Вітчизняний часниковий продукт

Як організувати часниковий бізнес, щоб він приносив дохід, говорили з Василем Гудзовським, заступником керівника ФГ «Агро-Майстер». Це агропідприємство займається вирощуванням часнику та віднедавна — його переробкою.  

Часник — культура в Україні добре знайома, але й досі належить до категорії нішевих. Маючи ідеальні умови для вирощування часнику, ми, за даними Державної служби статистики України, займаємо лише 12-те місце у світі з його виробництва й не можемо задовольнити внутрішній ринок власною продукцією, тож імпортуємо часник з Китаю, Єгипту, Іспанії. В Україні мало агровиробників, які б фахово займалися цією культурою й вирощували її у великих обсягах. Ринок не структурований, 90% часнику вирощується на присадибних ділянках та в дрібних фермерських господарствах. До того ж більшу частку українського часнику не вдається ні зберегти, ні переробити, бо в нас досі не вистачає відповідних переробних потужностей та гарних сховищ. 

ФГ «Агро-Майстер» часник вирощує сьомий рік. Починали з двох гектарів, зараз площі збільшили більш як у п’ять разів. Поля господарства розташовані у Вінницькій області біля сіл Козинці й Пеньківка. Посадковий матеріал використовують свій, частину насіння продають іншим господарствам та селянам. Але ФГ «Агро-Майстер» не тільки вирощує часник, а ще й займається його переробкою. На початку цього року підприємство відкрило завод із виготовлення часникових напівфабрикатів для харчової промисловості: роблять пасту, пюре, часник чищений пілінгований. Цех із комплексної переробки часнику обладнали в місті Липовець у приміщенні колишнього хлібозаводу, яке взяли в довгострокову оренду. 

— Василю Миколайовичу, яка потужність вашого підприємства? Чи вже вдалося вийти на заплановані обсяги ? 

— Річна потужність технологічної лінії становить 2000 т переробки часнику на рік. Приблизно 300–400 т у перспективі плануємо вирощувати самотужки на орендованих полях. Решту будемо закуповувати в інших господарствах, а також у селян та дачників. Вже цього року уклали договори з окремими господарствами й селянами. Ми їх забезпечуємо посадковим матеріалом і надаємо консультації з агротехніки вирощування часнику, а потім викупаємо врожай. Намагаємося налагодити наш власний агроконтроль за вирощуванням сировини, бо від її якості залежить якість кінцевого продукту. 

На жаль, цього року нам не вдалося вийти на заплановані обсяги виробництва, бо не маємо достатнього ринку збуту. Підприємство поки змушене працювати в одну зміну. Ми зараз активно пропагуємо свою продукцію серед харчових підприємств, але цей процес іде важко, бо в країні засилля китайського часнику та продуктів його переробки. Через те й площі вирощування у нас поки доволі скромні. 

Китайський часник дешевший за наш. Вітчизняні переробні підприємства вже звикли працювати з часниковим порошком або сушеним часником китайського виробництва. Хоча загальновідомим є факт, що імпортний сушений часник, який потрапляє на українські підприємства, значно поступається вітчизняним сортам за гостротою й насиченістю ароматичними оліями, отже, його потрібно використовувати в більших кількостях. Крім того, для покращення лежкості часникового порошку за нормами, прийнятими в деяких східноазійських країнах, допускається наявність в сушеному часниковому порошку до 15% подрібненої часникової луски. Наша паста та пюре набагато якісніші за китайський порошок. Беремо часник з поля, очищуємо його від бруду й домішок, калібруємо і дробимо головки. Потім очищуємо від лусок, миємо, дезінфікуємо винятково озоном, іншими хімічними речовинами він не обробляється. Очищені зубчики підсушуються, вакуумуються та відправляються на охолодження. Це вже сировина, готова для використання в харчовій промисловості. Частину продукції ми переробляємо на пасту і пюре. Туди додаємо сіль або інші компоненти, які потрібні замовнику (м’ясо-ковбасному або хлібопекарському виробництву, виробникам соусів, кетчупів тощо).

