Нині абсолютна більшість птахогосподарств піклуються про те, щоб утриматися на плаву: ціна на яйця почала знижуватися, а нарощений жирок у вигляді заощаджень з’їла цьогорічна інфляція.
На ТОВ «Птахофабрика “Оленка”», що розташована у Василькові Київської області, утримують крос птиці ломан браун класік. Птахофабрика цілком стабільно працює вже багато років. Про будні підприємства ми розпитали у її директора, Віталія Вікторовича Хованського.
― Віталію Вікторовичу, від останньої нашої зустрічі минуло понад п’ять років. Що змінилося за цей час?
― Сьогодні дуже важко розвивати птахівничий бізнес. Найперша проблема — нестабільна ціна на нашу продукцію. Тому й працюємо коли в мінус, а коли – з великим плюсом. Скажімо, восени ціна була нормальна. Ми почали думати про розширення, будівництво нових пташників. А влітку ситуація кардинально змінилася: ціна на продукцію впала, то й довелося з’їсти те, що заробили. І знову все спочатку.
Минулий рік був більш-менш вдалим. Цей рік розпочали з рентабельною ціною, а потім інфляція: кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини — усе це подорожчало у 3–4 рази. Тож на сьогодні ми намагаємося заробити хоча б на нову посадку птиці, щоб не вилетіти з цього бізнесу. Маленький приклад: коли ми починали, вартість одного племінного курчати становила 30 грн, сьогодні — 70 грн.
Також не слід забувати, що в яєчному бізнесі є великі гравці, такі як «Авангард», «Овостар», котрі диктують ціни на ринку.
― Окресліть коло проблем, які стосуються збуту продукції.
― Тримання ціни на рівні 15 грн за десяток яєць було нетривалим – два місяці. Далі ціна почала суттєво знижуватися. Сьогодні йде затарювання на всіх птахофабриках, а з чим це пов’язано, поки що невідомо. Не знаємо, куди подіти яйця, аджеціна знижується. Нині шукаємо клієнтів, які придбали б наш товар по 12 грн оптом, і не можемо знайти. А 12 грн за десяток яєць — це вже нерентабельна ціна.
― Які чинники найбільше впливають на прибутковість яєчного бізнесу?
― Інфляція, курс долара, євро. Що споживає птиця? Кукурудзу, пшеницю, соняшниковий шрот, сою. Якщо ми візьмемо шрот чи соняшникову макуху, то їх дуже широко почали експортувати. Ціна на ринку підвищилася відповідно до курсу євро та долара і в підсумку стала «європейською». Візьмемо сою: завдяки експорту її ціна виросла до 11–12 тис. грн за тонну. Ціна на лізин та метіонін зросла втричі, відповідно до інфляції. А ціна на яйця така сама, як і була. Однак ми не можемо працювати в збиток. Крім того, має бути адекватна заробітна плата в людей, щоб вони були платоспроможними. Важливо зробити індексацію для пенсіонерів, щоб їм пенсії вистачало не тільки на ліки й оплату комунальних послуг.
― Хто є основними покупцями яєць?
― З великими мережами ми не співпрацюємо, яйце збуваємо окремим приватним покупцям за оптовою ціною. Мережі в нас дуже розбалувані, за вхід у будь-який супермаркет, як кажуть колеги, треба заплатити десь 10 тис. доларів.
А загалом немає проблем зі збутом, була б стабільна ціна. Яйце — це такий продукт, що потрібен завжди. Звичайно, в Україні яєць на душу населення споживають менше, ніж в інших країнах. Наприклад, в Індії яйце їдять щодня. На сьогодні наші люди просто не мають грошей на те, щоб його купити.
