Кліматичні зміни призводять до змін у популяціях шкідників сільгоспкультур, підвищення їхньої шкідливості. Тож аграріям не варто розслаблятися до самої зими.
Кліматичні зміни є чинником №1 не тільки для культурних рослин. Більшість шкідників — це комахи, що є пойкілотермними тваринами (їх активність залежить від температури навколишнього середовища), вони чутливо реагують на будь-яку зміну температурних умов і, як наслідок, на глобальне потепління. Саме тому останнім часом спостерігаються істотні перебудови наявних ентомокомплексів: зміна пріоритетності тих чи інших шкідників, поява нових і депресія традиційно домінантних, що інколи може завершитися їх повним зникненням з агробіоценозу.
Відбуваються зміни й у просторовому розподілі щільності популяцій домінантних комах-фітофагів. Так, багато традиційних фітофагів зони Степу стають звичними в Лісостепу та навіть на Поліссі. У деяких видів комах спостережено поступове збільшення кількості генерацій (унаслідок подовження сезону вегетації).
Процеси, пов’язані з кліматом, призводячи до зміни ареалів, відповідно, змінюють й зони шкідливості комах. До того ж за масових розмножень інтенсивна міграція й розповсюдження комах із природних стацій призводить не лише до загального збільшення щільності їх популяцій в агроценозах, а й до процесів гібридизації різних популяційних угруповань, наслідком якого є гетерозис — підвищення плодючості, життєздатності, шкідливості й агресивності.
Уже встановлено збільшення тривалості періоду активної вегетації рослин на теренах України (на 7–10 днів). Окрім температурних показників зміни стосуються й характеру розподілу опадів. Спостерігається тенденція до збільшення кількості малоефективних нетривалих дощів (злив), коли місячна норма випадає за 1–2 дні. Як відомо, ГТК>1,6 характеризує надмірно вологі умови; 1–1,3 — вологі; 1,2–1,0 — недостатньо вологі; 0,9–0,6 — посушливі; <0,5 — надзвичайно посушливі. За даними Укргідрометцентру, багаторічна норма ГТК у зоні Степу становить 0,9, але за дослідженнями лабораторії прогнозу ІЗР НААН за останні 8 років цей показник знизився до 0,8. Для Лісостепу норму ГТК зазначено як 1,3, що характеризувало зону достатньої вологості, тоді як за останні 8 років цей показник уже становить 1,2 і відповідає характеристиці зони недостатньої вологості. На Поліссі ж ГТК поки що на рівні норми. Отже, зона достатнього зволоження ґрунту зменшується, її межа піднімається вище на північ. У свою чергу, все це також призводить до змін екологічного оптимуму різних шкідників і поширення їхніх ареалів на північ.
Хлібна жужелиця
|
Згадані вище процеси нині як ніколи змушують науковців й аграріїв постійно тримати руку на пульсі подій, проводити систематичний моніторинг, відстежувати фітосанітарний стан культур і складати прогнози. Незважаючи на те, що цьогорічний вегетаційний період уже закінчився, аграріям навіть пізньої осені не слід почуватися безпечно. Все ще є деякі шкідники, що можуть призвести до значних втрат урожаю озимих зернових культур. Так, на сходах озимини ще живляться личинки хлібної жужелиці (туруна), що розповсюджений переважно в традиційній для нього зоні Степу (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська та Херсонська обл.). Проте в останні роки територія його шкідливості розширилася не лише до Лісостепу, а й навіть подекуди, осередково, до Полісся (Волинь). Те, що осередки з чисельністю личинок туруна вищі за поріг шкідливості були відзначені не лише в зоні традиційної «значної шкоди», а й у зоні «нестійкої шкоди», свідчить про вплив зміни клімату на його поширення.
