Пивоварний ячмінь є цікавою та рентабельною культурою навіть у північному Поліссі.
Ще кілька років тому питання вирощування пивоварного ячменю в північній частині Чернігівщини не стояло. Основною причиною цього біла невідповідність біологічних вимог культури ґрунтово-кліматичним умовам Полісся. Зокрема, підвищена кислотність ґрунтів, низький уміст гумусу, погана забезпеченість елементами живлення, специфічна сегетальна рослинність не дозволяли отримувати стабільні врожаї ячменю відповідної якості. Багато хто із сільгоспвиробників й агрономів і тоді казали, і нині кажуть, що «…це культура не нашого регіону». Проте і часи змінюються, і клімат змінився, удосконалюються технології вирощування сільгоспкультур, оновлюються сорти, засоби захисту рослин, техніка, тому варто змінювати підходи до ведення сільського господарства.
Ознайомившись із програмою вирощування пивоварного ячменю компанії «Малтюроп Україна» (компанія має завод у Чернігові, де виробляє солод із західних сортів ячменю. — Ред.), ми побачили її суттєвий комерційний зиск для себе. Умови, що надавала компанія, дозволяли за досягнення урожайності 4 т/га ячменю відповідної якості отримувати суттєві прибутки. Крім того, якби нам вдалося суттєво розширити площі пивоварного ячменю, ми б значно поліпшили свою структуру посівів і сівозміну. Ячмінь є добрим і відмінним попередником під інші культури, крім зернових колосових. Розуміючи всю невідповідність умов нашої території для оптимального вирощування ячменю, в розробленні технологічної карти ми намагалися спланувати технологічні заходи так, щоб створити максимально сприятливі умови для рослин ячменю та використати їхній потенціал.
Наше господарство — дочірнє підприємство «Зернятко» розташоване в Менському районі на Чернігівщині й має в обробітку близько 6000 га. Ґрунти в основному темно-сірі, ясно-сірі лісові. За гранулометричним складом легкосуглинкові та супіщані. Уміст гумусу коливається в межах 1,6–3%, рН сольове — 5,2–6,5. Є також дерново-підзолисті ґрунти супіщані (близько 20% території), які характеризуються підвищеною щільністю (1,2–1,5 г/см³) і низькою вологоємністю. Реакція ґрунтового розчину кисла: рН — 4,2–5,6. Уміст гумусу 1,6–2%.
Основні вирощувані культури такі: озима пшениця — близько 1500 га, пивоварний ячмінь — 720 га, кукурудза — 1500 га, соняшник — 1460 га, соя — 540 га, горох — 200 га. Проблемою у вирощуванні цих культур є кислотність ґрунту й високий ступінь забур’яненості багаторічними кореневищними бур’янами, особливо хвощем польовим. Найгірше реагують на високу кислотність ґрунту ячмінь і соя.
Наша технологія
Хочемо поділитися практичними висновками та досвідом вирощування пивоварного ячменю в нашому господарстві. Сподіваємося, це дозволить уникнути багатьох помилок, заощадить багато часу та ресурсів під час вирощування цієї непростої, але цікавої у вирощуванні культури.
Попередники. Наша структура посівних площ дозволяла розміщувати ячмінь після двох культур: соняшнику та кукурудзи на зерно. Обидві, з погляду агрономічної науки, не є найкращими попередниками. Кожна культура має свої переваги та свої недоліки. Зокрема, перевагою соняшнику перед кукурудзою є можливість краще підготувати ґрунт, оскільки рослинних решток після соняшнику значно менше, вони швидше розкладаються і дають змогу якісніше провести сівбу ячменю. Основними недоліками соняшнику є падалиця культури в посівах ячменю, яка, залежно від погодних умов, може мати до трьох хвиль появи сходів. Причому згідно з вимогами до якості пивоварного ячменю в зерні взагалі не допускається наявність насіння соняшнику. Такий ячмінь автоматично стає непридатним для використання в пивоварінні. Другий суттєвий недолік соняшнику — можлива післядія на ячмінь хімічних препаратів, зокрема гербіциду євролайтнінг, якщо соняшник вирощувався за технологією Clearfield. Тут треба зважати на те, що, отримавши таку падалицю в посівах ячменю, агроном має обмежений перелік гербіцидів для її знищення.