Один час усі казали, що в нас перевиробництво яєць. Воно було, проте цього року так скоротили поголів’я птиці, що великого перевиробництва немає. У травні взагалі яєць бракувало. Люди записувалися в чергу, щоб їх купити, доки одна компанія не викинула на ринок січневі яйця за дуже низькою ціною. До того ж, якщо взяти до уваги експорт і переробку яйця на меланж, яєчний порошок, то великі обсяги виробництва взагалі не становитимуть проблеми. Аби була в державі стабільність, то й ми будемо розвиватися. І жоден керівник не буде топтатися на одному місці.
― Як організовано систему збуту?
― Є база телефонів. Ми телефонуємо нашим постійним клієнтам і пропонуємо свою ціну. Вони телефонують на інші птахофабрики — так ціна узгоджується. Коли все погоджено, клієнт приїздить за товаром.
У нас невелика фабрика (виробляємо 3000 яєць на добу), і ми тримаємо якість продукції на доброму рівні. Яйця нашого виробництва я споживаю сам і даю дитині. Наше господарство благополучне щодо хвороб, антибіотики ми не застосовуємо, смакові якості в яйця також добрі. Тобто наші яйця є досить конкурентоспроможними на ринку, і ми постійно працюємо над поліпшенням якості продукції.
― Чи можете спрогнозувати собівартість яєць на наступний рік?
― Ми, звісно, робимо прогнози, плануємо. Проте з огляду на ситуацію в країні зробити конкретний прогноз ― саме ціновий ― нереально навіть на найближчі два місяці. Наприклад, складаючи бізнес-план, ми планували посадку курчат у травні цього року. Сьогодні й досі шукаємо, де їх купити й виростити, бо в нас немає майданчика для вирощування. Щоб посадити птицю, навіть такому невеликому підприємству, як наше, потрібно 4,5 млн гривень. Якщо ми цього не зробимо, не виживемо.
Залишається тільки сподіватися, що в державі щось зміниться. Нам призначають нові податки, але з чого їх платити, якщо немає прибутку? Кажуть про європейські зарплати. Я підтримую цю ідею, але звідки на них взяти грошей? Деякі компанії сьогодні урізають зарплати, скорочують робочі місця тощо. А ми намагаємося підвищувати зарплату персоналу, бо нині всім дуже важко, всім треба виживати.
― Яка складова виробництва найбільше подорожчала?
― Найбільше витрачається грошей на імпортні товари. Це лізин, метіонін, монокальцій та інші ветеринарні добавки. Належного українського виробника цих речовин немає, лізин і метіонін ― тільки російського, китайського та ― найкращий варіант ― європейського виробництва.
Імпортні ветеринарні препарати ми закуповуємо в Німеччині. Спочатку працювали з китайським виробником, але відмовилися через низьку якість. Тож ціна на вакцину дуже вплинула на рентабельність. Ми застосовуємо якісні вакцини («Інтервет»), тому що наразі у Васильківському районі є дуже велика кількість хвороб, які поширюються на птицю, а деякі вакцини дуже погано формують імунітет. Ціна вакцинації «Інтерветом» ― мінімум 7 грн/гол.
― Де берете товарну несучку?
― Курчат закуповуємо в Корсуні-Шевченківському. Якість нас влаштовує, ми співпрацюємо вже не перший рік. Як я вже казав, майданчика для вирощування в нас немає. Останній раз вирощували на птахофабриці в Чернігові до віку 95–100 днів. Далі перевозимо до нас і отримуємо товарне яйце.
― З якими проблемами стикаєтеся під час вирощування курчат?
― Якщо ми отримали нормальне курча, без захворювань, із нормальною імунною системою, то серйозних проблем немає. Корми, вода та вакцини мають бути якісними. Отримуючи якісний корм, птиця краще набирає вагу.
Щоб запобігти інфекціям, послуговуємося одноразовою тарою, працівники суворо дотримуються санітарних норм у роботі з птицею та з кормами (ми самі виробляємо комбікорм). Регулярно проводимо боротьбу з гризунами тощо. Також важливим є належне обладнання і, звісно, дружний колектив, який відповідально ставиться до роботи.
Зоя Івченко
журнал “Наше Птахівництво”, липень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