У другій половині осені хлібна жужелиця зазвичай шкодить уже переважно на посівах озимини, куди мігрує з полів зі сходами падалиці. Насамперед це посіви, розміщені по зернових колосових попередниках, на знижених рельєфах, на місцях втрат зерна після збирання та поблизу скирт із соломою. Ми вже звикли, що посушлива погода в липні-вересні протягом останніх п’яти років стримує активний вихід жуків із діапаузи, зумовлює зниження плодючості самиць, призводить до загибелі яєць і личинок молодших віків. Проте погодні умови 2018 року, а саме достатнє зволоження ґрунту й відносно невисокі температури повітря в липні стали позитивним чинником розвитку цього фітофага. Разом із тим тепла сонячна погода, що трималася більшу частину жовтня, та помірні опади також сприятливо вплинули на його розвиток. Тому хоча чисельність личинок за результатами останніх обліків (проведених у другій декаді жовтня) на більшості територій не перевищувала економічного порогу шкідливості, в середньому становлячи 0,1–1,0 екз./м., максимально до 2,0 екз./м. переважно по краях полів (пошкоджено 1–3% рослин, на 1–12% обстежених площ), це жодним чином не зменшує ймовірності появи осередків із високою чисельністю шкідника. Адже основна маса личинок завершує своє живлення у ІІІ віці й за сприятливих погодних умов можливе подальше пошкодження посівів аж до настання перших заморозків. Відомо, що за посушливої осені вони живляться протягом 15–20 діб, а за достатньої кількості опадів процес може розтягнутися навіть до 100 діб. До того ж не слід забувати, що шкідливість можлива навіть узимку, в період відлиг (так звані лютневі вікна), коли за позитивних денних і нічних температур (0–5 °С) личинки виходять на поверхню, де відновлюють живлення. Для уникнення накопичення хлібного туруна, особливо в посівах, що розміщені по колосових попередниках, у період сходи — третій листок обробку озимини проводять за чисельності личинок понад 1,0–2,0 екз./м., у період кущіння — 2,0–3,0 екз./м. за денних температур не нижчих як +12 °С, а нічних — не нижчих за +5 °С. У разі заселення шкідником порівняно невеликих площ (40–60 га) поля обприскують суцільно, а за осередкового характеру заселення достатньо обробити крайову смугу завширшки до 150 м по периметру поля чи вибірково в осередках підвищеної чисельності фітофага, обприскуючи на 4–6 м безпосередньо навколо осередку. Ефективні препарати: Нурел Д, Фостран, Шаман, Альфагард, Пірінекс Супер й ін.
Озима совка
Восени сходам озимини може завдавати шкоди й озима совка, переважно в господарствах Лісостепової зони. На території України шкідник розвивається у двох генераціях і для посівів озимих культур небезпечні гусені саме другого покоління. Особливо потерпають від совок пересіви озимих зернових культур і пізні та нерозкущені їхні сходи. Пошкодження найчастіше починається з країв поля, а рослини в таких посівах зазвичай гинуть.
Період 2012–2017 рр. відзначився низькою чисельністю цього шкідника. До такого відносно депресивного стану популяції призвели, перш за все, несприятливі для совок умови гідротермічного режиму. Так, посушлива погода в більшості областей послаблювала процес живлення гусеней, які перезимували, що негативно впливало на життєздатність їхніх лялечок. Перепади температур відзначалися на тривалості періоду льоту імаго, роблячи його більш розтягнутим у часі. Проте все одно подекуди з’являлися локальні вогнища з чисельністю фітофага, що значно перевищувала ЕПШ.
За результатами цьогорічних осінніх обліків, у ІІ декаді жовтня гусенями було пошкоджено в середньому 1–4% рослин за чисельності 0,1–1,0 екз./м., що традиційно не перевищувало ЕПШ. Проте погодні умови 2018 року, особливо осені, можна характеризувати як сприятливі для розвитку шкідника. Тому, хоча наприкінці жовтня живлення совок зазвичай завершується, проте в південних областях за подальших сприятливих погодних умов воно може тривати аж до ІІІ декади листопада. Ймовірна відчутна шкідливість в осередках степових і подекуди лісостепових областей, особливо на полях, де попередником були сприятливі для накопичення фітофага культури (стерня зернових) чи пари.
Для захисту посівів у цей період проти гусениць озимої совки (за чисельності понад 3,0 екз./м. у фазу сходи — кущіння) слід проводити обприскування дозволеними інсектицидами.
