Як мрії стають реальністю
Завдяки модернізації та створюванню комфортних умов утримання поголів’я, у ФГ «Озон» нарощують виробництво молока.
Фермерське господарство «Озон», що в селі Клишки на Сумщині, впевнено можна ставити за приклад ефективного бізнесу, який поступально, крок за кроком, рухається до поставленої мети — виробляти якісну продукцію за сучасними технологіями. Цій меті підпорядковано все: грамотний менеджмент, новітнє обладнання, максимально комфортні умови утримання корів. У підсумку такий підхід і забезпечує рентабельність виробництва.
З головою господарства Олексієм Дзюбою журнал The Ukrainian Farmer спілкується не вперше. Нинішня зустріч через війну, розв’язану росією, має гіркий присмак, та й пережиті жахи окупації ще свіжі в пам’яті селян. Менше з тим, «Озон» розбудовується, модернізується, адже тут звикли мрії втілювати в життя. Як це вдається — у пропонованому інтерв’ю.
— Пане Олексію, від минулої нашої зустрічі минуло понад п’ять років. Зважаючи на нові виробничі споруди й обладнання, можна дійти висновку, що ви потужно інвестували у розвиток господарства. Які зміни відбулися в житті ФГ «ОЗОН» за цей період?
— Справді, за цей час ми зробили доволі багато: вивели рослинництво на новий рівень, нині працюємо над розвитком ферми. Проаналізувавши роботу старого корівника, зробивши роботу над помилками, спланували та збудували новий корівник. Він сучасніший, відповідає вимогам якісного утримання ВРХ. Особливу увагу приділили комфорту корів — у ньому багато повітря завдяки сучасній системі вентиляції, автоматизували прибирання гною, підгортання корму. Ми організували направлений рух корів, що спрямовує тварин у зону доїння на роботах Dairy Robot R9500 від GEA. А особливістю цього корпусу буде розташування в ньому ж автоматичних станцій URBAN для випоювання телят якісним замінником молока заданої температури — це дасть змогу максимально розкрити потенціал майбутньої корови. Також цього року ввели в експлуатацію власний комбікормовий завод.
— Сумщина півтора місяця була в окупації. Як ви пережили цей важкий час? Як відновлювали роботу після деокупації?
— Зважаючи на наше географічне положення, ми фактично були повністю в ізоляції, відрізані від сполучення з вільною Україною. Тому майже півтора місяця мали проблеми з реалізацією молока та з постачанням будь-чого до нас. Спочатку наймали молоковоз, яким розвозили та роздавали людям свіже молоко — щоб не виливати, як виходило — продавали. Але так, як і всі, вірили, що це не буде тривати довго. Сумарно на молоці отримали збитків майже на чотири мільйони гривень. А вже невдовзі після звільнення почали будувати новий корівник і комбікормовий завод.
Ще до початку повномасштабної війни закупили обладнання для комбікормового заводу та корівника, а також метал для конструкції цих будівель. Наш метал був у Маріуполі, його готували до відвантаження на 27 лютого, а 24 лютого 2022 року почалася війна… На щастя, постачальник пішов назустріч і відвантажив метал з іншого складу на підконтрольній Україні території. Виробники технологічного обладнання також поінформували нас про готовність до поставки. Тому будувати чи не будувати у нас і вибору особливо не було — треба брати той хомут і тягнути далі.
Війна наробила багато лиха: зокрема виникають проблеми з реалізацією продукції, ціни на зернові впали, але якісне молоко все ще має попит на ринку, тому це спонукає нас і надалі займатися улюбленою справою.
— Вочевидь мрія про власний комбікормовий цех здійснилася трохи раніше, ніж про новий корівник. Як виготовлення власних кормів вплинуло на виробничі показники та продуктивність тварин?
— Справді, комбікормовий завод ми ввели в експлуатацію трохи раніше — це була також наша давня мрія. Усі процеси в ньому максимально автоматизовано, що усуває людський чинник і дає змогу отримати якісний корм. Є розроблена рецептура гранульованого корму для телят, основного раціону дійних корів. Завантаживши сировину і добавки, в кілька натискань запускаємо процес, і система сама в потрібних пропорціях готує заданий рецепт, видаючи на виході гранулу, що розподіляється в бункери готового комбікорму.
Наша мета — висока якість корму, адже це напряму впливає на здоров’я корови, продуктивність і можливості відтворення. Скажу так: на другий день після початку роботи комбікормового заводу наші корови додали 600 літрів молока на добу. І це з тим, що нині намітилася тенденція до зниження надоїв, адже багато корів у запуску.
