Агрономія

Порятунок озимини на Півдні

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Порятунок озимини на Півдні
Зроблено огляд стану посівів озимих культур в господарствах Півдня України та надано рекомендації щодо весняного догляду за ними.

Зроблено огляд стану посівів озимих культур в господарствах Півдня України та надано рекомендації щодо весняного догляду за ними.

 

Південний Степ України — це зона ризикованого землеробства, агроекологічні умови якого нестабільні, а в окремі роки екстремальні. Не винятком були дуже складні агрометеорологічні умови літньо-осіннього періоду 2015 року, через які в Миколаївській області планові завдання по сівбі озимих культур виконано лише на 74%, а в Херсонській — на 65%. До того ж у цих областях в доброму та задовільному стані озимі пшениця та ячмінь завершили осінню вегетацію лише на половині засіяних площ.

 

Агрометеорологічні умови, які склалися на початку січня 2016 року, також негативно вплинули на стан посівів озимини. Протягом 1–5 січня утримувалася дуже морозна погода без істотних опадів із середньодобовою температурою –7…–15 °С, що на 5 і 13 °С нижче за кліматичну норму. Мінімальна температура повітря знижувалась до –19…–23 °С. У цей період на більшій території Південного Степу снігу на полях не було, на решті — його товщина не перевищувала 1–2 см. Унаслідок цього ґрунт на посівах озимих культур у цих районах промерз до 35–40 см.

 

За таких погодних умов мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння озимих культур 4–5 січня знижувалася до –9…–10 °С, а в окремих районах до –13 °С. За нашими розрахунками критична температура вимерзання ячменю озимого становить –11…–13 °С, а пшениці –14…–16 °С. Тому досягнення критичної температури (–11…–13 °С) на глибині вузла кущіння може призвести до пошкодження не лише надземної маси або окремих пагонів, а й цілих рослин ячменю озимого, особливо на тих посівах, де недостатній рівень фазового розвитку рослин і відсутній сніговий покрив.

 

Ремонт посівів 

 

Для контролю за станом озимих культур після завершення сильних морозів треба відбирати зразки рослин, використовуючи метод монолітів, або експрес–методи, за результатами яких можна буде об’єктивніше оцінити стан озимих культур, їх життєздатність і своєчасно визначити площу загибелі або зрідження посівів і ухвалити рішення щодо їх можливого підсіву або пересіву.

 

Аналізи відрощування рослинних зразків за допомогою експрес-методу, які були відібранні 6 січня після сильних морозів в Інституті зрошуваного землеробства, показали, що зниження температури на глибині вузла кущіння до –9…–10 °Снегативного впливу на стан озимих не мали,рослини є життєздатними й загибелі їх не спостерігається. Якщо далі не буде різких коливань температури, або періодів із сильними морозами без снігу, то слаборозвинені посіви можуть задовільно перезимувати.

 

Разом із тим за слабкого стану озимих культур, що спостерігається майже на половині площ, і недостатніх запасів вологи у ґрунті сільгоспвиробникам Півдня України буде досить важко одержати заплановані обсяги зерна, але можна запобігти значному їх зниженню. Для цього потрібно зберегти наявні посіви озимих культур, особливо пшениці озимої, та чітко виконати всі вимоги технології по догляду за ними з тим, щоб одержати максимально можливий урожай.

 

Перш за все до відновлення вегетації озимих культур слід провести детальне обстеження всіх посівів. Нерозкущені, слаборозвинені посіви пшениці озимої, які весною перебувають у фазі 2–3 листочків і нараховують 180–200 рослин/м², в роки з ранньою весною (яка зазвичай є сприятливою для вегетації пшениці) пересівати не слід, вони можуть сформувати нормальну надземну масу й густоту посіву та забезпечити задовільний урожай зерна.

 

У разі пізньої весни, яка супроводжується різким наростанням температур, посіви з такою густотою погано відростають, майже не кущаться, не створюють вузлових коренів, не здатні сформувати задовільний урожай, тому їх краще пересіяти пізніми посухостійкими культурами (наприклад, просом, сорго). А ось насінницькі посіви з такою густотою й навіть нижчою (150 рослин/м²) цьогоріч підсівати чи пересівати не слід.

