На виноградному фронті
Молодий фонд українських виноградників стрімко скорочується, а нова влада не поспішає з наданням «невідкладної допомоги». Чи маємо ми шанс зберегти статус виноградарської країни?
Політична ситуація в Криму призвела до втрати майже третини виноградників України та «відрізала» від материка найбільші виноробні компанії. За останніми підрахунками Міністерства аграрної політики та продовольства України на території Криму налічувалося близько 25 тис. га плодоносних виноградників, півострів посідав друге місце за обсягом площ в Україні (більше лише в Одеській області – 32,6 тис. га).
Чи варто очікувати сировинної кризи? Так, і це перший висновок, який напрошується з огляду на факти. Однак вона матиме свої особливості й прояви, і передусім на території материкової України.
Щороку кримські компанії виробляли 60% всього вітчизняного вина. Для забезпечення таких обсягів використовувався кримський виноград (за винятком винограду, що йшов на переробку під виробництво ігристих вин – як відомо, основні гравці цього сегменту ринку знаходяться на материку) та левова частка виноматеріалу, завезеного з материка. Основні «активи» виноградарства – це господарства Одеської, Херсонської та Миколаївської областей, які мають багаторічний досвід співпраці з кримськими виноробами.
2013 року, як і в попередні періоди, одеські, херсонські та миколаївські виноградарі відпрацювали під конкретного виробника (виготовили виноматеріал, що відповідає вимогам приготування конкретних марок вина, яке розливається переважно в Криму). Наразі ємності господарств заповнені готовим виноматеріалом, і той факт, що між Україною та Кримом встановлено кордон, ставить під питання його подальшу реалізацію. Для заводів, що здійснюють розлив вина на материковій Україні, виготовлений на чуже замовлення виноматеріал може підійти лише частково, тому більша частина залишиться нікому не потрібною. Якщо влада й надалі буде діяти за схемою встановлення заборон, а не розробки схем збереження співпраці між материком та півостровом, 2014 рік стане провальним для виноградарів.
Урожай 2014 року
Під питанням може опинитися успішність та подальша доля цьогорічного врожаю. Враховуючи відсутність доступного кредитування галузі (чи то з боку держави, чи з боку комерційних структур), виноградарі можуть розраховувати лише на кошти, що надійдуть безпосередньо від реалізації винограду та виноматеріалу. Відповідно, зрив домовленостей заважає продажеві виноматеріалу і призводить до фінансового дефіциту. Виноградарський сезон уже розпочато, відтак найактуальнішим питанням є забезпечення всіх умов для проведення весняно-літніх польових робіт, а це витрати на оплату праці робітників, пальне, придбання добрив, засобів захисту рослин тощо. Наступним етапом буде збирання врожаю, що потребує ще більших коштів. Якщо виноградарським господарствам не вдасться реалізувати виготовлений з урожаю 2013 року виноматеріал, то для виноматеріалу із врожаю 2014 року просто не буде вільних ємностей. Чекати, доки з’явиться можливість відкрити кордон, немає, адже виноградний сезон має чітко визначені терміни. Чи є вихід з такої патової ситуації, не можуть відповісти навіть представники профільних державних установ.
У далекій перспективі можна розглядати переорієнтацію частини виноградарських господарств та підприємств первинного виноробства на співпрацю з виробниками коньячної продукції – ця галузь є надзвичайно сировиноємною. До сьогодні коньячні компанії провадили свою діяльність завдяки імпорту коньячних спиртів. Однак ситуація може змінитися кардинально, враховуючи бажання виконавчої влади зобов’язати промисловців використовувати у виробництві коньячної продукції від 15 до 30% вітчизняного винограду. Також виноградним підприємствам варто активізувати свою діяльність стосовно експорту виноматеріалу. Тим не менше, жоден з напрямів не є панацеєю і не вирішує нагальних питань.
Як здійснити перехід?
Виноградарство опинилось у перехідному періоді з невизначеними умовами «переходу». Задля збереження галузі та спасіння врожаю потрібно створити хоча б мінімально необхідний фінансовий баланс. Наразі жодна з державних програм підтримки не діє. Будь-які намагання відновити виплати згідно з програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», яка формувалася за рахунок надходжень від 1,5-відсоткового збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, були проігноровані. Спеціальний фонд використовується виключно як одне з джерел наповнення державного бюджету.
Статистика засвідчує, що саме за період існування збору з 1999 року Україні вдалося вдвічі збільшити площі виноградників. Щорічно завдяки коштам збору виноградарі мали змогу успішно проводити посадкові компанії та досягти надзвичайно високих результатів. Так, 2007 року показник закладання нових виноградників досяг 5800 га, 2008 – 5100 га. В середньому, навіть у часи загострення економічних проблем, збір дозволяв закладати 3000–3500 га виноградників щороку.
Зазначені цифри є свідченням збільшення сировинної бази виноробства України, а також важливим показником поліпшення соціально-економічної ситуації в сільських регіонах, що спеціалізуються на вирощуванні виноградної лози.
