Елеватор

Де фермеру зберігати зерно

Де фермеру зберігати зерно

Розглянуто особливості різних способів зберігання зерна в умовах невеликих і середніх господарств.

  

Ураховуючи технічні, організаційні й фінансові проблем великих елеваторів, фермери середньої та дрібної ланки все менш користуються їхніми послугами та воліють зберігати зерно у власних сховищах. Зберігання зерна безпосередньо в господарстві — це можливість продати врожай дорожче й забезпечити якість збереженого зерна.

 

У цьому сенсі для фермерів відкриваються дві можливості: зберігати зерно в пластикових мішках або будувати стаціонарні зерносховища. Розглянемо цих два варіанти.

 

Пластикові мішки (рукави)

 

Ця технологія дозволяє заощадити ресурси й енергію, що витрачається на перевезення зерна до елеваторів й обслуговування самого елеватора. Пристрій для наповнення мішка зерном — бейгер — має просту конструкцію: на трьох колесах широкий металевий обід, на який надівають горловину мішка, згори — завантажувальний бункер і подавальний шнек, що карданним валом з’єднується з розподільчим валом трактора.

 

Рукав має по боках спеціальні мітки, за якими можна визначити, до якої межі він розтягнувся. Коли цієї межі досягнуто, трактор з бейгером просувається далі, а рукав, який виробники складають «гармошкою», поступово розгортається. Рукави виготовляють із багатошарового еластичного пластику, їх діаметр становить 2–4,5 м, вони завдовжки 60–90 м і можуть уміщувати 200–300 т зерна.

 

Фото 1. Так не потрібно робити: зерно в мішках на невирівняному ґрунтовому майданчику обов’язково пошкоджуватимуть гризуни, які створюють цілі колонії під такими мішками з доступним кормом (особливо це актуально для Західної України та для насіння соняшнику, яке гризуни полюбляють особливо). Техніка взимку буксуватиме в грязі.

Фото 2. Правильне розміщення мішка із зерном — на рівному асфальтованому або бетонованому майданчику. На фото: трактор Т-150К пакує зерно в мішок обсягом 200 т. Технічні характеристики мішка: діаметр — 2700 мм; товщина плівки — 0,24 мм; довжина — 60 м; власна маса — 130 кг

 

Основні переваги такого зберігання:

 

  • не потрібні складські приміщення — у середньому на одному гектарі можна розмістити до 5000 т зерна;
  • через те, що рукави не пропускають вологу й повітря, сухе зерно не може набрати з повітря зайвої вологи та «запріти»; зерно стандартної вологості може зберігатися до двох років, не втрачаючи своєї якості.

Особливу увагу на цю технологію варто звернути тваринникам, оскільки зберігати в мішках можна не лише продовольче й фуражне зерно зі стандартною вологістю, а й вологе інокульоване зерно кукурудзи, яке використовується для годівлі тварин. Зберігання вологого зерна заощадить кошти на сушінні, проте це особлива технологія, яку перед застосуванням потрібно ретельно вивчити.

 

До недоліків такого зберігання належать:

 

  • треба мати майданчик для розміщення рукавів на полі — на підвищеному рівні із забезпеченням відводу дощових і талих вод;
  • необхідність дератизації площ навколо рукавів для запобігання руйнуванню їх гризунами;
  • неможливість розвантаження рукавів у дощову погоду, за значного розмокання ґрунту, а також за значних снігопадів;
  • сильне пробуксовування техніки на ґрунтових майданчиках;
  • ущільнення технікою ґрунту за розміщення в полі;
  • одноразове використання рукавів;
  • додаткове обладнання для фумігації;
  • псування зерна в разі порушення цілісності рукава;
  • небезпека втрати зерна в разі польової пожежі або підпалу стерні (стерню навколо рукавів рекомендовано видалити);
  • крадіжки та навмисне пошкодження (потрібна охорона й огорожа території зберігання).

Існує багато техніки для пакування зерна у пластикові мішки (рукави) як вітчизняного, так й імпортного виробництва. Наводимо приклад системи машин вітчизняного виробництва:

 

  • ЗПМ-180 — зернопакувальна машина (стандартна), агрегатується з МТЗ-80/82, зерно подається в машину згори перевантажувальним бункером-накопичувачем ПБН-20 (об’ємом 20 м³) або ПБН-30 (об’ємом 30 м³);
  • ЗПМ-180П — зернопакувальна машина (з пониженим прийомним бункером), агрегатується з МТЗ-80/82, зерно подається в ЗПМ-180 зверху перевантажувальним бункером- накопичувачем ПБН-20 або ПБН-30. Ця модель дає змогу встановити нижній прийомний рукав із бункером, який забезпечить приймання та подачу зерна від звичайного самоскидного автомобіля;

  • ЗРМ-180 — зернорозпакувальна машина ЗРМ-180 з намотуванням мішка, агрегатується з МТЗ-80/82, продуктивність 180 т/год;

  • НРУ-180 — навантажувач розпакувальний універсальний без намотування мішка, агрегатується з МТЗ-80/82, продуктивність 200 т/год. Застосовують не лише для розпакування, а й для завантаження зерна з кагату на автомобіль чи перевантажувальний бункер-накопичувач ПБН;

У разі, коли 1000–2000 т закладено на асфальтованому майданчику, можна взагалі обійтися без машини для розпакування, розрізавши рукав і зібравши зерно будь-яким зерновим навантажувачем. Однак, ураховуючи, що добрий мішок можна буде повторно використати або продати, то краще поводитися з мішками обережніше.

Стаціонарні сховища

Утім, метод зберігання зерна у пластикових мішках не є найоптимальнішим, недарма більшість фермерів у ЄС, США, Канаді, Новій Зеландії й Австралії зберігають своє зерно у стаціонарних зерносховищах різних типів, а не в мішках. Мішки — це добре резервне рішення, коли зібрано великий урожай і його ніде зберігати. Проте в оптимальному варіанті зерно має зберігатися в нормальному зерносховищі.

Зберігання зерна в силосах або горизонтальним способом у стаціонарному зерносховищі — найкраще рішення для фермера.

Останніми роками в Україні все частіше вводять в експлуатацію невеликі елеватори, які зазвичай обладнують закордонні фірми. Багато вітчизняних машинобудівних підприємств також освоїли виробництво металевих зерносховищ для різних господарств. Зберігання зерна в металевих силосах є найперспективнішою технологією, що відповідає сучасним санітарним вимогам і характеризується спрощеними процесами: завантаження зерном, аерації, наглядом за станом зерна.

Анатолій Прилуцький, канд. техн. наук

журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