Деякі переробники вже переконалися в якості нашої продукції. На сьогодні ми уклали договори на постачання з такими великими підприємствами, як «Салтівський м’ясокомбінат», Ніжинський, Білоцерківський, Могилів-Подільський консервні заводи та ще з деякими менш потужними харчовими підприємствами. 

— Де купували обладнання для заводу? 

— Обладнання в нас здебільшого українського виробництва. Українська компанія Konsort виготовила для нас дробильну машину, інспекційні конвеєри. З Китаю ми завезли лише ванни та сушарки. Намагаємося автоматизувати кожну операцію. І тільки там, де це неможливо, залучаємо ручну працю. 

Частину грошей для придбання обладнання нам надали в обласному Фонді підтримки фермерства, також взяли кредит в одному з банків. 

— Чи мали проблеми з кадрами? 

— У нас максимально автоматизовано виробництво, тож у цеху працює небагато персоналу. Ми запросили людей до себе, перевчили й зараз маємо кваліфіковані кадри. Частину людей знайшли через службу зайнятості. 

— Ви вже сьомий рік займаєтеся вирощуванням часнику. Які сорти культивуєте на своїх полях, у чому їх переваги? 

— Ми вирощуємо два вітчизняні сорти часнику: Любаша і Дюшес. Вони врожайні, морозостійкі, хороші в зберіганні, з підвищеним умістом ефірних олій та підвищеною цукристістю, мають насичений смак та аромат, велику головку. До речі, Любаша серед вітчизняних сортів часнику на першому місці за розміром головки, Дюшес — на п’ятому. Крім того, вони добре підходять для переробки. Для нас це вкрай важливо. Любаша і Дюшес належать до типу стрілкуючого часнику, тобто того, що утворює повітряні цибулини. Середня врожайність нашого часнику становить 3–7 т/га. 

— Як боретеся з бур’янами, чи використовуєте гербіциди на полях? 

— Намагаємося вирощувати максимально екологічну продукцію, гербіциди під часник не вносимо, застосовуємо їх тільки під попередники. На мою думку, основний чинник уникнення хвороб, шкідників та зменшення розвитку бур’янів — правильна сівозміна і чорний пар. 

Кращий попередник для часнику — соя, також ми використовуємо зернові (пшеницю, овес, ячмінь). Не можна розміщувати часник після картоплі, томатів, інших цибулевих культур, оскільки вони мають спільні хвороби та шкідників. Повернення часнику на те саме місце допускається не раніше, ніж через шість років.

 — Як проводиться передпосадкова підготовка ґрунту? 

— З осені одразу після збирання попередника проводимо лущення поля на глибину 6–8 см. За місяць-півтора до посадки часнику поле оремо на глибину 25–27 см. Під оранку вносимо азотно-фосфорно-калійні добрива, середня кількість мінеральних добрив під часник на різних типах ґрунтів рекомендується в межах NPK 60–120 : 60–90 : 90–120. Ми використовуємо нітроамофоску, залежно від типу ґрунту норма внесення добрива коливається від 250 до 400 кг на гектар. Потім безпосередньо перед садінням озимого часнику поле культивуємо на глибину 8–10 см. 

— Який посадковий матеріал використовуєте і як відбувається посів? 

— Для посіву часнику використовуємо спеціальну часникову чотирирядну сівалку. У нас є саморобна сівалка, яку ми переробили з вітчизняної сівалки полтавського виробництва. Ми робимо міжряддя 45 см, хоча 25 або 35 см теж допускаються — тут усе залежить від техніки, яку викорис товуєте. В рядку саджаємо часник на відстані 10 см один від одного на глибину 6–10 см. На легких піщаних ґрунтах глибина посадки збільшується до 10–12 см, на важких зубки висаджуються на глибину 6–7 см.

 Ми використовуємо свій посадковий матеріал — однозубки. Висаджуємо з другої половини вересня до середини жовтня. Але залежно від погодних умов строки посадки можуть зміщуватися. Оптимальним часом посадки озимого часнику вважається момент, коли температура верхнього шару ґрунту досягає 10–12 °С. 

— Чи укриваєте часник на зиму? 

