Технологія для вищих урожаїв

 Високі врожаї — мета кожного агронома та керівника господарства. Звісно, не на шкоду рентабельності виробництва. Досягнути цього паритету в умовах дисбалансу цін на агропродукцію та витрат на її виробництво — складне завдання, особливо в зоні ризикованого землеробства. Як із нею справляються агрономічними заходами в групі компаній KSG Agro на Дніпропетровщині, розповів директор із виробництва департаменту рослинництва холдингу Дмитро Ємельченко. 

— Пане Дмитре, як цього року змінилася структура посівних площ холдингу? Чим керувалися, плануючи сівозміну? 

— Плануючи структуру посівних площ, керуємося, звісно, попитом і цінами на агропродукцію, а також власними потребами тваринництва. Ми вирощуємо пшеницю озиму, соняшник і ріпак. Нині ситуація на агроринку нестабільна, і за врожайності 5–6 т/га через дорогу логістику пшениця — збиткова культура. Соняшник більш прибутковий, але ним не можна перенасичувати сівозміну. Тому вводимо інші культури — квасолю, коріандр, озимий горох. Не вийшло з одними — пробуємо інші. Цього року експериментуємо з коріандром, який має попит у Європі. Вирішили спробувати на невеликій площі 220 га, відпрацювати технологію, стратегію продажів, щоб розуміти доцільність вирощування. Теоретично наші ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для коріандру, технологія вирощування нескладна, особливої техніки не потребує. 

Ми маємо розвинене тваринництво, тож в основному наша агропродукція йде на годівлю тваринам. Ріпак і частково соняшник реалізуємо. Позаторік практично весь соняшник переробляли на орендованому олійноекстракційному заводі на сиру олію першого віджиму і відправляли на експорт. Торік відмовилися від такої практики, бо насінням було вигідніше продавати. 

Щодо структури посівних площ, то цього року перевагу віддаємо високорентабельним соняшнику і ріпаку, натомість скорочуємо посіви озимої пшениці: сіємо 50% соняшнику, 30 — пшениці й 20% ріпаку. Третій рік як прибрали із сівозміни кукурудзу — вона виявилася найзбитковішою. Так виживаємо. Звісно, хоч якось намагаємося зберегти сівозміну, вводячи нові культури, а також третій рік як лишаємо пари, хай і небагато, до тисячі гектарів. 

— Чи вигідно тримати пари, адже нині господарства намагаються зменшити собівартість зерна, натомість догляд за парами потребує витрат? —

 Прямі витрати на пар — 6–8 тис. грн/га, на вирощування культури — 12–14 тис. грн/га. Наше завдання — отримати прибуток, який перекриє затрати і на вирощування культури, і на утримання парів. Скажімо, ми по пару виро щуємо ріпак — це основний попередник для пшениці. Якщо ріпак після непарового попередника родить по 2,5 т/га, то по пару — 3,5–3,7 т/га. Тобто нам вдається перекривати витрати на утримання пару. Крім того, парами ми покращуємо сівозміну. 

Цього року вирішили посіяти ріпак по соняшнику, якщо на початок вересня складуться сприятливі умови. Звісно, не дуже добра сівозміна, бо ці культури уражуються спільними хворобами та шкідниками. Але ситуація складається загрозлива. Зазвичай ми поперемінно сіємо на одних полях пшеницю та ріпак, це дуже погано, бо накопичуються бур’яни. Наприклад, цього року вперше на площі 600 га з’явилися злакові однорічні та багаторічні бур’яни на пшениці. Їх можна прибрати гербіцидами, але поява злакових бур’янів по озимій злаковій культурі вже нам, агрономам, сигнал про суттєве порушення сівозміни. Тому вдаємося до такого вимушеного нетрадиційного кроку.  

— Ви згадали про роль пару для врожайності ріпаку. З вашого досвіду, яку прибавку врожайності може дати попередник культури? 

— Однозначно паровий попередник дає ріпаку мінімум 1 т/га прибавки врожайності. З непарових найкращим попередником для ріпаку є зернові, для пшениці — ріпак. Після ріпаку пшениця родить на 0,5 т/га більше, ніж після соняшнику. 