Переваг власного комбікормового заводу вбачаю кілька: рівномірне змішування, точність додавання компонентів і відсутність людського впливу. До цього в роботах ми використовували суміш плющеного зерна та дерті. У приготуванні цієї суміші було залучено чотири людини, які плющили, носили, засипали мішки тощо. Тепер одна людина повністю може забезпечити виготовлення комбікорму для потреб усієї ферми.
— Новий корпус для утримання дійного поголів’я з роботами-доярами — найперше, що впадає в око на території ферми. Які умови для утримання тварин тут створено?
— Цей корпус ми будували з максимально можливим дотриманням норм щодо комфорту тварин. Широкі проходи, м’які лежаки, чиста вода, вдосталь свіжого повітря, автоматичні щітки-чухалки, а головне — вихід на пасовище і вигульний майданчик.
В Україні ми не знайшли подібного готового рішення, тому розробили його самі, а інженери з GEA допомогли втілити в життя. З корівника тварини можуть вільно виходити на вигульний майданчик, а звідти корови, яким уже час доїтися, направляються через селекційні ворота в зону автоматизованого доїння, так само як і з корівника. А тим тваринам, яким доїтися зарано, прохід відкрито на зелене пасовище.
Усіма цими напрямками руху керують селекційні ворота через програму керування стадом DP 21, яка пов’язана безпосередньо з доїльними роботами.
На пасовищі ми навмисно не ставимо додаткових напувалок чи докорму. Чиста вода, свіжий корм і затінок — тільки в корівнику. Це стимул до повернення корів із вулиці. Утворюючи різні зони для годівлі, відпочинку, прогулянок і доїння, ми забезпечуємо направлений рух тварин у потрібному нам напрямку в автоматичному режимі. Тим самим не витрачаємо свій час на нескінченні перегони корів й уникаємо зайвого стресу для них.
Це було однією з наших цілей під час планування ферми — досягти максимальної автоматизації та механізації процесів. Теперішні умови роботи кардинально відрізняються від умов двадцятирічної давнини, коли ми почали доїти корів, — тоді практично все робили вручну чи підручними засобами. Навіть не віриться. Але, пройшовши цей шлях, чітко розуміли, чого хочемо досягнути, і йшли до цього крок за кроком.
Зверніть увагу: це не звичайний корпус. У ньому крім дійного поголів’я по другий бік кормового столу розташовано бокси для отелень, місце для новонароджених телят в індивідуальних загонах, а також групові автомати випоювання телят до трьох місяців. Завдяки такому плануванню є можливість новотільну корову одразу здоювати роботом, не застосовуючи для доїння додаткових ліній. Адже на фермі доять тільки роботи.
Деякі технологи відмовляли нас від такого сусідства корів із телятами, але ви, мабуть, дивилися передачу «Руйнівники міфів»? (Сміється). От і ми вирішили спробувати зруйнувати цей міф. Що з цього вийде — розкажемо пізніше.
— Ви є прибічником максимальної автоматизації виробництва та досвідченим користувачем автоматизованих систем доїння. З вашого досвіду, наскільки нові системи якісно відрізняються від попередніх розробок? Чому обрали цього постачальника?
— Ми були першими в Україні, хто поставив доїльні роботи GEA 2016 року. Тоді це була модель MIONE, сьогодні це вже роботи нового покоління моделі Dairy Robot R9500, які на кілька технологічних щаблів вище. Ми бачимо, що цей напрям у компанії розвивається досить інтенсивно — нові роботи набагато швидші, більш інтелектуальні та енергоощадні. Питання технологічного процесу, технічної надійності та зрозумілості використання також були на першому плані, коли ухвалювали рішення на їхню користь. Ми ретельно вивчали це питання, розглядали й інших виробників, але, побачивши системи в роботі, переконалися, що йдемо правильним шляхом.
— Як змінилися якісні показники молока з переходом на роботизовану систему доїння?
— Насправді зміни в якості товарного молока ми відчули, щойно перейшли з молокопроводів на автоматизоване доїння, ще сім років тому. Адже краща підготовка до доїння, якісне промивання обладнання, унеможливлення потрапляння нетоварного молока в основний резервуар, плюс покращення умов утримання і загального стану здоров’я корів однозначно позитивно вплинули на якісні показники.
До нас приїздили представники кількох молокозаводів, дивилися нашу технологію утримання, годівлі, доїння, цікавилися застосуванням засобів перед доїнням та консерванту вимені після доїння. Вони були здивовані тим, що ми не користуємося цими засобами, а маститів у нас майже немає. Наше молоко є екстракласу, з низьким умістом мікрофлори (50–55 тис. бактерій в 1 мл) та соматичних клітин (67–80 тис. клітин в 1 мл). Нові доїльні роботи мають функцію проміжної дезінфекції, тому очікуємо ще кращих показників. Адже наша ціль — молоко високої якості.
— Роботизовані системи доїння дорогі, тому їх обирають холдинги чи великі молочні ферми. Як швидко система окупила себе та які економічні переваги роботизованого доїння ви спостерігаєте?
— Роботизоване доїння — це чимала інвестиція, тому без додаткового підтримання держави такі проєкти реалізувати досить важко. В основному ми профінансували себе за кошти свого ж рослинництва. Переваги, що ми отримуємо, для нас очевидні — вивільнення великої кількості робочого часу, який можна використати для інших справ, передбачувана і стабільно висока якість молока, більше заощадження електроенергії та води, часткове закриття актуального кадрового питання.
Оскільки це наш другий проєкт автоматизованого доїння, можу поділитися досвідом: такі проєкти технічно можливо реалізовувати поетапно, додаючи роботів мірою збільшення поголів’я на фермі.
— Під час минулої зустрічі ви розповідали про програму моніторингу здоров’я й активності поголів’я та про цілеспрямовану селекцію корів для роботизованого доїння. Яких результатів удалося досягнути?
— З програмою Cow Scout для моніторингу охоти та здоров’я ми працюємо не перший рік, тому для нас це відмінний інструмент, що допомагає відтворенню та економить робочий час. Точність виявлення корів в охоті — близько 95%, завдяки цьому маємо менші сервісні періоди та витрати спермопродукції. Функція контролю часу поїдання корму дає змогу цілодобово бачити будь-які зміни харчової поведінки індивідуально кожної корови та всього поголів’я загалом. Але я, можливо, повторюсь: будь-яка програма — тільки інструмент, основою успішного відтворення є насамперед стан здоров’я тварин.
Щодо спермопродукції співпрацюємо з компанією SIMEX (Канада). У пріоритеті для нас такі критерії: роботизоване доїння, продуктивне довголіття корів, висока швидкість молоковіддачі, А2А2 молоко з високим умістом жиру і білка.
Стадо в нас змішане, близько 20% корів породи джерсі, решта — голштин. Завдяки цьому маємо вищі від середніх показників жирності — 4,3%. Після запуску комбікормового заводу та нового корівника я бачу, що продуктивність голштинської породи в умовах нашого господарства може сягати 11 000 л. Цього року плануємо здати аналізи для геномного оцінювання нашого поголів’я, щоб зрозуміти його стан і потенційні можливості.
— Ви слушно згадали про важливість здоров’я поголів’я. Як вдається розв’язувати найбільші для молочного стада проблеми, пов’язані з незаразними захворюваннями, — мастити, гастроентерити, травми, кетоз тощо?
— Я вважаю, що такі захворювання передусім треба профілактувати, а не лікувати. Для цього потрібно покращувати умови утримання і підвищувати якість годівлі. Дуже велику роль у цьому відіграє доступ до вигулу та пасовища, коли корова прогулюється, дихає свіжим повітрям, отримує сонячні ванни, чистить і підсушує копита.
Розчистити копита нашим коровам, якщо треба, можна тільки фрезою — такі вони тверді. Торік із двохсот корів після отелення тільки чотири самі не зчистилися. Травматизм також мінімальний, корів ніхто не ганяє і не б’є, тому вони спокійні та привітні.
Доїти однозначно повинен робот, доїння відбувається в режимі низького вакууму 40 кПа по долях, вимикається також по долях, що унеможливлює сухе доїння і травматизм вимені. Після кожної корови доїльні стакани ополіскують і дезінфікують, що усуває будь-яке перехресне зараження та поширення хвороби.
— Ваше господарство досягло неабияких успіхів у модернізації виробництва, поліпшенні виробничих показників. Як плануєте далі розвивати справу?
— Звісно, такі плани є, зокрема, треба будувати новий телятник. Але це середньострокова перспектива. Поки ж треба пройти зиму, адже ситуація з енергопостачанням непередбачувана — минулої зими були періоди, коли по три доби доїли корів на генераторі. Тож тепер маємо неабиякий досвід виживання в екстремальних умовах.
— Насамкінець, що б ви порадили тим, хто сьогодні розглядає можливість установлення автоматизованої системи доїння?
— Не лише розглядати, а йти в цьому напрямі, все це реально втілити. Нехай не все одразу, але крок за кроком йти до своєї мети. Наше господарство пройшло великий і тернистий шлях від доїння при свічках до доїння на роботах. Нам із батьком, шкільним учителем, а я за освітою зоотехнік, молодший спеціаліст, просто подобається ця справа. Результат, який маємо сьогодні, — винагорода за нашу працю. Звісно, що ми отримуємо від того величезне задоволення, але попереду ще багато цікавої роботи. Якщо хтось замислюється про впровадження автоматизованого доїння, ми з радістю готові ділитися своїм досвідом.