— Він непогано переносить низькі температури. У нас поля захищені посадками дерев з усіх боків, тож часник має певний захист, і ми його на зиму не мульчуємо. Хоча мульчування робити рекомендують, і багато хто з господарів мульчує посадки часнику соломою, опалим листям, перегноєм, торфом тощо. 

— Які роботи проводите навесні? 

— Ранньою весною проводимо боронування часникового поля легкими боронами впоперек рядів. Боронування знищує сходи бур’янів, збільшує доступ повітря до коріння, руйнує ґрунтові капіляри, через які відбувається непродуктивна втрата запасів вологи. Коли з’являються сходи, рядки вже не чіпаємо. У разі утворення ґрунтової кірки й проростання бур’янів культивуємо міжряддя. Протягом вегетативного періоду проводимо кілька таких культивацій. У нас часник росте на богарі, але в південних районах він потребує зрошення. 

— Як підживлюєте рослини? 

— Підживлення проводимо разом із культивацією в разі появи ознак мінерального голодування рослин. Вносимо добрива з урахуванням стану рослини та погодних умов (кількості опадів, температури повітря тощо). Наприклад, наш часник гарно реагує на підживлення комплексними добривами, до складу яких входить сірка. Обов’язково застосовуємо добрива з мікроелементами. Основними мікроелементами, що потрібні в найбільшій кількості для росту часнику, є бор, залізо, цинк. Підживлення рослин проводимо з кінця березня до початку травня. 

— Які найпоширеніші хвороби та шкідники часнику? Як з ними боретеся? 

— Найбільш поширені на часнику грибні хвороби: фузаріоз (біла гниль денця), шийкова гниль, сажка, іржа, пероноспороз, а також вірусні хвороби та бактеріози. 

Основними шкідниками часнику є стеблова нематода, часниковий кліщ, кореневий цибулевий кліщ, цибулева муха, цибулевий мінер, цибулева міль, трипси. Вони роблять шкоду не тільки під час росту рослин, але й в процесі зберігання товарного і насіннєвого матеріалу. 

Щоб рослини були здоровими, важливо застосовувати профілактичні заходи, дотримуватися сівозміни, розміщувати посадки часнику на відкритих, добре провітрюваних, гарно дренованих ділянках. Урожай треба збирати за сухої погоди, вибраковуючи заражені цибулини у процесі збирання. 

Як правило, за умови здорового посадкового матеріалу, правильної технології вирощування та зберігання часнику достатньо обробити посадковий матеріал протруювачами. Ця операція забезпечує захист часнику від захворювань та шкідників протягом усього вегетативного сезону. Крім того, важливу роль відіграє правильний підбір сортів. Скажімо, сорти, які ми вирощуємо, мало уражаються шкідниками та майже не бояться грибних хвороб. Ми намагаємося не зловживати препаратами захисту рослин і не застосовуємо їх з профілактичною метою. Фунгіциди застосовуємо вкрай рідко. 

Боротьба з вірусними хворобами на часникових полях полягає у використанні оздоровленого посадкового матеріалу та в боротьбі з переносниками вірусної інфекції (трипсами, кліщами).  

Специфічних засобів боротьби з бактеріальною гниллю теж не існує. Тут, як і у боротьбі з вірусними інфекціями, визначальною є профілактика. 

— Коли і як збираєте врожай? 

— Зазвичай ми збираємо часник з 5 до 15 липня, за цей час потрібно зібрати весь урожай, щоб він не перестояв і головка не розпалася на зубки. Якщо розпадеться — втратимо частину врожаю. У нас процес збирання часнику частково механізований. Спочатку ми підкопуємо головки спеціальною віброскобою, яка кріпиться до трактора, а потім вручну вириваємо рослини. Ми викопуємо часник зі стеблом та повітряними цибулинками. Викопаний часник залишаємо на 3–4 дні лежати під сонцем. Потім ми його підвішуємо в прохолодних приміщеннях, які гарно провітрюються. Там він досушується протягом місяця. 

Після цього відокремлюємо головки від стебла з повітряними кульками. Головки перебираємо, калібруємо та відправляємо на зберігання й переробку. А стебла з повітряними кульками молотимо й отримуємо гарне безвірусне насіння. 