Ще показовішими є цифри втрат від зупинки виплат компенсації виноградарям. Внаслідок зриву посадкових кампаній 2012–2013 рр. площа молодих виноградників, які заклали 2012 року, становила всього 900 га, а 2013 року – 600 га. Таким чином, оновлення сировинної бази скоротилося порівняно з роками «роботи» збору щонайменше у сім (!) разів!
Систематичне скорочення молодого фонду виноградників має наслідком серйозний удар по місцевому населенню виноградарських регіонів. Ми вкотре звертаємо увагу, що виноградарство характеризується найвищим рівнем використання ручної праці. Населення виноградарських районів майже 100% залучене до процесу вирощування виноградної лози і є повністю залежними від місцевих виноградарських господарств.
Відкрите ігнорування здобутків, отриманих галуззю під час функціонування збору, скоріш за все, свідчить про те, що цей проект не буде реанімовано, тому потрібно шукати інших шляхів стабілізації ситуації.
Нова влада зволікає
Новий очільник Міністерства аграрної політики та продовольства України Ігор Швайка поки що обмежився загальними фразами та висловився про необхідність розвитку виноградарства. На думку міністра, це галузь, яка є не лише перспективним бізнес-напрямом, а й містить в собі потужний соціальний сегмент, надає велику кількість робочих місць і в змозі забезпечити розвиток територіальних громад. Тому міністерство готове підтримати напрацьовані законодавчі ініціативи та надасть максимального сприяння, щоб найближчим часом вони були внесені на розгляд до Верховної Ради.
До так званого напрацьованого пакету увійшли законопроекти, що стосуються змін до Земельного кодексу України, питання щодо відміни ліцензії на право оптової торгівлі та інші, але жодного реально антикризового проекту. Діяльність інших відомств не простяглася набагато далі: створено декілька робочих груп та запрошено до діалогу представників влади, галузевих об’єднань та представників бізнесу.
Хоча насправді виноградарі та винороби можуть і без додаткового обговорення вже сьогодні назвати по пунктах, що слід зробити заради спасіння галузі.
Головна умова – забезпечення грошових потоків, коли виноградарі мають змогу продати виноматеріал виноробам, а винороби – продати вино споживачеві. Задля цього уряд та парламентарі повинні негайно внести зміни до законодавчої бази, що зроблять українську продукцію пріоритетною на внутрішньому ринку: треба встановити обов’язковий рівень присутності вітчизняного вина на полицях кожного супермаркету, невеликого магазину та в кожному закладі громадського харчування. Коли українське вино потрапить до кожної винної карти, можна буде говорити про майбутнє галузі. Наразі це питання захисту національних інтересів вітчизняного виробника.
Далі – створити умови для максимально швидкої переорієнтації виноградарських господарств та підприємств первинного виноробства на постачання сировини для виробників коньяків. Як вже зазначалося вище – це перспективна галузь, яка здатна поглинути весь профіцит виноматеріалів, що зараз присутній на материку. На жаль, коньяк сьогодні також зазнав удару внаслідок безпрецедентного підвищення ставки акцизного податку, що поставив його на один щабель із горілкою – 70,53 грн за літр 100%-го спирту. Такий підхід є абсолютно некоректним, оскільки ставить в однакові умови продукти з кардинально різним рівнем затрат на виробництво та рівнем оборотності коштів.
Уряд має можливість знизити акциз і таким чином без особливих зусиль надати реальну допомогу виноградарям та виноробам. Власне, аналогічна ситуація і з категорією ігристих вин, які також отримали завищену ставку (5,20 грн/л), хоча за логікою мають оподатковуватися так само, як і група тихих столових вин (0,1 грн за пляшку).
Отже, реальні важелі впливу вже є і не потребують додаткових консультацій чи професійних обговорень. Логіка проста та зрозуміла кожному: буде можливість продавати – буде можливість вирощувати виноград і виробляти вино.
Подібний антикризовий пакет – це ті кроки, які треба здійснити негайно. Специфіка галузі в тому, що відновлення втрачених активів стане неможливим уже через декілька місяців після зупинки роботи. Сьогодні найвищий рівень тривоги уже можна застосовувати щодо такого напряму виноградарства, як селекція. Фактично в країні діють лише два розсадники, які мають бази для вирощування посадкового матеріалу. Різке скорочення посадкових компаній зробило їх продукцію незатребуваною. Якщо сьогодні влада доведе ситуацію до закриття розсадників, на їх розбудову потім будуть потрібні десятки років та надзвичайні капіталовкладення. Враховуючи, що таких фінансових ресурсів Україна не має, – це фактично є свідомим знищенням владою всього інституту селекції винограду.
Сергій Михайлечко, директор
Асоціація «Виноградарі та винороби України»
журнал “Садівництво по-українськи”, червень 2014 року
Садівництво по-українськи