Проте не лише попередник впливає на врожайність, а й технологія, яка до того ж дає змогу оптимізувати затратну частину. Ми почали відходити від оранки й щорічного глибокого розпушування, віддаємо перевагу дискуванню і за потреби глибокому розпушенню раз на три-чотири роки — якщо сформувалася плужна підошва. Знаючи історію полів, змінюємо обробіток залежно від попереднього. Де з’явилися коренепаросткові бур’яни — оремо, де нема плужної підошви — дискуємо. На решті полів глибоко розпушуємо. Таким чином не тільки зменшуємо витрати, як порівняти з оранкою, але й зберігаємо ґрунтову вологу. 

Окрім того, цього року переобладнали наші просапні сівалки John Deere DB 55 під унесення рідких добрив і КАС. Таким чином підвищимо ефективність добрив на 30–40%. Раніше розкидали сипкі добрива РУМами або поверхово вносили КАС обприскувачами, удобрюючи і культурну рослину, і бур’ян. Нове обладнання дає змогу вносити рідкі добрива на всіх культурах безпосередньо сівалкою в рядок, а поруч — КАС, таким чином усе добриво потрапляє в зону живлення кореневої системи. Пшеницю та ріпак по мерзлоталому ґрунту підживлюємо КАС, вносячи обприскувачем суцільним способом — це ефективно, адже пшениця посіяна суцільним способом. 

— Ви працюєте в зоні ризикованого землеробства. У який період ризики для врожаю найбільші? 

—  Колись я працював у Хмельницькій області. Запам’яталися слова німецьких консультантів: погодний чинник на врожай впливає максимум на 20–25%. І тоді я був з ними згоден. Адже чому переживати: на Хмельниччині вологи достатньо, 28 градусів уже вважається спекою. У нашій зоні ризики від кліматичних умов — мінімум 50%. Кожен період вегетації культури може потрапити в зону ризику. Наприклад, брак вологи восени, коли треба сіяти ріпак — велика проблема. Отримав сходи озимини, а дощу немає, відповідно, рослина входить у зиму слабкою, а гарантії, що навесні наздожене в розвитку, немає. Тому для нас волога — основний обмежувальний чинник. Ми робимо все, що від нас залежить, для її утримання: осінньо-зимове накопичення вологи, зміна технології — маю на увазі внесення добрив навесні. 

Свіжий приклад: у кінці лютого — березні, коли температура підвищувалася, друге підживлення пшениці добривами врозкид поверхнево було неефективним, існували ризики втрат. Тож ми вирішили підживлювати не КАС, а сипким карбамідом у зону кореня сівалками, щоб не втратити азот. 

Найперше завдання для збереження вологи — лишати пожнивні рештки на полі. Саме дискування дає змогу це зробити. Ми навіть почали сіяти по нулю ріпак сівалкою John Deere 1890, розгортаючи солому, — придбали спеціальні розгортачі. Окрім того, що солома утримує вологу, вона не дала загинути нашому ріпаку під час зимових морозів. 

Пшеницю по соняшнику також намагаємося сіяти по нулю, перед цим подрібнивши стебла соняшнику — мульча затримує вологу. 

— Ви сказали, що восени проблема браку вологи стоїть особливо гостро. Багато хто сіє в сухий ґрунт. Ви таке практикуєте? 

— Торік ми вирішили цього не робити. Тільки посіяли 300 га пшениці. Сіяли нормою 5 млн насінин/га, дощі пройшли лише 26 жовтня, отримали сходи густотою 3 млн рослин/га. Причина — сівба в сухий ґрунт, коли не можна сформувати насіннєве ложе, відповідно, насіння провалюється в нижні шари ґрунту. 

Звісно, є надія, що рослини розкущаться навесні, але в нашій зоні це — ризик. Як от цієї весни: на початку квітня температура підвищилась до 20 градусів, рослини через стрес почали швидко переходити з фази у фазу — пшениця перестала кущитися й почала формувати трубку. Відповідно, це позначиться на врожайності. Тож я вважаю, що сіяти в сухий ґрунт — це нерозумний ризик. Отже, восени чекаємо дощу, щоб отримати сходи й дати можливість пшениці нормально розвиватися. Ясна річ, буває по-всякому, тому можна посіяти й у сухий ґрунт, але тільки невелику частину, як ми зробили того року. 

