Елеватор

Між входом і виходом

Між входом і виходом

Як вийти на максимальну продуктивність елеватора, з чого почати вдосконалення і як обрати найкраще технічне рішення для модернізації.

  

Бажання розширити чи модернізувати потужності зі зберігання зерна рано чи пізно виникає в кожного власника елеваторних потужностей, який прагне, щоб його бізнес успішно розвивався та приносив якомога більший прибуток.

 

Дуже часто деякі аграрні компанії та підприємства, що вирішили реконструювати свої зерносховища, не знають, із чого ж потрібно починати бажане вдосконалення та яке саме технічне рішення модернізації варто обрати.

 

Передусім зазначу, що у цій статті елеватор розглядатиметься як логістичний об’єкт. Багато компаній, зокрема й «Аграрні системні технології», використовують таке сприйняття роботи зерносховища за вивчення вже наявного об’єкта, а також визначення технічних вимог до нового, запланованого до будівництва.

 

Головними технічними характеристиками елеватора як логістичного об’єкта є так звані «вхід» і «вихід». «Вхід» — це приймання зерна, що також включає його попереднє очищення й сушіння. «Вихід» — відвантаження зерна, зокрема його продаж.

 

Першорядним завданням «входу» є задоволення потреб збирання врожаю, а «виходу» — задоволення потреб продажу. Місткість зернових складів ми розглядаємо як вторинну функцію, яка потрібна лише для того, щоб обслуговувати й збалансовувати перших дві функції: «вхід» і «вихід».

 

Основні характеристики елеватора візуально можна зобразити у вигляді рівнобічного трикутника, де перший бік фігури (або ж перша характеристика елеватора) — це приймання зерна, другий — його зберігання, третій — відвантаження.

 

Усі ці характеристики, як і боки трикутника, — рівні, збалансовані й тісно пов’язані одна з одною. Зміна хоча б одного показника з «входу» або «виходу» призводить до зміни показників усього трикутника, який не може трансформуватися однобічно. Аналізуючи наявний на підприємстві елеватор чи формуючи технічні вимоги до нового об’єкта, це треба розуміти й ураховувати.

 

Якщо ми розглядаємо можливість модернізації та внесення змін у вже наявний елеватор, для визначення нових вимог до об’єкта потрібно вивчити всі можливі шляхи. При цьому не варто відкидати навіть ті технічні рішення, які спочатку здаються неможливими.

 

Кожен із варіантів удосконалення зернозберігального комплексу варто проаналізувати за важливістю для компанії у цей момент, за тривалістю впровадження, важливістю для виконання поставлених завдань і за вартістю. Тільки після цього можна визначити, чи є раціональним упровадження того чи того технічного рішення.

 

Усі варіанти модернізації елеватора, які після детального аналізу здалися більш-менш прийнятними для втілення в життя, підлягають подальшому ранжируванню, тобто розміщенню в певному порядку за ступенем вагомості. Це дає змогу отримати відповіді на такі важливі запитання, як «що робити з невідповідностями між бажаним і прогнозованим результатом?» і «що компанія втрачає чи отримує в кожному з випадків?»

 

Причини зменшення продуктивності елеватора

 

Трапляється, що чинний об’єкт має достатньо великі проектні можливості, але з тих чи тих причин власник не може їх повністю реалізувати. У зв’язку із цим варто виділити чотири типових проблеми в експлуатації елеваторних потужностей.

 

Перша з них може виникнути ще на етапі зведення зерносховища через прорахунки будівельників чи помилки під час монтажу обладнання. Як результат, власник неспроможний експлуатувати об’єкт відповідно до своїх потреб. Тут дуже важливо вчасно знайти й усунути припущені недоліки, навіть якщо для цього знадобиться щось розбирати й перебудовувати.

 

Друга проблема полягає в неповному завантаженні обладнання елеватора через неправильно встановлені на ньому технологічні регламенти й процедури, що існують тривалий час, інколи, так би мовити, «за звичкою». Аби розв’язати цю проблему, потрібно з’ясувати, у чому саме полягають недоліки роботи й установити нові правила та порядок дій.

 

Ще один із поширених негараздів — відсутність належного ставлення до стану технологічного обладнання. Буває, що причиою того, що елеватор не може працювати належним чином, полягає в неякісному обслуговуванні чи ремонті машин й устаткування, їх спрацюванні. Щоб не допустити цього, за технічним станом обладнання потрібно здійснювати постійний контроль, а всі дефекти чи поламки відразу усувати.

 

Й остання типова проблема — припущені помилки в технологічній схемі роботи елеватора. Вони найвідчутніше впливають на ефективність процесів «входу» та «виходу». Відповідно, знайти помилку в технологічній схемі елеватора буває найважче, а для її усунення може знадобитися придбання додаткового обладнання.

 

Загалом, причини неповної продуктивності елеваторного комплексу бувають дуже різними, тому потрібно враховувати, що в деяких випадках виправлення проблем може бути дешевшим, простішим і швидшим за технічну модернізацію об’єкта.

 

Як вийти на бажані показники

 

Аби знайти найкращий шлях виходу елеватора на максимальну продуктивність, слід дотримуватися простого алгоритму. По-перше, потрібно визначити ідеальну ситуацію роботи складського комплексу. Слід окреслити, які результати можна отримати, якщо потужність елеватора буде задіяна на всі 100%, а наявні ресурси використані по максимуму.