 

Нерозкущені, слабо розвинені посіви ячменю озимого, які добре перезимували й весною перебувають у фазі 1–3 листочків і нараховують менше як 180 рослин/м², навіть за пізньої весни пересівати не слід, оскільки в основному сівбу проводили сортами дворучками, які додатково кущаться навесні. Утім дуже зріджені посіви ячменю озимого слід підсіяти сортами дворучками цього самого сорту — для відновлення насіннєвого фонду, або ярим ячменем на фуражні цілі.

 

Загиблі посіви озимих культур на полях, де запаси вологи у ґрунті низькі (60 мм і менше), краще пересіяти пізніми культурами — просом, сорго, кукурудзою.

 

Перше весняне підживлення 

 

Ураховуючи те, що рослини озимих культур із зими виходять слабкими, пригніченими, на більшості площ через відсутність снігового покриву та від морозів втратили надземну масу, потрібно їх підживити до відновлення весняної вегетації, бо азотні добрива, внесені у цей період, підсилять ростові процеси та кущіння рослин. Посіви також потребуватимуть обов’язкової боротьби з бур’янами, що конкуруватимуть із культурою за вологу та поживні речовини.

 

Слід зазначити, що за низьких запасів вологи у ґрунті внесення високих доз азотних добрив (N60–80) на посівах пшениці може призвести до негативних наслідків — створення великої надземної маси, яка швидко витратить обмежені запаси вологи й може «згоріти». Тому річна норма азотних добрив на більшості посівів пшениці озимої та ячменю озимого на темно-каштанових ґрунтах і чорноземах південних цього року має становити 30–45 кг/га д. р.

 

За даними нашого інституту, ранньовесняне підживлення стимулює ростові процеси та забезпечує надбавку врожаю зерна пшениці озимої, розміщеної по парах, в середньому на 3–5 ц/га, а після непарових попередників — на 9–12 ц/га та покращує якість зерна.

 

Запаси у ґрунті поживних речовин і насамперед азоту на посівах озимих культур нині дуже обмежені, що може стати причиною одержання низького врожаю зерна незадовільної якості. Такі низькі запаси азоту пов’язані з тим, що у другій половині літа та восени 2015-го в орному шарі ґрунту практично не було достатньої кількості вологи й нітрифікаційні процеси не відбувалися. Ось чому треба підживити азотними добривами всі посіви озимих культур. Проте насамперед слід підживити посіви після непарових попередників, слаборозвинені, а також ті, де восени добрива не вносили: тут вони дадуть найбільшу віддачу.

 

Пшеницю озиму, яка розміщена по парах, найкраще підживити з розрахунку 30–40 кг д. р. азоту на гектар, після непарових попередників, залежно від вологозабезпечення, — 30–60 кг/га, на зрошенні — 80–90 кг/га. Якщо в неполивних умовах добрив на всі поля недостатньо, то краще зменшити дозу азоту до 30 кг/га д. р., але охопити більшу площу, що дасть вагоміший сумарний ефект від підживлення.

 

Приблизно такі самі дози азотного підживлення слід використовувати на посівах ячменю озимого. Проте дозу слід уточнювати з урахуванням вмісту поживних речовин і вологи у ґрунті та запланованого врожаю.

 

Цього року перенесення підживлення, особливо слаборозвинених посівів, на пізніші терміни (після відновлення вегетації) буде менш ефективним. Це пов’язано з тим, що зазвичай в умовах недостатнього вологозабезпечення добрива потрапляють в сухий ґрунт і не використовуються. Внаслідок цього вже на початку весняної вегетації рослини тривалий час страждають від браку азоту, що призводить до формування низькопродуктивних посівів.

 

Інша річ — сильно розвинені та удобрені з осені посіви, у яких навесні кількість пагонів перевищуватиме 1500 шт./м², ранньовесняного підживлення не потребують. Таких посівів цього року небагато: в основному вони є там, де проводили ранню сівбу по парах і на зрошенні. Тому, якщо такі посіви підживити рано, це призведе до їх надмірного загущення, створення великої кількості підгонів, погіршення фітосанітарного стану рослин, інтенсивного використання вологи та поживних речовин. Унаслідок цього формується мало зерна, а багато соломи. У такому разі важливо стримувати весняне непродуктивне кущіння, для чого підживлення краще перенести на початок виходу рослин у трубку, коли припиняється кущіння. У ці строки верхні шари ґрунту зазвичай висихають, тому добрива слід уносити зерновими сівалками, щоб загорнути їх у ґрунт.