— Чи практикуєте більш ранні строки сівби ярих навесні — щоб вхопити вологу? 

— З ярих у нас лишився соняшник, для нього обов’язкова умова — прогрівання ґрунту на глибину загортання насіння не менше як 9–10 градусів. Інакше насінина лежатиме два-три тижні в ґрунті й отримаємо слабкі сходи, що позначиться на врожайності. 

Наші технічні можливості дають змогу засіяти соняшником усі площі максимум за 10 днів, але ми не поспішаємо, адже маємо гібриди різної групи стиглості. Окрім того, дотримуємося різних строків сівби, щоб період цвітіння рослини не потрапив у літню спеку й не відбулося стерилізації пилку. Відтак розтягуємо посівну на 15–20 днів. 

— Поговорімо про особливості вашої технології вирощування культур, її вплив на формування врожайності. Почнімо із соняшнику. Які характеристики гібридів найважливіші для ваших умов? 

— Оскільки наша сівозміна насичена соняшником, то стійкість до вовчку є не меншою раси G+ — один із головних критеріїв вибору гібрида. 2022 року вимушено посіяли п’ятирасові гібриди й дуже втратили, змушені були боротися з вовчком Євролайтінгом. Переконалися, що в наших умовах найстійкіші й найпродуктивніші гібриди — компаній «Лімагрейн», «Сингента» і деякі гібриди «Лідеа». Однак щороку випробовуємо на невеликих площах гібриди інших виробників. 

Другий чинник — стійкість до основних хвороб насамперед до пероноспорозу та іржі. Звісно, посухостійкість. Проте відповідність заявленим характеристикам можна з’ясувати тільки дослідним шляхом. 

Вирощуємо класичні та експресгібриди соняшнику, щоб не було післядії на наступну в сівозміні культуру. Щоправда, післядія гербіциду Експрес із роками накопичується, але за цим ми стежимо, через рік висіваємо класичні гібриди. 

Захист соняшнику в нас серйозний — гербіцидний, інсектицидний, акарицидний, фунгіцидний. На класичному соняшнику вносимо два ґрунтові гербіциди — ацетохлор плюс прометрин, на гранстаровому — тільки ацетохлор і потім гранстар. Пробували вносити тільки післясходовий гербіцид, коли вже видно, які бур’яни зійшли, але це не ефективно. По-перше, в нас дуже велика площа під соняшником, по-друге, злаковий бур’ян, з яким борються ґрунтовим гербіцидом, — найнебезпечніший, він убиває соняшник дуже швидко, можемо не встигнути його врятувати, особливо якщо погода завадить зайти в поле. Тому, вважаю, краще запобігти забур’яненню, ніж потім боротися. 

Звісно, зважаємо на погоду, рівень загрози шкідників чи хвороб. Якщо немає вологи, гербіцид вносити недоцільно, якщо з’явився клоп — досить внести піретроїд, якщо кліщ — слід обробити посіви дорогим акарицидом. Аналогічно чинимо з фунгіцидами: якщо в червні сприятлива погода і рослина не в стресі й сприйме наш фунгіцид, ми його вносимо. Посуха плюс спека — немає сенсу. 

Загалом на всіх культурах фунгіциди намагаємося вносити оригінальні, гербіциди — в основному генерики, але якісні — компаній АХТ, Адама, UPL, утім, є й «Байєр», «Сингента», «Басф». Більше генериків — до 70% — почали застосовувати з 2022 року, до того співвідношення було 50 : 50. 

— Чи вдається зекономити на насінні культур? 

— Так, але вибірково. Наприклад, поряд із гібридами F1 ріпаку ми четвертий рік вирощуємо F2 — насіння другої репродукції гібридів DSV, самі його очищуємо та калібруємо на Петкусах. Так здешевлюємо дороге насіння. Результатом задоволені — розщеплення гібридів є, але справа вигідна. 

Однак загалом складно зменшити собівартість ріпаку — якщо почав вирощувати цю культуру, треба з неї «витягувати» максимально. Поготів, ціна на ріпак стабільна, не порівняти з пшеницею. На добривах точно не зекономиш — тільки собі на збиток, бо культура потребує азоту. От торік ми отримали в середньому 2,7 т/га, хоч потенціал ріпаку був за 3 т/га, деякі поля родили по 3,2 т/га, 3,3 т/га. Усе через те, що не додали азоту — лише 80 кг/га в д. р. а це на 2 т/га урожаю. Раніше вносили по 100–110 кг/га в діючій речовині. Нині застосовуємо комплексне добриво сульфоамофос (N20 P20 S13), вносимо нормою 70 кг/га під час сівби — в результаті в зиму ріпак входить у доброму стані. 

