Традиційним способом вирощують ранні сорти моркви, яка не потребує умов для формування довгих коренеплодів. Натомість за вирощування середньопізніх та пізніх сортів із довгими коренеплодами варто використовувати гребені й трапецієподібні гряди, особливо в районах надмірного зволоження та на важких безструктурних ґрунтах.
Традиційне вирощування
Проблемою вирощування моркви на важких ґрунтах є плужна підошва, яка формується у сівозмінах, де ґрунт не відпочиває, а використовується щорічно. Внаслідок щорічної оранки на приблизно однакову глибину виникає дуже ущільнений прошарок ґрунту, який не дає нормально розвиватися коренеплодам моркви, особливо тих сортотипів, що формують довгі коренеплоди. Вирощування моркви за гребеневою технологією запобігає негативному впливу цього чинника й дозволяє отримувати довгі рівні коренеплоди з високим відсотком товарного врожаю.
|
Приготування гребенів та гряд
Оптимальними термінами приготування гребенів і гряд є осінь минулого року або рання весна. За осіннього формування ґрунт гребенів і гряд достатньо ущільниться, відновиться його капілярність до часу посіву насіння. Такі гряди перед посівом насіння можна заборонувати легкими боронами. Навесні гребені й гряди утворюють безпосередньо під час проведення посівних робіт. Пізні сорти, які призначені для зберігання та переробки, висівають із середини квітня до кінця травня, збирання врожаю проводять із кінця вересня до настання осінніх заморозків, залежно від погодних умов року вирощування.
Гребені й гряди мають бути однакові за висотою та шириною. Якщо формування гребенів проводиться на структурних ґрунтах, то з їх створенням не виникає проблем. У разі використання трактора з базою 140 см між центрами гребенів має бути 70 см.
Для формування гребенів використовують спеціально обладнані вітчизняного чи зарубіжного виробництва сівалки-гребенеутворювачі, які нарізують гребені одночасно з сівбою, або культиватор-гребенеутворювач фрезерний (КФЛ-4,2, КФЛ-5,4, КГФ-2,8). Ці машини одночасно виконують суцільний обробіток ґрунту фрезами на глибину 12–15 см, подрібнюють ґрунт до дрібногрудкуватого стану, формують гребінь, проводять його коткування профільними котками (2–4 см), вирівнюючи і ущільнюючи. При цьому всередині гребеня ґрунт залишається розпушеним, із дрібногрудкуватою структурою. Гребінь має ширину у верхній частині близько 20 см, висоту від дна — 25–27 см, що дозволяє отримати коренеплоди правильної форми довжиною не менше 25 см. Міцність обкоткованих гребенів настільки велика, що не руйнується під вагою людини. Практика застосування активних котків показала, що найміцніша поверхня гребенів створюється за ступеня буксування котка 15%. Безпосередньо перед посівом насіння можна розпушити поверхневий шар ґрунту, за потреби підправити якість і висоту гребенів. За такого способу можлива повна механізація вирощування і збирання врожаю.
Гряда-трапеція формується спеціальними ґрунтообробними агрегатами (грядоутворювачами або формувальниками гряд). Цей агрегат має такий принцип роботи: за один прохід ротор із ножами обертається в протилежний руху машини бік, подрібнює ґрунт на потрібну глибину разом із брилами й рослинними рештками. Потім ретельно подрібнений ґрунт подається на ґратки з діаметром прутків 10–12 мм, де великі грудки й камінці укладаються вниз і закриваються зверху шаром просіяної землі. Після цього поверхня вирівнюється заднім щитком і прикочується котком. У результаті маємо готову для посіву трапецієподібну гряду висотою 12–15 см, шириною 90 см. Цей спосіб можна застосовувати в районах, де через погодні умови ґрунти схильні до висихання, особливо в стадії проростання і першої фази росту насіння. Важливо, щоб нижній шар ґрунту був досить пухким для утворення хорошої кореневої системи.