 

Отже, дуже важливо провести підживлення посівів своєчасно. На жаль, деякі господарства з різних причин не встигають це зробити, через що проводять його у пізні строки, а це призводить до втрат азоту та недобору врожаю.

 

Вибір добрив 

 

Зазвичай у господарствах підживлення пшениці проводять аміачною селітрою, але використовують і сечовину. Проте, за даними наших досліджень, найкращі результати забезпечує аміачна селітра. Підживлення пшениці аміачною селітрою підвищує врожайність зерна на 8–12 ц/га, а сечовиною — тільки на 4–7 ц/га. Це можна пояснити тим, що сечовина чутливіша до умов її застосування. Проте за правильного застосування сечовина практично не поступається селітрі.

 

Для підживлення пшениці рано навесні можна застосовувати КАС. За ефективністю він дещо поступається аміачній селітрі та карбаміду, але коштує дешевше. Це підтверджують наші дослідження 2014–2015 рр., які показали, що без підживлення врожайність становила 3,58 т/га, а з підживленням аміачною селітрою — 4,46 і КАС — 4,07 т/га (таблиця). Крім того, підживлення азотними добривамизначно впливає на якісні показники зерна, підвищуючи вміст білка та клейковини в ньому та переводячи якість зерна у вищий клас.

 

До відновлення вегетації КАС можна застосовувати без розбавлення водою — опіків листя не буває. Проте в разі використання КАС марки 32 у день підживлення температура повітря має бути не нижчою за 0 °С, оскільки кристалізація розчину цього добрива відбувається вже за температури –2 °С. У період від’ємних температур найкраще використовувати КАС марок 30 і 28 з температурою кристалізації –9 та –17 °С відповідно. За таких умов рослини активно не вегетують, тому можна застосовувати високі дози азоту — до 50–60 кг/га д. р. Також КАС у чистому вигляді допускається застосовувати відразу після відновлення вегетації, коли температура повітря не перевищує +5…+10 °С.

 

Друге підживлення 

 

Під час формування високопродуктивних посівів іноді потрібно провести друге підживлення. Найкраще це робити перед виходом рослин у трубку зерновими сівалками, із загортанням добрив у ґрунт. Однак в посушливі роки верхній шар ґрунту на посівах пшениці часто буває сухим, тому таке підживлення не завжди є ефективним. За таких умов досить ефективним є позакореневе підживлення посівів карбамідом або КАС, коли температура повітря не перевищує +18…+20 °С. Проводити його краще перед виходом рослин у трубку разом з унесенням на посівах гербіцидів, фунгіцидів, мікроелементів, якщо їх можна змішувати. У разі застосування карбаміду концентрація робочого розчину має бути 8–10%, а за використання КАС по вегетуючих рослинах його розчиняють у воді у співвідношенні 1:2–3, щоб не допустити опіків листя.

 

Позакореневе підживлення посівів сечовиною та мікродобривами типу Кристалон особливий або Ріверм значно поліпшує якість зерна пшениці озимої. Нашими дослідженнями встановлено, що застосування добрив забезпечувало отримання якісного продовольчого зерна, яке відповідало вимогам 2–3 класу ДСТУ, а перехід зерна у 1-й клас забезпечувало на удобреному фоні позакореневе підживлення Рівермом або сечовиною. За добрих умов зволоження позакореневе підживлення краще діє у фазу молочної стиглості зерна, а в посушливі роки — у фазу виходу рослин у трубку.

 

Боронування посівів 

 

До системи догляду за озимими у весняний період належить боронування посівів. Проте боронування пшениці не можна вважати завжди корисним. Воно дає користь на важких, заплавних ґрунтах, коли рослини добре розвинені. Боронування нормально розкущених посівів на пухкіших ґрунтах не дає надбавки врожаю, а на зріджених і слаборозвинених — знижує його на 1,5–2,0 ц/га.

 

В деякі роки навесні на посівах з’являються щілини, які спричиняють швидке висихання верхніх шарів ґрунту, що гальмує відростання вузлових коренів і може призвести до значного недобору зерна. У цьому разі доцільно заборонувати посіви, щоб зруйнувати щілини. Якщо ґрунт пухкий, то краще застосувати прикочування посівів. Ці заходи ефективні в разі відсутності опадів і за різкого підвищення температури повітря після відновлення вегетації, тобто коли весна є пізньою. Парова пшениця часто створює густі посіви й велику надземну масу, що за раннього відновлення вегетації може призвести до надмірного їх загущення. У таких випадках для зрідження посівів проводять боронування важкими боронами. Проте таких посівів у південних областях цьогоріч дуже мало.