Дротяники
Дротяники також здатні завдавати шкоди рослинам озимої пшениці досить тривалий період — аж до настання холодів. Ще можна пригадати ті часи, коли ці комахи, бувши поліфагами, становили небезпеку багатьом культурам і мали тенденцію до зростання чисельності в популяціях. Проте, як ми і спрогнозували свого часу, в місцях наявного екологічного оптимуму в процесі кліматичних змін ця тенденція змінилася на депресію та поширення цих шкідників на північ. До того ж цей стан депресії з часом помітно посилюється. Як приклад, чисельність дротяників, що деякий період стало трималася на одному рівні (протягом 2010–2015 рр. у межах 1,0–1, 3 екз./м.) в останні роки знову дещо знизилася (2016– 2017 рр. — 0,9–1,0 екз./м.). Така депресія у їх популяціях зумовлена, перш за все, обмеженням можливості геобіонтів підтримувати свій екологічний оптимум і швидко адаптуватися до фізико-хімічних характеристик ґрунту. Адже ці шкідники мають багаторічний цикл розвитку генерацій у ґрунті, що уповільнює обмін генами між географічно віддаленими популяціями, і, як наслідок, — швидкість пристосування до нової агрокліматичної ситуації.
Мишоподібні гризуни
Шкодочинність мишоподібних гризунів також є актуальною, адже озима пшениця, як і бобові трави, в цей період для них — основна кормова рослина. В Україні найпоширеніші види, що шкодять на зернових колосових, — полівка звичайна або сіра, миша польова та курганчикова миша. Проте для озимини в цей період особливо небезпечні саме сірі полівки. Адже на відміну від інших згаданих видів полівки не запасають кормів, у них не відкладаються жирові запаси, а майже вся їхня енергія спрямована насамперед на відтворення нового покоління. Живляться полівки переважно зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо у їхній раціон входить тільки зерно. Переселившись восени на посіви озимих зернових культур, вони влаштовують нори для зимівлі, пошкоджуючи пшеницю від сходів і до повної її стиглості.
Хоча чисельність мишоподібних гризунів останні три роки була відносно сталою, не перевищуючи в осінній період у середньому по Україні 1,0–2,0 колоній/га, а в осередках — до 4,0 колоній/га, проте погодні умови осені можуть дещо змінити ситуацію. Так, за даними обліків, що проведені у ІІ декаді жовтня, на сходах озимини середня чисельність цих фітофагів (переважно по краях полів) становила 0,5–2,0 колонії/га (1,0–4,0 нір/колонію), максимальна — до 3,0 колоній/га (Черкаська, Волинська обл.). Показники чисельності постійно збільшуються, адже міграція мишоподібних гризунів на посіви озимих усе ще триває й триватиме аж до початку зими. Достатня кормова база та погодні умови осені також сприяють цьому як ніколи (аномально теплий жовтень за останні 100 років). Ураховуючи сказане, надалі існує висока ймовірність утворення осередків відчутної шкоди, особливо в господарствах центральних і західних областей (Київської, Черкаської, Сумської, Хмельницької, Чернівецької, Тернопільської), в зоні Степу, де було виявлено осередки їхньої чисельності (Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Луганська) та майже повсюдно на Поліссі.
Для запобігання загрозі посівам у цю пору насамперед необхідний постійний системний моніторинг стану їх популяції з правильним визначенням видового складу. Засобом захисту посівів в осінньозимовий період за наявності 3,0–5,0 жилих колоній/га (ЕПШ) лишається застосування зернових й інших отруєних принад, що дозволені до використання. Так, у фазу кущіння (ІІ–ІІІ етапи) потрібно розкладати воскові брикети Шторм (0,7–1,5 кг/га), Бактороденцид — 3,0 г/нору, Рат Кіллер Супер, ГП — 5–10 кг/га, застосовувати аміачну воду — 150–200 г/нору тощо. Слід зазначити також, що взимку на пшениці з високим і густим травостоєм для полівок ефективність зернових принад може бути низькою, бо молоді особини, народжені зимою, зерном не харчуються. У такому разі застосовують тільки аміачну воду.
Андрій Федоренко, канд. с.-г. наук Інститут захисту рослин НААН
журнал “The Ukrainian Farmer”, листопад 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
