За «Горизонтом»

Як оновити сад за сучасними трендами та виростити якісно забарвлений Фуджі

Наступного року Анна Сахончик, засновниця ФГ «Горизонт» (Чернівецька область), планує розширити свій сад на 5 га яблуні та груші. Хоча площа не завелика, проте, погодьтеся, не саме просте рішення в цей надскладний час. Утім, пані Сахончик, яка вже не перший рік використовує у своєму саду найсучасніші технології вирощування, а також консультує інших фермерів із садівництва, впевнена, що в неї все буде гаразд. До того ж вона планує скористатися для закладання нового саду державною грантовою програмою, яка стартувала 1 липня. 

— Пані Анно, що являє собою ваш сад сьогодні? 

— Засадженого саду у нас 3,4 га поки що. Це новий сад, закладений два роки тому, йому йде третій рік. Зараз насаджена яблуня сортів Фуджі Фубракс (його у нас 75%), Гала Шніга Шніко Ред та Ред Делішес Джеромін (невелика площа 0,6 га). Раніше у нас були старі насадження за старою схемою та формою крони. Зараз ми переходимо на нові схеми, вирощуємо багатопровідникові дерева — два і більше провідника. Схема: 2,8 м — міжряддя на 0,5 м на один провідник. Є різні варіанти. Якщо з двома провідниками, то це 1 м між деревами. Є з двома, чотирма, там відстань 1,6 м між деревами. Новий сад на 5 га наступного року плануємо саджати з міжряддям у 2 м та з багатопровідниковими деревами. Також додамо до нашого саду 2 га груші на три провідники, орієнтовно за схемою 2,8 . 1,5 м. 

— Чому вирішили розширюватися на грушу? 

— Диверсифікація з одного боку, а з іншого, я як консультант хочу спробувати інші способи вирощування, форми крони тощо. Великі фермери також прагнуть експериментувати, проте їм не вистачає часу, а я при своїх невеликих обсягах можу цим займатися. 

— Як розвивається ваш молодий сад на третій рік? 

— Сад розвивається добре. Два попередні роки було багато опадів, і дерева добре плодоносили. У цьому більш посушливому році складніше, але у нас є зрошення, і це не критично. Незважаючи на посуху, очікуємо хороший урожай — десь 25 т/га, загалом плануємо зібрати 60−80 т. Торік на другий рік саду ми зібрали приблизно 7 т/га. І зауважте: це сад з наших власних невеликих саджанців. Ми спеціально виробляли двопровідникові дерева під цю посадку. 

— Які труднощі мали на початку війни? 

— Складно було визначитися, чи працюємо ми взагалі далі. Тому в саду проводили мінімальні роботи з агрохімією, яка у нас залишилася ще з попередніх років. Нічого нового не закуповували, бо не знали, чи будемо тут взагалі жити, чи треба їхати за кордон. Але через місяць-два, коли росіяни відійшли від Києва та з півночі, вирішили, що тепер точно нікуди з України не поїдемо. Працюємо далі у звичайному режимі. 

— Ця пауза позначилася на виробництві? 

— Трохи позначилася, бо були скасовані деякі обприскування добривами, що покращують якість листків. Та, зрештою, все одно майбутній урожай на сьогодні має добрий вигляд. 

— А відкладені закупівлі добрив та ЗЗР потім вдалося зробити? 

— Проблем з цим немає взагалі, тому що у нас і обсяги невеликі, та й мірою того, як сезон просувається, ми постійно щось підкуповуємо. Наперед ми вже не закуповуємо велику кількість препаратів. Так само роблять і інші знайомі фермери, навіть більші господарства. До того ж зараз у магазинах та у дилерів в Чернівецькій області все є в наявності. 

— Що відбувається у вас в саду сьогодні? 

— Єдине, що ми зараз робимо, — це видаляємо кореневі паростки. Раз на тиждень проводимо обприскування. Зробили оброблення від плодожерки та внесли кальцій та інші елементи для щільності та лежкості плодів. Здійснили профілактичні фунгіцидні оброблення від хвороб зберігання. 

— Які шкідники та хвороби загрожували яблуневому саду цього сезону найбільше? 

— Багатьох садівників особливо бентежать кліщі та кров’яна попелиця. Щодо хвороб немає якоїсь серйозної небезпеки, принаймні у тих, хто працював за стандартними схемами захисту. У дощові роки зазвичай маємо проблеми з борошнистою росою та паршею, а в цьому їх немає. Проте шкідники є через посуху. Але якщо і по них правильно працювати, то можна побороти. 