Безвірусне насіння з осені висіваємо і наступного року отримуємо однозубку — якісний посадковий матеріал. Ми її викопуємо, підсушуємо, калібруємо і потім використовуємо для посіву часнику на своїх полях та частково реалізуємо господарствам і населенню. Більш того, щоб зацікавити людей у співпраці, забезпечуємо їх посадковим матеріалом за умови, що потім гарантовано закупимо вирощений урожай. 

— Василю Миколайовичу, як ви оцінюєте цей рік? Які прогнозуєте ціни на часник з урахуванням світових тенденцій? 

— Рік доволі проблемний: під час дозрівання часнику в травні-червні йшли дощі й не усі виробники змогли вчасно зібрати врожай. Часник перестояв у полі, почав псуватися, обсяги якісного продукту різко зменшилися. На сьогодні на ринку багато некондиційного часнику. Відверто кажучи, для нас як для переробників це вигідно, бо можемо дешево закупити некондиційну сировину. Зараз купуємо сировину за ціною 15–30 грн/кг залежно від якості та величини зубків. Свій чищений пілінгований часник реалізуємо по 59 грн/кг, часникове пюре та пасту — по 64 грн/кг. Що стосується світових цін на часник, то поки прогнозувати щось важко, бо в Китаї поки триває збирання врожаю. І тільки через місяць-два можна буде робити цінові прогнози. 

— Чи можемо ми реально конкурувати з китайськими виробниками часнику? 

— Скажу так: ми в різних вагових категоріях. Якщо Україна виробляє 200 тис. тонн часнику (за даними Держстату), то Китай — понад 12 млн тонн. Ми тільки пробуємо себе в експорті часнику, а питома вага Китаю в обсязі міжнародної торгівлі часником становить майже 80%. Безумовно, Китай — на сьогодні найбільший гравець на ринку часнику. Минулого року експорт китайського часнику становив 2,25 млн тонн. Для порівняння: Іспанія, яка теж є провідним виробником та експортером часнику, змогла торік продати лише 185 тис. тонн. Я китайців навіть не називаю конкурентами, бо розумію, що ми їм зараз ще не конкуренти. Нам поки потрібно багато вчитися в них агротехніці, технології зберігання, переробки, логістиці в процесі продажу. 

Торік Україна імпортувала 5,6 тис. тонн китайського часнику й зайняла 38-ме місце в рейтингу імпортерів. На жаль, наразі ми справді не можемо закрити попит наших торговельних мереж власним часником, бо в Україні немає ані достатньо потужних виробників часнику, які б виробляли великі партії якісного товару, ані гарних сховищ, де б часник зберігався протягом зими. Тому із січня по червень в супермаркетах реалізується винятково імпортний часник: здебільшого китайський та єгипетський, частково — іспанський, французький, іранський. Решту часу, як правило, мережі торгують часником вітчизняним. 

Але це не означає, що ми взагалі не повинні боротися із засиллям імпортного часнику на власному ринку. Наприклад, коли США ввели велике мито на китайський часник, то відразу суттєво виросли обсяги виробництва каліфорнійського часнику. Повинна бути державна підтримка власного виробника, на жаль, цього ми зараз не бачимо. Наразі нам конкурувати з китайцями непросто. Вони мають можливість знижувати ціни, бо, певне, отримують державні дотації. Наші фермери позбавлені цього. 

— Чи реально вітчизняним виробникам часнику експортувати його в інші країни? 

— Теоретично це можливо, бо зараз у країнах ЄС та США введені квоти та велике мито на китайський часник. Але не треба забувати, що там вже є серйозні гравці: в Європі — Іспанія, Франція, Греція, в Америці — Аргентина. З ними українським виробникам доволі складно конкурувати. Щоб зайняти власну нішу, потрібно постачати великі партії якісного продукту. Поки для українських агровиробників це складно. Експорт до балтійських країн обмежений лише посадковим матеріалом часнику. Тож, на мою думку, набагато вигідніше та простіше працювати на власний ринок, тим більше, що він зараз ненасичений. Треба працювати, і я впевнений, що з часом наш вітчизняний часник успішно конкуруватиме з китайським.