У кукурудзи немає цих недоліків, проте є інші, і дуже суттєві. По-перше, це велика кількість рослинних решток, які в умовах пізнього збирання культури доволі проблематично якісно загорнути, особливо, коли урожай сягає 8–10 т/га зерна. А по-друге, із чим ми стикнулися пізніше, — суттєвий дефіцит азоту для рослин ячменю на початкових етапах розвитку. Рослини ячменю візуально мали світло-зелене забарвлення, інколи майже зовсім біле. Вони повільно розвивалися, практично не кущилися та суттєво відставали в рості порівняно з рослинами, попередником яких був соняшник. Причина цього достатньо досліджена й відома. На розкладання великої кількості рослинних решток кукурудзи (близько 8–10 т/га) бактерії іммобілізують азот із ґрунту і внесених добрив, що спричиняє суттєвий його дефіцит для рослин ячменю. Оскільки зерно пивоварного ячменю має містити не більше 11,5% білка, то з визначенням норм його азотного підживлення треба бути достатньо обережним. Слід пам’ятати, що в другій половині вегетації азот, поглинений бактеріями на розклад решток, повернеться в ґрунт, що може спричинити підвищений уміст білка в зерні. І по-третє, у наших умовах розміщення ячменю після кукурудзи сприяло поширенню хвороб, особливо таких небезпечних, як сітчаста плямистість.
Аналізуючи усе це та фактичні результати врожайності ячменю залежно від попередника, стверджуємо, що соняшник у наших умовах є кращим попередником порівняно з кукурудзою на зерно. За умови ефективного захисту від падалиці соняшнику в посівах рослини ячменю протягом вегетації краще кущилися, розвивалися і, відповідно, мали вищу продуктивність.
Удобрення. Удобрення пивоварного ячменю має свої особливості, зокрема по кількості внесення азоту. Це пов’язано з обмеженням умісту білка в зерні ячменю. Кількість унесеного азоту під культуру залежить від попередника.
Так, якщо попередником є соняшник, то азот ми вносимо у кількості 34 кг д. р. перед сівбою або одночасно із сівбою. Як варіант, це може бути аміачна селітра, яку можна внести розкиданням під передпосівну культивацію. Ми практикували одночасне внесення із сівбою 100 кг/га сівалкою Grait Plains. Це дозволяло рівномірно розподілити азотні добрива по площі, що забезпечувало отримання однорідних посівів, а отже, якісного зерна ячменю. Сівалка механічного типу Great Plains 3S4000F забезпечує точне дозування внесених добрив, і, що важливо, під час сівби утворюється прошарок із ґрунту в 1,5–2 см між насінням і гранулами аміачної селітри. Тому фітотоксичності азоту на рослини ячменю в цій дозі, про яку інколи згадується в науковій літературі, ми не спостерігали. Проте недоліком сівалки, на нашу думку, є те, що добрива розміщуються в борозні частково зверху та збоку насіння: краще було б, якби добрива розміщувалися нижче глибини його залягання.
На частині площ ми застосовували КАС у дозі 100–110 кг/га. Це добриво має певні переваги порівняно з аміачною селітрою, зокрема, його можна вносити як перед передпосівною культивацією, так і після сівби до сходів і після появи сходів ячменю. Втрати азоту за поверхневого внесення КАС після сівби менші порівняно з аміачною селітрою. Вносимо КАС за допомогою самохідного обприскувача спеціальними форсунками за допомогою GPS-навігації: це дозволяє рівномірно розподілити добрива по площі. Граничною фазою розвитку ячменю для внесення КАС є 2–3 листки культури. У нашому випадку це не призводило до підвищення вмісту білка в зерні ячменю, проте значно покращувало стан рослин і підвищувало врожайність.
Якщо попередником ячменю є кукурудза, то в наших умовах внесення 1 ц аміачної селітри чи КАС під культуру замало. Ми вже казали про дефіцит азоту для рослин у вирощуванні після кукурудзи, особливо за поверхневого обробітку ґрунту. Розв’язати цю проблему можна таким чином. По-перше, рослини ячменю менше відчувають брак азоту після проведення оранки на глибину 22–25 см. По-друге, бажано після збирання кукурудзи перед основним обробітком внести азот у дозі 35–40 кг д. р. як компенсацію для розкладання рослинних решток. Агрономічна наука стверджує, що розрахунок кількості азотних добрив як компенсації має визначатися в співвідношенні 10 кг азоту в д. р. на 1 т побічної продукції. Ми вносимо як мінімум удвічі менше добрив, адже в нас пивоварний ячмінь. Якщо в осінній період немає змоги внести добрива для азоткомпенсації, то маємо позитивний досвід унесення 1 ц/га аміачної селітри під передпосівну культивацію й потім повторного внесення 1 ц КАС у фазу два листки ячменю. У будь-якому разі вирощування ячменю після кукурудзи потребує додаткового внесення мінімум 35 кг в д. р. азоту порівняно з розміщенням ячменю після соняшнику.
