ТОВ «Агрофірма “Пузівська”» не має значного банку землі чи тисячного поголів’я, проте має стабільний розвиток, прибуток і з оптимізмом дивіться в майбутнє.
Володимир Васильович Замикула — директор ТОВ «Агрофірма “Пузиківська”». Людина доволі закрита, проте щодо будь-якого питання має свою власну думку, постійно розвивається, читає літературу з бізнесу, постійно шукає нові знання й знає сільське господарство не з підручників.
«Я народився в сільській родині на Полтавщині, недалеко від села, де нині моє господарство. Тому не з чуток знаю, що таке видоїти корову, нагодувати свиню, доглядати за зерновими чи іншими культурами, — розповідає Володимир Васильович. — Скільки себе пам’ятаю, завжди хотів бути ближче до землі, хотів на ній працювати».
Його дітище — ТОВ «Агрофірма “Пузиківська”» — господарство нестандартне. Тут намагаються ефективно використовувати всі можливості, дані природою, кожен гектар землі. До складу підприємства входить молочна ферма, тепличне господарство, свинарський підрозділ. Також тут опікуються бджільництвом і вирощують різні сільгоспкультури.
Сьогодні на підприємстві вирощують близько 5000 свиней, м’ясо реалізують на ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат», також тут утримують 430 голів дійних корів, молоко яких реалізується на молокопереробні підприємства Полтавської області.
«Я ніколи не міг зрозуміти, чому фермери не користуються тими ресурсами, які дала сама природа і якими ти можеш скористатися з користю й навіть із прибутком для себе. Якщо природою і Богом тобі щось дається, а ти не хочеш взяти, то це не нормально. Ми вирощуємо еспарцет, гречку, соняшник — всі ці культури цвітуть. А наші бджоли запиляють їх цвіт і дають нам мед. Хіба не розумно так використовувати природні ресурси? Собі ж у благо?» — запитує Володимир Васильович. А далі сам і відповідає: «Треба завжди шукати можливість заробітку там і в тому, від чого нікому не буде ніякої шкоди».
Наразі в Пузиківському налічується близько 100 сімей бджіл. Господарство отримує мед, який успішно продає в місцевих магазинах, роздає його своїм пайовикам, преміює медом своїх працівників.
На підприємстві переконані, що збиткових у сільському господарстві напрямів роботи немає. Якщо щось не виходить чи виходить погано — це щось роблять неправильно. Так, на ТОВ «Агрофірма “Пузиківська”» впевнені, що завжди потрібно намагатися диверсифікувати свої ризики через багатовекторність бізнесу. Адже так безпечніше, бо коли один вид напряму роботи не приносить достатньо коштів, то жити підприємство може за кошти тієї діяльності, яка цей прибуток даватиме регулярно. І до речі, правильність свого твердження підприємство доводить на ділі: в той час, коли багато хто зменшує виробничі потужності, банкрутує чи просто опускає руки, ТОВ «Агрофірма “Пузиківська”» спокійно працює.
«Ми не женемося за досягненнями науково-технічного прогресу, не боремося за більші врожаї, надої чи прирости. Проте само собою виходить так, що отримуємо непогані результати», — хвалиться керівник господарства.
Безперечно, українські тваринники у дещо складнішій ситуації, як порівняти з тими, хто вирощує зернові та експортує їх за кордон. Бо і фермери-молочники, і фермери-свинарі реалізують отриману продукцію на внутрішньому ринку, в той час коли всі складові для її отримання доводиться купувати за кордоном. Тож виходить, що на собівартість виробництва молока чи м’яса впливає курс валют, а на ціну реалізації — купівельна спроможність українців, яка останнім часом дуже шкандибає.
Так, сьогодні закупна ціна за літр молока базових показників білка та жиру становить 5 грн, а собівартість майже 4 грн, тож заробіток вітчизняних фермерів невеликий.
Щодо полтавського регіону, то тут конкуренцію щодо закупних цін спеціалізованим господарствам становлять господарства населення та невеликі кооперативи, створені з допомогою дорадчих служб.
На Полтавщині чудово розвинено дорадництво, постійно вкладаються кошти в розвиток кооперативів. Не можна ігнорувати той факт, що можливості сільського населення великі. Не всі можуть працювати в місті, не всі там мають змогу придбати житло. На сьогодні багато молоді повертається в село, тож якщо створити певні передумови, то вони розвиватимуть сільське господарство, дрібне фермерство. І це стосується не лише Полтавщини, а й усієї України.
«Не можна робити ставку тільки на великих чи середніх виробників продукції сільського господарства. На ринку мають бути всі, всім вистачить місця під сонцем. Так живе Європа, країни Прибалтики, так повинні будувати модель сільського господарства й ми. Мають бути створені умови, щоб кожна зацікавлена людина виробляла продукцію сільського господарства. Лише 20% сільського населення працездатного віку залучено в сільському господарстві. Потрібно, щоб кожен мав змогу виробляти щось, продавати, а на виручені кошти споживати валовий продукт. Треба створювати обіг коштів. Коли ти робиш те, що потрібно, та ще й із любов’ю та певною самопожертвою, тоді все вийде. Головне — прагматично рухатися вперед, робити обдумані кроки — незважених і необдуманих кроків робити не можна.
Якщо ж говорити про більш буденні, так би мовити, технологічні проблеми, то на ТОВ «Агрофірма “Пузиківська”» на перший план виходить утилізація гною.
«Питання утилізації гною для нас, як і для всіх тваринників, є актуальним в усі часи. Для його вирішення шість років назад ми придбали бочку «Джоскін» на 16 кубів та обладнана інжекторомTerraflex 4400/11, яку купили в компанії «Амако» — вона є дистрибутором. Це надзвичайна техніка, що дозволяє розв’язувати проблему свинячого гною — його можна вносити відразу у ґрунт. Як правило, свинячий гній вносимо відразу після збору врожаю зернових. За зміну, а це близько 8 годин, викачуємо десь 200 тон гною. Використання такої техніки — відмінна практика. Так працюють і у Європі, і в Білорусії. Внесення органічних добрив дозволяє поліпшити стан наших ґрунтів, підтримувати стабільний рівень гумусу в них», — каже Володимир Васильович.
Відходи будь-якого свиногосподарства завжди створюють низку проблем, але, якщо розібратися, то насправді свинячий гній — це фосфор, азот, калій та інші макро- та мікроелементи. І от тут якраз на допомогу приходить бочка компанії «Джоскін», яка дозволяє всю цю органіку вносити безпосередньо у ґрунт, не створюючи неприємного запаху. Адже внесення гною відбувається відразу в ґрунт на глибину 9–15 см.
До речі, асортимент цистерн для внесення рідкої органіки «Джоскін» включає 75 базових моделей, кожна з яких може бути оснащена 700 опціями, що в підсумку дозволяє отримати десятки тисяч можливих комбінацій. На сьогодні компанія «Джоскін» є лідером серед європейських виробників такого обладнання.
«Дуже зручно, що в пригоді може стати не лише сама бочка, а й платформа від причепа. Щодо бочки, то не виникає жодних запитань щодо роботи з нею. Здається, на ній може працювати кожен — вона надзвичайно легка в керуванні», — ділиться своїми спостереженнями пан Замикула.
Віктор Хват
журнал “The Ukrainian Farmer”, грудень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