 

Наступний крок полягає в порівнянні «ідеальних» результатів із фактичними та виявленні невідповідностей між ними. Після детального аналізу розбіжностей варто поставити перед собою запитання, яким же чином можна мінімізувати втрати потужності та ресурсів, і в результаті — зменшити розрив між наявними та бажаними показниками роботи елеватора.

 

Способів для цього може бути дуже багато, і вони визначаються індивідуально для кожного випадку. Наприклад, знизити втрати потужності можна за допомогою ремонту й виправлення наявних помилок. Також цього можна досягти завдяки впровадженню автоматизованого виробництва, заміні чи встановленню додаткового обладнання. Ще одним найефективнішим, проте найдорожчим, способом є розширення елеватора та будівництво нових складів.

 

Мінімізувати втрати часу під час роботи елеватора знову ж таки допоможе автоматизація виробництва та запровадження чіткої стандартизації його процесів. Також ніколи не зайвим буде додаткове навчання персоналу, яке іноді приносить аграрним компаніям такі результати, на які вони й не очікували.

 

Окупність як критерій успішності

 

Сьогодні кожна компанія має індивідуальне розуміння вартості грошей, які вона може витратити на реконструкцію своїх потужностей. Суму інвестицій у модернізацію елеватора агрохолдингу не можна порівнювати з інвестиціями малого підприємства. Проте строк окупності проектів — це більш-менш загальний показник як для великої, так і для маленької компанії.

 

У середньому по Україні показник окупності будь-якого проекту не має перевищувати п’яти років. Економічний стан українських компаній змушує їх для впровадження проектів із модернізації залучати додаткове фінансування у вигляді кредитів тощо. З фінансового боку саме вартість позикових коштів обмежує строк окупності проектів до п’яти років і не більше.

 

Тож якщо витрати на проект не повернуться за п’ять років, цінність обраного технічного рішення — чи то будівництво додаткових потужностей, чи реконструкція старих — є дуже сумнівною. А якщо під час розгляду проекту ми отримуємо строк окупності близько 8–10 років, можна сміливо вважати такий проект цілковито збитковим.

 

Однак варто звернути увагу на те, що навіть після отримання не зовсім «позитивних» показників окупності на етапі першого обрахунку будь-якого проекту реконструкції, відмовлятися від нього не слід. Для ухвалення остаточного рішення спершу потрібно оцінити проект у розчленованому вигляді.

 

Для цього в складі проекту виділяють незалежні один від одного частини й розраховують строк окупності кожної з них. Після цього визначається можливість дроблення проекту й доцільність упровадження його окремих частин.

 

Це дає змогу визначити сильні та слабкі сторони будь-якого проекту й з’ясувати, яка з його частин дає кращі, а яка — гірші показники. Адже дуже часто буває так, що деякі елементи технічного рішення є доволі вигідними, а інші — не зовсім, через що здається, що проект у цілому невдалий.

 

Вибір зробить калькулятор

 

Наведу простий приклад на основі віртуального проекту з відносно правдивими цифрами. Отже, проводиться реконструкція наявного підприємства. Після проведення детального аналізу всіх можливих для застосування варіантів модернізації виробництва керівництво компанії вирішило провести будівництво додаткових потужностей зберігання в обсязі 10 тис. тонн, у що потрібно інвестувати близько 500 тис. доларів. Також було вирішено придбати тепловоз, щоб забезпечити збільшення кількості відвантажень на підприємстві та їх інтенсивність. Вартість тепловоза становить орієнтовно 100 тис. доларів.

 

Будівництво складу дасть економічний ефект у розмірі близько 5 доларів на тонні. Саме така сума становить різницю зберігання на власному елеваторі й отримання послуг на сторонньому. Враховуючи те, що ці додаткові потужності будуть заповнюватися один раз на рік, щорічний економічний ефект від їх побудови оцінюється в 50 тис. доларів. Водночас тепловоз за рік вантажить приблизно 150 тис. тонн зерна. Різниця між витратами на експлуатацію власного тепловоза й витратами, які потрібно заплатити станції за подачу локомотива, становить близько 20 тис. доларів на рік.

 

Тож загальна вартість проекту модернізації нашого підприємства становить 600 тис. доларів. Після реалізації цього проекту компанія отримає щорічну вигоду в розмірі 70 тис. доларів. За допомогою ділення не важко визначити, що таке технічне рішення з оновлення підприємства окупиться тільки через вісім із половиною років, тобто не дуже швидко.

 

Однак, якщо розділити цей проект на окремі частини й подивитися на нього ще раз, картина буде дещо іншою. Виявляється, що додатковий склад на 10 тис. тонн за одноразового завантаження окупатиметься 10 років (500 ? 50 = 10).

 

Водночас експлуатація власного тепловоза на залізничній колії окупиться протягом 5 років (100 ? 20 = 5). Після розчленування проекту ми вже можемо ухвалювати рішення про доцільність втілення в життя кожної його частини чи їхнього поетапного запровадження.

 

Звісно ж, я описав дуже загальну картину. В реальності процес підготовки й реалізації проекту з модернізації зернозберігального комплексу набагато складніший, ніж на сторінках журналу. Однак реальний результат теж у сотні разів приємніший, ніж на словах чи в думках. Тож сміливіше удосконалюйте ваші елеватори та даруйте їм нове продуктивне життя!

 

Микола Колачко,

директор департаменту експлуатації елеваторів компанії AST

журнал “The Ukrainian Farmer”, серпень 2017 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