Щодо фосфорно-калійних добрив, то маємо досвід їх унесення як навесні під передпосівну культивацію, так і в осінній період. Доведена перевага внесення добрив під основний обробіток восени. На нашу думку, це пов’язано з кращим використанням поживних речовин із добрив завдяки рівномірному розподілу по профілю орного шару. Крім того, з урахуванням надзвичайної інтенсивності робіт у весняний період осіннє внесення добрив суттєво зменшує навантаження на техніку навесні й дозволяє більше сконцентруватися на продуктивності посівних комплексів.
Обробіток ґрунту. Оскільки ячмінь має слабо розвинену мичкувату кореневу систему, він досить сильно реагує на неякісний обробіток ґрунту. Саме якісний обробіток має створити оптимальні умови для якісної сівби, дружної появи сходів, розвитку й росту кореневої системи ячменю, а отже, і рослин. ґрунт повинен мати оптимальну щільність, пористість, структуру.
Як уже зазначалося, ми розміщуємо ячмінь по соняшнику та кукурудзі. Після збирання соняшнику одразу проводимо дискування на глибину 8–10 см. Подрібнюємо рослинні рештки, підрізаємо наявні бур’яни. Через 7–10 днів після цього вносимо комплексні мінеральні добрива — зазвичай нітроамофоску (16:16:16) у кількості 2 ц/га, після чого одразу проводимо розпушення на глибину 20–22 см культиваторами. Для цього застосовуємо культиватор комплексної дії Kockerling, яким одразу ще раз подрібнюємо та загортаємо рослинні рештки, підрізаємо наявні бур’яни, вирівнюємо площу, оптимізуємо структуру ґрунту. Після такого обробітку можливо рано навесні якісно провести передпосівну культивацію за один прохід. Оранку після соняшнику не проводимо, оскільки зазвичай це призводить до нагортання куп стебел під час проведення обробітку, що ранньою весною не дозволяє якісно провести передпосівну культивацію.
Після кукурудзи ми пробували різні варіанти основного обробітку ґрунту:
Після перших двох варіантів поля потребували додаткового дискування на глибину 5–6 см із метою повторного подрібнення рослинних решток і проведення якісної сівби. Найкращу врожайність ячменю отримано після оранки на 25–27 см. Слід зауважити, що якісна оранка можлива лише за умови якісного подрібнення стебел кукурудзи: тоді поверхня виораного поля не містить куп рослинних решток, вони рівномірно загортаються в ґрунт. Після оранки дефіцит азоту в рослин ячменю на початкових етапах розвитку відчувається не так суттєво, як після поверхневого обробітку.
Передпосівна культивація та сівба. Передпосівна культивація має сформувати насіннєве ложе на глибину загортання насіння, вирівняти поверхню поля, надати ґрунту дрібногрудкуватого стану. Це досягається тільки правильним налаштуванням передпосівних агрегатів і швидкістю їх роботи. Проте, якщо основний обробіток ґрунту було зроблено погано, то досягнути за один прохід якісного передпосівного обробітку неможливо.
Висіваємо не більше як 4 млн схожих насінин на гектар. Бажано сіяти на глибину 3–4 см, тільки в такому разі отримуємо дружні сходи, рослини ячменю добре кущитимуться, посів рівномірно розвиватиметься. Такі посіви добре конкурують із бур’янами, особливо з таким небезпечним бур’яном, як хвощ польовий. Оскільки проти хвоща не існує ефективного гербіциду в посівах ячменю, то формування оптимальної густоти стояння, рівномірності розвитку посівів дозволяє мінімізувати негативний вплив цього бур’яну на рослини ячменю.
Максимально допустима, на нашу думку, глибина загортання насіння — 5 см. Якщо з якихось причин неможливо витримати таку глибину й насіння «лягає» на 5–6 см або глибше (наприклад, брак вологи, неякісний передпосівний обробіток), то тоді треба підвищити норму висіву відсотків на 20. Проте це ніяк не компенсує втрати врожаю порівняно з оптимальними умовами сівби. Із збільшенням глибини загортання насіння понад 4 см суттєво знижується кількість продуктивних стебел. Такі посіви не здатні повною мірою сформувати високий урожай.