 

Захист й урожайність 

 

Для одержання добрих і задовільних урожаїв зерна крім підживлення слід обов’язково проводити боротьбу зі шкідливими організмами. Враховуючи, що більша частина площ посівів озимих культур слабкі та зрідженні, вони можуть заростати бур’янами, які є основними конкурентами цих культур за вологу та поживні речовини. Крім того, на врожайність пшениці озимої позитивно впливає захист рослин від хвороб, який зберігає до 0,70 т/га зерна, а в окремі епіфотійні роки й більше. Це пояснюється тим, що в разі внесення азотних добрив пшениця без захисту сильніше уражається хворобами. Тож для того, щоб ефективніше використовувалися добрива, їх потрібно застосовувати в поєднанні з інтегрованим захистом рослин.

 

За роки наших досліджень установлено, що системи захисту рослин впливають на оздоровлення посівів пшениці й у кінцевому результаті збільшують урожай зерна. Так, за вирощування пшениці озимої по пару її врожайність на варіанті без захисту рослин становила 5,48 т/га, а з інтегрованим захистом — 6,17 т/га. Тобто застосування інтегрованої системи захисту рослин додатково зберігало 0,69 т/га зерна. Найнижчу прибавку до врожаю система захисту формувала за пізнього строку сівби — 15 жовтня.

 

Найповніший та ефективний захист пшениці досягається в разі обробки посівів до виходу рослин у трубку гербіцидом разом із фунгіцидом, а другий раз — на початку колосіння препаратами проти хвороб і шкідників. Таку систему захисту рослин слід застосовувати на пшениці озимій в умовах зрошення та на забур’янених посівах по парах. Дослідження показують, що в разі застосування комплексного захисту рослин — перший раз перед виходом рослин у трубку гербіцидом Гранстар Про (20 г/га) із фунгіцидом Рекс Дуо (0,5 л/га), другий раз — перед колосінням фунгіцидом Абакус (1,5 л/га) у суміші з Бі-58 новий (0,7 л/га) і Фастаком (0,1 л/га), було збережено від 0,70 до 1,13 т/га зерна.

 

На добре розвинених посівах пшениці озимої по парах і такого самого розвитку ячменю із системи захисту можна вилучити застосування гербіциду, оскільки культурні рослини затінюють і пригнічують бур’яни. Водночас обов’язковим на таких посівах є дворазове обприскування фунгіцидами та одно- або дворазове — інсектицидами. Після непарових попередників озимі культури в основному перебувають у слабкому та зрідженому стані й можуть сильно заростати бур’янами, тому до виходу рослин у трубку застосувати слід лише гербіцид, а фунгіцид перенести на початок колосіння й разом з інсектицидом провести боротьбу проти хвороб і шкідників.

 

Нинішнього року дуже корисним до виходу рослин у трубку буде застосування мікродобрив із комплексом рістрегуляторних речовин — Нановіт мікро (2 л/га), Наномікс (2 л/га), Гуміфілд (50 г/га) й ін. Ці та інші препарати, що дозволені для застосування на сільгоспкультурах, мають високу біологічну активність і сумісні з більшістю водорозчинних добрив і пестицидів.

 

Таким чином, лише за чіткого виконання всіх вимог технології по догляду за посівами, з урахуванням стану посівів і погодних умов, у посушливих умовах Південного Степу України можна понизити негативні прояви погодних умов і не допустити зниження валових обсягів виробництва зерна.

 

Таблиця. Урожайність пшениці озимої після стерньового попередника залежно від видів добрив і підживлення, т/га (середнє за 2014–2015 рр.)

Види добрив (А)

Підживлення (В)

Середня по

фактору А

без підживлення

N30

аміачна селітра

N30  КАС

Аміачна селітра, N30

3,58

4,49

4,10

4,06

Карбамід, N30

3,59

4,33

4,11

4,01

КАС,N30

3,52

4,64

4,06

4,07

Триходермін 5 л/га + карбамід 20 кг/га

3,59

4,36

4,03

4,00

Середня по фактору В

3,57

4,46

4,07

 

 

 

Сергій Заєць, канд. с.–г. наук, завідувач відділу агротехнологій

Інституту зрошуваного землеробства НААН

журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями