Сюрвеєри, аварійні комісари, лосс аджастери / аджастери — ось так по-різному називають тих фахівців, котрі мають урегульовувати збитки в разі настання страхового випадку. Про те, яка їхня роль у страхуванні сільськогосподарських ризиків, «АгроМаркет» поцікавився в експерта з питань агрострахування Проекту Групи Світового банку «Розвиток фінансування аграрного сектора у Європі й Центральній Азії» Ірини ГОЛОВКО.
— Кожна страхова компанія — чи то в Індії, чи в Канаді — зацікавлена в тому, щоб її портфель обслуговували професіонали, — каже пані Ірина. — І якщо йдеться про портфель, що несе в собі передусім сільськогосподарські ризики, потрібно залучення фахівців, що розуміються на аграрній галузі. З хорошого агронома досить просто виростити лосс аджастера в агрострахуванні. А ось із хорошого страховика-фінансиста навряд чи вийде фахівець, котрий би розбирався у фазах розвитку рослин, технологіях землеробства й розумів, як налаштувати комбайн для збирання.
Одні розуміються на бджолах, інші – на теплицях
Щоб вести повноцінний діалог із агровиробниками, спеціаліст такого профілю повинен мати високий рівень компетенції. У тих країнах, де вже багато років успішно діє система держпідтримки, держава дбає й про відповідні програми підготовки лосс аджастерів. В усіх країнах із розвиненою системою агрострахування допускаються до проходження програми сертифікації тільки ті, хто має базову сільськогосподарську освіту та/або відповідний досвід роботи. Розробляється ця програма за участі страхового ринку й держструктур, а проводиться зазвичай при державних чи приватних вишах. Звісно, передбачені й обов’язкові практичні заняття (це понад 50% курсу). Залежно від країни фахівець може отримати або сертифікат з урегулювання тільки одного ризику, скажімо, граду, або ж дістати спеціалізацію для врегулювання збитків за окремими напрямами (аквакультура, ліси, теплиці, бджоли тощо). Крім того, в держпрограмах ураховано періодичне підтвердження сертифіката й підвищення рівня кваліфікації, розширення лінійки послуг, які надає один фахівець. Щоб після проходження курсу отримати сертифікат, потрібно скласти іспити на знання теорії й практики.
У Туреччині ініціатором створення програми підготовки лосс аджастерів для страхування сільськогосподарських ризиків було Міністерство продовольства, сільського господарства і тварин за підтримки Аграрного страхового Пулу (TARSIM). У Канаді, враховуючи, що в кожній провінції працює окрема Королівська корпорація, програму сертифікації проводять на рівні провінції, здебільшого при університетах. У США вимоги до аграрних лосс аджастерів установлює Департамент сільського господарства (USDA). Курси проводять і приватні організації, і безпосередньо Агентство з Управління Ризиками (RMA). В Іспанії навчання пропонують університети за підтримки Консорціуму Компенсації страхування (CCS), Пулу страхових організацій «Агросегуро» й Державного Агентства з аграрного страхування (ENESA).
В Україні програма підготовки аварійних комісарів у сільському господарстві була затверджена 24 травня 2012 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг і реалізується на базі Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБІП). Що три роки фахівці мають підтверджувати сертифікат, проходячи курси підвищення кваліфікації. Нині в Україні працюють 57 сертифікованих аварійних комісарів (у Туреччині — 2219 (1166 спеціалізуються на страхуванні посівів, 990 — худоби, 63 — аквакультур).
Стандарти і принципи роботи в усіх країнах єдині
Усі сертифіковані лосс аджастери зареєстровані. Зокрема, в Іспанії всі вони зареєстровані в Департаменті страхування Міністерства економіки, в США — в Агентстві з управління ризиками (RMA — Risk Management Agency), підпорядкованого Департаменту сільського господарства США (USDA), в Туреччині — в Міністерстві продовольства, сільського господарства й тварин та у TARSIM, у Канаді — в Королівських корпораціях, в Україні — у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Усі ці реєстри є у відкритому доступі. Відтак, страхова компанія може залучити до роботи будь кого з реєстру фахівців (адже всі вони працюють за єдиними стандартами та принципами). Звісно, їй фінансово вигідно залучати аварійного комісара, котрий мешкає у тому ж регіоні. А ось у США практикують ротацію лосс аджастерів: кожні три роки вони мають змінити район, який обслуговують.
Укладаючи традиційну угоду страхування, передбачено виїзд експерта в господарство, щоб оглянути об’єкт і прийняти його на страхування. Якщо настає страховий випадок, на огляд і врегулювання збитків у всіх розвинених країнах не допускається приїзд того самого фахівця — обов’язково має бути інший. У разі виникнення спірної ситуації страхова компанія зобов’язана залучити третього аварійного комісара й здійснити повторний огляд, який зазвичай проводять протягом 2–5 днів за участі провідного спеціаліста.