Фрезерні гребене- та грядоутворювачі оснащуються котками різних видів: сітчастими, трубчастими, зубчастими, ущільнювальними або гладкими. Кращі зразки цієї техніки мають можливість працювати на будь-якому типі ґрунту й за будь-якого його стану: по культивованому, зораному, подискованому ґрунту або й навіть без жодного обробітку. Якісний грядоутворювач може комбінуватися із додатковими ґрунтообробними знаряддями: з укладальником крапельної стрічки або машиною для утворення рівного шару мульчі. На більшість моделей позаду може бути навішена механічна сівалка.
Гребені та гряди містять запас вологи, тож рослина здатна безболісно пережити короткочасну посуху. Під час поливу пласка вершина гряди забезпечує краще надходження вологи всередину, у разі надмірного зволоження зайва волога стікає в межу. На гребенях, поки посіви зовсім молоді, інколи виникають проблеми з поливом: вода скочується з округлого гребеня. Високі грядки добре прогріваються сонцем. Рослини в теплій землі швидше йдуть у ріст і краще розвиваються. Якщо ж погода холодна й дощова, високі грядки врятують коренеплоди від застою води та розвитку грибних хвороб і загнивання.
Сівба
Під час сівби на гребенях застосовують стрічкову дворядкову схему на одному гребені з відстанню між рядками 6 см, між гребенями 65–75 см або однорядковий посів із відстанню 45 см. Глибина сівби — 1–2 см.
За вирощування моркви на грядах набуває популярності чотирьохрядкова стрічкова сівба за схемою 25 + 25 + 25 + 25 см. Оптимальна дворядкова стрічкова схема сівби на грядах з використанням крапельного зрошення становить 30 + 5 см, між грядами — 60–70 см, ширина гряди біля основи — 100 см, у верхній частині — 85 см. На такій гряді розміщується три 2-рядкові стрічки (6 рядків) моркви з відстанню між стрічками 30 см, між рядками в стрічці 5 см.
Для сівби зазвичай використовують сівалку точного висіву ремінного або ложечкового типу. Висівають від 800 тис. до 1,2 млн насінин на 1 га, 1,8–2,5 кг/га.
Збирання
Збирають моркву восени якомога пізніше, але з таким розрахунком, щоб закінчити збирання до настання приморозків: що пізніше зібрана морква, тим вищими стають її смакові й харчові якості. Проте навіть легке підмерзання за короткострокових знижень температури до мінус 1–2 °С призводить до пошкодження коренеплодів. Ранні терміни збирання також небажані: у теплу, суху й особливо вітряну погоду коренеплоди в’януть і стають схильними до ураження хворобами. Якщо незібрану моркву перед морозами накрити мульчувальними матеріалами шаром 10–15 см, то вона добре зимує, тож її збирання можна відкласти до весняного потепління.
Моркву можна збирати напівмеханізованим способом і повністю механізованим. Механізоване збирання можливе тільки за наявності здорової гички, оскільки комбайни підкопують коренеплоди й одночасно витягують їх за гичку. Якщо моркву вирощують на переробку, використовують інший тип комбайнів, які попередньо зрізують гичку, а потім підкопують коренеплоди. Можливе також використання картопляних комбайнів зі спеціальними приставками. Використовують такі машини, як: ЕМ-11, ММТ-1, Е-825, МУК-1.8, СОМВІ-1000 тощо; сортувальні лінії ПСК-6, ЛЕК-20, ЛСК-20.
Вимоги до машинного збирання такі: розетка листків має бути висотою 30–35 см, міцною, добре розвиненою і прямостоячою. Головки коренеплодів мають розташовуватися на рівні поверхні ґрунту або заглиблені не більше ніж на 2 см. Коренеплоди мають бути стійкими до ударних навантажень. Для ефективності застосування машинного збирання врожайність коренеплодів моркви має становити не менше 20–25 т/га. У разі невідповідності означеним вимогам застосовують механізоване збирання, за якого коренеплоди збирають вручну після попереднього підкопування.
Вікторія Кецкало, канд. с.-г. наук
Сергій Щетина, канд. с.-г. наук
Уманський національний університет садівництва
журнал “Плантатор”, січень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
