речовин, амінокислот, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей тощо впливають не тільки на харчову цінність рослин, а й на їх здатність реагувати на зовнішні негативні впливи (збудники хвороб, шкідники, конкурентні фітоценотичні взаємовідносини).
Нині взахисті рослин переважає екологічний підхід до розробки систем управління чисельністю шкідливих мікроорганізмів у біоценозах. У продажу є широкий асортимент органічних і мінеральних добрив. У разі їх унесення необхідно дотримуватися правильних співвідношень, бо мінеральні добрива містять у десятки разів більше поживних речовин, ніж органічні, причому в основному у водорозчинній формі.
Відомо, що внесення великої кількості (великих доз) мінеральних добрив, особливо азотних, часто супроводжується їх несприятливою дією на мікро- та макрофауну, забрудненням навколишнього середовища, призводить до зниження врожайності рослин і накопиченню в плодах нітратів й інших шкідливих речовин, погіршенню якості плодів. Те саме стосується й органічних добрив за внесення їх понад 10–12 кг на 1 м². Тому виробники намагаються вирощувати екологічно чисту продукцію — органічну (біологічну) — без застосування мінеральних добрив. Для цього необхідно підвищити родючість ґрунту й отримати високі врожай овочів і плодів. Крім традиційних органічних добрив застосовують органічні добрива, що є продуктом біологічної переробки гною, пташиного посліду, торфу й іншої органіки: біогумус, суперкомпост, торфогумінові добрива тощо.
Без унесення в ґрунт макро- та мікроелементів, а також без застосування регуляторів (стимуляторів) росту неможливо забезпечити нормальний ріст і розвиток овочів, отримати високий урожай.
Азотні добрива відіграють головну роль у підвищенні урожайності овочевих культур на дерново-підзолистих, суглинистих, лісних і мінеральнихзаплавних ґрунтах. Фосфорні — обов’язкові та найефективніші на чорноземних і каштанових ґрунтах. Калійні мають значення на супіщаних і торф’яних ґрунтах.
У разі застосування добрив важливе значення має зволоження ґрунту. За періодичного внесення добрив і достатній кількості елементів живлення в ґрунті рослини більш економно та продуктивно використовують вологу, а негативна дія посухи на рослини суттєво знижується.
Ефективність унесення добрив у ґрунт підвищується за сумісного застосування органічних і мінеральних добрив, а також регуляторів (стимуляторів) росту, за використання кореневих і позакореневих підкормок.
Ознаки браку та надлишку мікроелементів
Щоб виростити добрий урожай овочів, забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин необхідно знати, які елементи живлення і в яких кількостях потрібні, як рослина реагує на брак чи надлишок елементів живлення. Орієнтовно рослина томата потребує такі основні елементи живлення: азот 6–12 г/м², фосфор 12–15 г/м², калій 6–12 г/м².
Брак азоту призводить до пригнічення росту рослин томата, листки знизу набувають темно-червоного забарвлення. За браку азоту в рослин формуються короткі й тонкі стебла та листки, мало бокових пагонів, листки блідо-зелені, невеликі за розміром, цвітіння й плодоношення слабке. За надлишку азоту спостерігається бурний ріст рослин, їх листки вилики, темно-зеленого забарвлення, краї листкових пластинок загинаються донизу, спостерігається розпад тканин листків і вони гинуть. На такій рослині можуть зовсім не утворитися репродуктивні органи. Плоди слабкого забарвлення, швидко опадають.
Фосфор пришвидшує ріст і розвиток рослин, сприяє більш інтенсивному росту кореневої системи рослин, що підвищує їх посухостійкість, стимулює плодоношення й пришвидшує дозрівання плодів. Забарвлення листків стає фіолетово-червоним, вони закручуються доверху. Плоди формуються дрібні та пізно.
За достатньої кількості в ґрунті калію підвищується стійкість рослин до хвороб і легких заморозків, пришвидшується утворення цукрів у листку і їх переміщення в інші органи рослин. У разі дефіциту речовини рослини слабко розвиваються, ріст пригнічений, міжвузля скорочені. Листки спочатку блакитно-зеленого або темно-зеленого забарвлення, тьмяні, іноді мають бронзове забарвлення, потім стають плямистими, зморшкуватими, закручуються по краях, а згодом відмирають. Плоди утворюються дрібні, із темними плямами ззовні та в м’якоті.
При браку магнію листки мають світло-зелене забарвлення, бо в них погано утворюється хлорофіл. Згодом листкові пластини жовтіють або стають червоного чи фіолетового забарвлення по краях і вздовж жилок. Листки стають крихкими, краї закручуються донизу. На старому листку між жилками з’являються світло-зелені плями, потім вони набувають жовто-коричневого забарвлення, згодом опадають. Сформовані плоди невеликі за розміром і погано зберігаються.
За браку кальцію на томатах жовтіє верхнє листя — це є характерною ознакою, бо за дефіциту азоту, фосфору й калію насамперед жовтіють нижні листки. У томатів розвивається верхівкова гниль плодів. Хвороба особливо проявляється за високої температури і низької вологості. Також за браку цього елемента уповільнюється ріст і розвиток рослин, уражуються хворобою і відмирають верхівкові бруньки пагонів, в’януть квітконіжки, стебла втрачають тургор і згинаються донизу. Особливо сильно проявляється на кислих ґрунтах.
За браку сірки спостерігається уповільнений ріст стебла та коріння, блідо-зелене забарвлення листкових пластин і жилок без відмирання тканини. У подальшому листки, починаючи з молодих, жовтіють, іноді набувають оранжевого забарвлення з червонуватим відтінком. Стебла видовжуються, стають твердими, скрученими, здерев’янілими.
За браку заліза рослини хворіють на хлороз, бо залізо сприяє утворенню хлорофілу. Пластинки листків між жилками жовтіють, згодом набувають білого забарвлення, жилки залишаються зеленими. Тканина листка відмирає. Змінюється забарвлення насамперед верхнього листка, а згодом поширюється на інші яруси рослини. Жилки листків із часом біліють.
За браку бору в томатів верхівкова брунька відмирає, починають розвиватися бокові пагони рослини, які спочатку кущисті, але згодом верхівкові бруньки бокових пагонів також відмирають. Черешки, листкові стержні та середні жилки стають ламкими, а плоди формуються потворними, іноді з бурими плямами.
За браку марганцю розвивається некроз тканин у вигляді темних крапок на жовтіючих верхівкових листках. Стебло у верхівки також жовтіє. Цвітіння дуже слабке або його не відбувається зовсім, плоди не зав’язуються.
За браку міді спостерігається слабкий ріст рослин, хлороз листків. На верхніх молодих листочках біліють кінчики, а згодом не них з’являються некротичні плями. Верхівки рослин в’януть і відмирають. За надлишку міді слабко розвивається коренева система, що може спричинити загибель рослини.
За браку молібдену листки томатів набувають світло-коричневого забарвлення, стають чашовидними, відмирають точки росту рослин. Молібденове голодування частіше за все спостерігається на кислих піщаних, рідше на глинистих ґрунтах, особливо, коли в них вносять фізіологічно кислі добрива.
Райчук Тетяна, канд. с.-г. наук
журнал Плантатор, травень 2014 року
Плантатор