Можна зменшити собівартість, підібравши обробіток ґрунту, — як я вже сказав, 60% площі ріпаку ми сіємо по нулю. Сходи отримуємо навіть за мінімальних опадів — мульча зберігає ґрунтову вологу. 

Загалом ріпак — складна культура у вирощуванні, потребує протягом вегетації 10 обробок, дві рістрегуляції восени. Проте ми підібрали гібриди, які восени добре реагують на удобрення, — вони рівномірно розвиваються, в них немає терміну спокою, як в інших. Важливо, що вони стресостійкі. От минулого року з кінця серпні по жовтень не було дощів, тож рослини не розвивалися, ми навіть не проводили належних обробок — сумнівалися, чи посіви виживуть. Але тепер ріпак у задовільному стані. 

— Як виводите рослину зі стресу? 

— Застосуємо амінокислоти. Перевірено — ефект є: стимулює фотосинтез, виводить зі стресу. А різні гумати — не думаю, що це дієво. 

Велика проблема для ріпаку — весняні заморозки й навіть просто похолодання. Тому дуже стежимо за прогнозом погоди. Намагаємося вносити препарати до похолодання, або краще — після, додаючи амінокислоту, щоб допомогти рослині справитися зі стресом. 

— Зважаючи на ризики вашої кліматичної зони, пшеницю, мабуть, вирощуєте вітчизняної селекції? 

— Так, селекція одеська, зокрема сорти Мудрість, Богдана чудово проявляють себе багато років, але є й французька, австрійська. Торік іноземна селекція показала себе з найкращого боку — добре розкущилася, адже навесні було прохолодно, чимало вологи, тож пшениця заклала потужний колос. Урожай отримали під 6 т/га, одеська дала по 5–5,5 т/га. 

Восени сіємо одеську пшеницю нормою 5 млн насінин/га, іноземну — 4 млн насінин/га, вносячи сульфоамофос у межах 70 кг/га. По мерзлоталому ґрунту диференційовано підживлюємо КАС у середньому по 200 кг/га — залежно від стану посівів, попередника тощо. Де бачимо потенціал, вносимо більше, і навпаки. 

Для захисту застосовуємо системний інсектицид — коли шкідники виходять із зимівлі в поля, фунгіцид, гербіцид флора сулам + гранстар. 

Пшеницю вирощуємо здебільшого фуражну — на корм тваринам. Однак цього року я ставлю завдання отримати продовольче зерно — можливо, будемо продавати, бо різниця в ціні 1000 грн/т на другий клас і четвертий — дуже приваблива. Можна на 1 га отримувати від 2 тис. до 4 тис. гривень прибутку тільки за класність. Тому над цим треба працювати. Поготів цього року ми дали достатньо основного азоту — по 100 кг/га в діючій речовині, минулого року вносили по 70–80 кг/га. Це вже основа, потім працюємо проти шкідників і хвороб, плюс проводимо обробки сульфатом магнію та карбамідом по прапорцевому листку і колосу для якості зерна — в результаті отримуємо більшу масу тисячі насінин, вищий уміст клейковини. 

— Підсумовуючи нашу розмову, з вашого досвіду, які чинники найбільше впливають на формування врожаю культур? 

— Насамперед — обробіток ґрунту залежно від поставленого завдання. Ми ніколи не думали, що працюватимемо на наших важких суглинках по нулю, раніше були тільки оранка та пробували дискування. Під соняшник, ріпак у жодному випадку не можна допускати утворення плужної підошви — її потрібно руйнувати. І далі ухвалювати рішення щодо системи обробітку ґрунту. На другому місці — підбір насіння: перевагу віддаємо іноземній селекції. Третє — живлення, посівне, вегетаційне. Четвертий чинник — захист. Однак паралельно слід працювати над зниженням собівартості. Гнатися тільки за високими врожаями, нехтуючи прибутком з гектара, немає сенсу.