— Як збуваєте урожай яблук? 

— Намагаємося продати восени, якщо є клієнти і ціна нас влаштовує. Решту закладаємо на зберігання і в основному відправляємо на експорт. Хоча поки що це невеликі обсяги — 60 т, або три фури. Відправляли Фуджі у Грецію та Малайзію. Галу продавали із саду. Щодо експорту ми співпрацюємо з нашим колегою, у якого є сортувальна лінія, і він нам надає послугу зі збуту. Ми встигли не тільки відвантажити експортні партії перед війною, десь в кінці січня, а й навіть отримати за них гроші. 

— Скільки загалом ви заклали яблук у сховище минулого сезону? 

— Загалом 80 т, але там був ще старий сорт — 15-20 т, який пізніше, вже після початку війни, ми здали на сік. А потім взагалі ці дерева викорчували під новий сад. Причина такої заміни: або сорти та клони були старі, або вихід першого сорту поганий. Все це ми вирішили замінити на експортні позиції. 

— Яку частку врожаю відправляєте на експорт? 

— Враховуючи, що минулого року ми ще збирали урожай зі старого саду, то приблизно 60% пішло на експорт. Після пересаджування саду з урожаю молодих дерев я планую відправити на зовнішні ринки не менше 80%. 

— Як у невеличкому господарстві ви досягли таких результатів, зокрема експортної якості більшості врожаю? 

— Я садівництвом займаюсь не так давно, всього чотири роки. До того я закінчила Київський аграрний університет та MBA у Німеччині. У перші два роки була криза через перевиробництво яблук, не було ціни, і ми зрозуміли, що з тих дерев, що були у батька, ми не зможемо заробляти. Третій та четвертий роки видалися більш-менш нормальними, проте ми зрозуміли, що на внутрішньому ринку ми все одно не будемо мати нормальну ціну, і треба працювати на експорт. Зі старими деревами та технологіями це було неможливо. Це підштовхнуло нас скоріше втілювати нові схеми, форми та клони. Поки що бачимо хороший результат. 

— Як ви прийшли до цих нових форм та технологій? 

— Я спочатку працювала перекладачем в асоціації садівників Буковини, яка запрошувала різних закордонних консультантів до України. Паралельно вивчала сама актуальну інформацію та садівничий досвід під час наших поїздок за кордон. З одним з консультантів я почала працювати тісніше — це провідний міжнародний експерт Пітер Ван Аркель з Нідерландів. Він допоміг мені заснувати власну консалтингову фірму, підтримує мене, допомагає підвищити кваліфікацію. Зараз я паралельно займаюсь власним садом та надаю консультації фермерам. Усі ті технології, які я застосовую в саду, почала вивчати разом з Пітером Ван Аркелем. Я бачила, як вони працюють в Італії, і на базі цього досвіду заклала свій сад у тих варіантах, які більше підходять до наших умов. 

— Як обладнано ваш сад? 

— Є крапельне зрошення, стовпчики під протиградову сітку, яку ми плануємо надалі — зараз фінансово складно через війну. Ми із самого початку через брак коштів не планували робити все відразу, а розділили процес на три етапи. Обладнання для зрошення купували в компанії Irritec і встановлювали його самі, тому що площі у нас невеликі, немає фертигаційного вузла та інших складних елементів. Це все запланували оптимізувати з часом. Поки все просто: свердловина, насос та труби. 

— Якими силами справляєтеся з роботою? 

— Ми вдвох з чоловіком. Ну ще батько підтримує нас. Взагалі для мене це бізнес поєднаний з хобі, мені дуже цікаво заглиблюватись у садівничі технології, пробувати щось нове. Я сама і обрізую, і доглядаю за всім, і планую. Хоча після розширення площ плануємо набирати додатковий постійний та сезонний персонал. 

— Якої якості яблука сьогодні вимагають ваші експортні напрями? 

— Для Фуджі важливі розмір та забарвлення, з якими він часто має проблеми. Це перше, на що дивляться. Після сортування більше яблуко в дворядному ящику йшло на Грецію, а дрібніше, в бушелі, у Малайзію. Фуджі ми намагаємося вирощувати більшого калібру 75+, бо його легше та дорожче можна продати. Намагаємося виростити такого яблука 60−70% від усього обсягу. 