Отже, потрібно дуже ретельно регулювати сівалку на потрібну глибину, перевіряти глибину сівби після переїзду на інше поле, оскільки ґрунти можуть бути різними. Залежно від основного обробітку та попередника якість передпосівного обробітку ґрунту та його глибина також можуть незначно відрізнятися. Усе це потребує систематичного контролю глибини сівби кілька разів на добу.
У разі браку вологи у верхньому шарі ґрунту посіви бажано прикочувати одразу після сівби. Це дозволяє отримати дружні рівномірні сходи.
Захист рослин. Насіння ячменю протруюємо не тільки фунгіцидними компонентами, а обов’язково додаємо інсектицидний препарат, оскільки спостерігаємо суттєве пошкодження сходів рослин ґрунтовими шкідниками. Для протруювання використовуємо препарати Кінто Дуо в нормі 2,5 л/т, або Ламардор 0,25 л/т, і додаємо Сідоприд 0,5 л/т. Хімічних препаратів на ринку пропонується багато, головне, крім правильно підібраної суміші потрібно забезпечити якісне протруювання.
Як уже зазначалося, більшість площ ячменю в нас розміщується по соняшнику. У зв’язку із цим для знищення не лише бур’янів, а й падалиці соняшнику, особливо стійкої до гербіциду євролайтнінг, асортимент гербіцидів не такий уже й великий. На сьогодні ми розв’язуємо цю проблему застосуванням препаратів Пріма та Пік. Вносити можна як у суміші, так і окремо, послідовно. Наприклад, у суміші Пріма 0,5л/га + Пік 10 г/га або окремо — Пріма 0,5–0,6 л/га, а потім після появи наступної хвилі Пік 10–15 г/га. Варіант унесення залежить від погодних умов і термінів появи падалиці соняшнику. Основне завдання — забезпечити чисті поля ячменю від падалиці соняшнику на час збирання культури. Проте, знову ж таки, слід пам’ятати про післядію препарату Пік на наступні культури в сівозміні, тому треба чітко дотримуватися рекомендацій виробника по його застосуванню та розміщенню наступних культур.
Якщо ж попередник не соняшник або соняшник вирощувався за звичайною технологією, то нас влаштовував як за ефективністю, так і за вартістю на гектар Гранстар Голд у нормі 0,035 г/га + ПАР Тренд 0,2 л/га.
Ячмінь дуже чутливий до збудників хвороб, тому наш практичний досвід такий: ефективний захист забезпечує дворазове внесення системних фунгіцидів. Перше внесення проводимо у фазу кінець кущення — початок виходу в трубку (ВВСН 31). Це може бути Рекс Дуо 0,5 л/га, Імпакт К 0,7л/га. Друге внесення — у фазу перед виходом колоса (ВВСН 48) препаратів Абакус 1,5 л/га, Авіатор 0,6 л/га. Із метою економії коштів намагалися обійтися одним застосуванням фунгіциду у фазу виходу в трубку (ВВСН 34-45), проте зазвичай це вже відбувається по рослинах із видимими симптомами ураження хворобами, зокрема сітчастої плямистості. Тому одного внесення в наших умовах недостатньо. Під час же вегетації ячменю дуже важливо проводити профілактичні фунгіцидні обробки, ефективність яких завжди вища. Це дає змогу проконтролювати збудник ще до появи симптомів на тканинах рослин. Тривалий захист листкового апарату рослин забезпечує отримання виповненого зерна великої крупності, що дуже важливо для пивоварного ячменю. Довело свою ефективність дворазове внесення таких фунгіцидів, як Абакус із нормою по 1,25 л/га та Авіатор по 0,4л/га у згадані раніше фази розвитку. Ці препарати крім фунгіцидного мають фізіологічний ефект, поліпшують процес фотосинтезу в рослин, завдяки чому на 4–7 днів подовжується період вегетації. Це треба пам’ятати та враховувати.
Така технологія вирощування ячменю дозволяє нам отримувати врожайність на рівні 4–6 т/га залежно від погодних умов. Рівень рентабельності по роках у середньому становить 35–60%. Коли планують і розробляють технологічні карти, за основу беруть отримання врожайності 4 т/га з очікуваним рівнем рентабельності 45%.
Сподіваємося, що наш досвід та поради допоможуть вам у вирощуванні якісного пивоварного ячменю.
Сергій В’ялий, канд. с.-г. наук, співвласник ДП «Зернятко»
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