Практика роботи аварійних комісарів у різних країнах різниться. Вони можуть бути як незалежними спеціалістами, так і штатними працівниками страхових компаній. Щоправда, стандарти роботи єдині для всіх: треба дотримуватися правил етики й бути об’єктивним (не обстоювати інтереси лише одної сторони страхової угоди). Аби обійти гострі кути недовіри, до огляду й урегулювання збитків експерти часто залучають самого агровиробника, котрий попередньо ознайомлений з методикою їхньої роботи. Причому країни з розвиненими системами агрострахування так стандартизували процедури оцінки збитків, що для будь-яких суб’єктивних рішень є дуже мало простору. Тож повторення процедури оцінки рідко приводить до результатів, які б суттєво відрізнялися від попередніх.
Удосконалення та поліпшення можуть стосуватися хіба що ефективності роботи лосс аджастерів. Ось, скажімо, в Туреччині знайшли чудове розв’язання кадрового питання. Оскільки молоді фахівці обізнані з новітніми електронними технологіями, але не мають достатнього досвіду роботи в полі, а літні експерти — навпаки, було вирішено, що вони завжди їздитимуть по двоє: молодий і досвідчений, аби краще виконувати свою роботу.
Про тарифи, сервіс і репутацію
На українському ринку працює кілька сюрвеєрських компаній, що надають послуги з огляду й урегулювання збитків для фінансового сектора: УкрАгроСАК, АгроРиск, АртГрей й ін. Чимало сертифікованих аварійних комісарів працюють як незалежні експерти чи у штаті страхової компанії. Осінь 2015-го була для цих фахівців складною через непрості погодні умови. Із 32 страхових компаній, які мають ліцензію на страхування сільськогосподарських ризиків, фактично працюють 5–7. Експерти, які оглядали поля цієї осені, працювали з PZU, INGO, СК «Універсальна», АСКА й AXA.
Залежно від страхового об’єкта, умов господарства та страхової угоди один спеціаліст може оглянути протягом дня від 200–400 до 2000–5000 га. В окремих випадках, коли всі поля холдингу зосереджено в одному регіоні, за день вдавалося оглянути до 8000 га. Послуги аварійного комісара коштують страховій компанії від 2–5 до 7 грн/га (якщо користуються особистим авто). Всі ці витрати закладено у страховий тариф. Якщо під час огляду з’ясується, що поля в поганому стані й не можуть бути застраховані, клієнт зазвичай не зобов’язаний платити за такий виїзд. Восени 2015 року з 10 оглянутих полів аварійні комісари брали на страхування лише 1–2. Всі витрати несе страховик.
Більшість аварійних комісарів, котрі працюють на ринку України, дорожать репутацією й прагнуть працювати з агровиробниками, враховуючи їхні сподівання та детально пояснюючи деталі й тонкощі умов страхування. Воно й зрозуміло: за такого рівня співпраці не виникне зайвих питань під час урегулювання збитків і виплати компенсації. Ті, хто вибудовував з агровиробниками відносини на довірі, навіть із однієї страхової компанії в іншу зазвичай переходять із неабияким «портфелем» клієнтів. Щоправда, часом буває й інакше — коли, наприклад, під час підрахунку суми компенсації некомпетентна особа береться перекладати відповідальність на агровиробника (вказуючи, що той не дочитав страхову угоду) або на страхового агента (мовляв, той неправильно пояснив умови виплати за угодою). Такого собі не дозволить висококваліфікований лосс аджастер. Працювати за високими стандартами прагнуть і вітчизняні аварійні комісари. Головне — маємо дати їм цей шанс.
Фото:Практичні виїзні навчальні тренінги з оцінки збитків проводилися на базі навчально-дослідних господарств НУБіП України (у їх числі, зокрема: «Великоснітинське», «Агростанція»; на дослідних ділянках лабораторії якості НУБіП України та Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» на Київщині)
В ТЕМУ
Ми поцікавилися в аварійних комісарів їхніми спостереженнями щодо стану посівів на кінець листопада 2015-го. За даними незалежних експертів, через посуху більшість господарств засіяло лише 1/10 запланованого озимого ячменю. Озимої пшениці, засіяної за попередниками пар і ріпак, зійшло лише 40%. Що ж до озимого ріпаку, то Західна Україна взагалі відмовилася від нього нинішнього сезону. Основні посіви ріпаку сконцентровано в Центральній і Східній Україні. Як і з озимою пшеницею, зійшло лише 40–60% посівів озимого ріпаку і лише на полях, засіяних хорошими попередниками. Температурні коливання (+25 удень і –10 уночі у вересні) спричинили кристалізацію, і, як наслідок, далися взнаки розривами міжклітинних тканин і критичних явищ у точці росту. Та ще й спостерігається висока популяція озимої совки, яка так само добряче пошкодила посіви озимих. За таких обставин, зауважують фахівці, навесні можна очікувати не більше як 20% відновлення вегетації озимого ріпаку.
Хронологія програми
Травень 2012 року – Затверджена програма підготовки аварійних комісарів у сільському господарстві (у галузі рослинництва)
Липень, вересень 2012 року – проведено навчання для 33 експертів агрострахового ринку
Жовтень 2012 року – сертифіковано перші 31 аварійного комісара
Жовтень 2014 року – сертифіковано ще 19 аварійних комісарів
Жовтень 2015 року – проведено курси з підвищення кваліфікації для 20 експертів, сертифікованих у 2012 році. Навчання пройшли ще 7 аварійних комісарів
Ірина Головко, експерт з питань агрострахування Проекту Групи Світового банку
газета “АгроМаркет”, грудень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