— Як досягаєте потрібного забарвлення? 

— За допомогою форми крони. Багатопровідникові дерева більш відкриті, немає загущення, до крони потрапляє більше світла. На нових деревах проблем із забарвленням взагалі немає. На старому клоні — Фуджі Кіко 8 не проходили за забарвленням для експорту 50% плодів, тому ми ті дерева і викорчували. Важливо підібрати правильний клон та вирощувати його у відповідному регіоні, де є перепад температур, як в Чернівецькій області. У центральних регіонах країни такого немає. Є й інші нюанси. Наприклад, той же Фуджі Фубракс у наших сусідів має протиградову сітку, проте під нею плоди гірше забарвлюються. Тому Фуджі небагато садять. Усіх нюансів важко дотриматися. У нас кращі умови для Фуджі, тому ми завжди робимо ставку саме на нього. 

— Ви не схильні урізноманітнювати сортовий склад? 

— Ми це вже пройшли. 

— Якими сортами засаджуватимете майбутні 5 га? 

— Яблуню — Фуджі Сан, він темнішого забарвлення, грушу — Яблунівську та Ноябрьску. 

— Ви впевнені, що Фуджі буде актуальним через 3−5 років? 

— Річ не в тім, чи буде він популярним. Цей сорт завжди матиме своє значення. А я вирішила його саджати, бо мало хто його саджає через труднощі у вирощуванні. Над ним треба багато працювати, робити додаткові операції, щоб він вийшов найвищого ґатунку. У межах великих господарств це далеко не завжди виходить, мало хто на великих площах має час та можливість це організувати. Наприклад, вчасно прорідити вручну. Якщо це не зробити, Фуджі стане періодичним, тобто в один рік є урожай, а на другий немає, і в середньому вийде 40 т/га, з них щонайменше 20% відбракуємо через недостатнє забарвлення. Виходить економічно невигідно вирощувати. Великий фермер просто не хоче цим «паритись», йому простіше засадити все Галою та зібрати свої 60 т/га, ніж гратися з Фуджі. 

— Чи плануєте в майбутньому вводити нове обладнання у садівничий процес? 

— З часом плануємо робити механічне обрізування гілок малого діаметра відповідним контурним обрізувачем. Крім того, на останньому семінарі Syngenta мене зацікавив наземний самохідний дрон-оприскувач XAG. У садівництві завжди є нюанси з трактористами — важко знайти хорошого працівника. А це самохідна безпілотна платформа з резервуаром на 100 л та двома елементами, які обприскують. А зважаючи на те, що у мене дерева дуже вузькі, відкриті, без загущеної крони, то ця технологія може бути дуже у пригоді. Очікую, що Syngenta дасть мені для тестування попрацювати наступного сезону з цим дроном. 

— Ви плануєте скористатися державною грантовою програмою для садівників. На якому ви зараз етапі? 

— Наш проєкт зараз на стадії розроблення. Це нам робить асоціація «Укрсадпром». Я вже чула, що є люди, які отримали гранти без проблем. 

— А деталі вашого проєкту можете розкрити? 

— Нічого складного там немає. Просто, бо багатопровідникові системи вирощування — це нова технологія. Нас попросили дати опис, який вона має вигляд. Ще треба мати аналіз ґрунту, документацію на землю та в принципі і все. Наразі збираємо документи. 

— На яку загальну суму вкладень на гектар розраховуєте? 

— Приблизно 25−30 тис. євро, тому що у мене загущена схема, і треба більше стовпчиків, більше рядів та дроту. Сподіваюся, що залишиться й на протиградову сітку та зрошення. Грантові гроші — це буде приблизно третина необхідної суми. 

— Чи реальною вважаєте умову програми щодо кількості найманих працівників? 

— У нас на 8 га зможемо забезпечити роботою приблизно 20 сезонних та постійних працівників. А от як їх оформляти — питання. Бо сьогодні людина прийшла збирати яблука, а завтра ні, тиждень позбирала, а потім пішла. Як це проводити за документами, поки що незрозуміло. 

— Чи доводиться сьогодні на чомусь заощаджувати у процесі вирощування? 

— Можливо, частково на позакореневих добривах, але це ні на що не вплинуло. А в основному — ні, не економили, робили все стандартно. У тих фермерів, які почали активно заощаджувати та недопрацьовувати на початку війни, зараз великі проблеми.