Агрономія
Головне:
Інтерв'ю

Застосування добрив дає додатковий приріст врожаю культур на 30-40%

Напрацьований досвід

Андрій Кулян
агроном
Андрій Кулян

За останні десять років середня врожайність основних культур в Україні зросла у півтора раза. Важливу роль у цьому відіграло застосування добрив — у середньому у формуванні додаткового приросту врожаю культур їм належить 30–40%. Розробка оптимальної системи удобрення культур вимагає від агронома бути ґрунтознавцем, механізатором і метеорологом, мати широкі погляди й уміти визначати причинно-наслідкові зв’язки, бути відкритим до нових знань, мати витримку та швидку реакцію. Агроном Андрій Кулян напрацював великий досвід вирощування сільськогосподарських культур на Тернопільщині. Тож ми поцікавилися в нього нюансами підживлення рослин у цьому регіоні. 

Пане Андрію, що має лежати в основі розробки системи удобрення рослин? 

— Кожен агроном має свій підхід до підживлення культур — і це правильно, адже, він опирається на власний досвід, ураховує всі чинники та поставлене завдання. Але для всіх агрономів першим й основним має бути розуміння того, що потребує ґрунт і сама рослина, а вже потім — підбір необхідних добрив. Тобто першим кроком має бути агрохімічне обстеження ґрунту. Для цього важливо використовувати правильну методику відбору зразків і давати чітке завдання щодо досліджень лабораторії, якій довіряєш. 

Аналіз ґрунту унеможливлює здогадки й дозволяє керувати ґрунтом, тобто є основою для ухвалення рішень щодо підживлення культур і розв’язання будь-яких проблем із поживними речовинами. Отже, є необхідною умовою для отримання більшого прибутку з гектара. Ось, наприклад, урожайність кукурудзи може обмежити низький рівень pH ґрунту чи наявність токсичних речовин, дефіцит поживних речовин. Проблеми з родючістю ґрунту знижують здоров’я рослин і призводять до стресів, а в результаті — до збільшення собівартості вирощеної продукції через необхідність вживати заходи з порятунку посівів чи взагалі через втрату врожаю. 

Маючи в руках аналіз ґрунту, беремо до уваги попередники, особливості конкретного поля, і вираховуємо кількість мінеральних добрив (основне — азотнофосфорних і калійних), які треба внести для отримання запланованого врожаю. У процесі вегетації рослин додаємо мікродобрива — це так зване «косметичне» внесення, що планується з урахуванням індивідуальних особливостей. 

Тобто, сіючи озимі жито, пшеницю, ячмінь чи ріпак, до кожної культури будуємо схему внесення добрив. З мого досвіду, під усі культури як передпосівне й основне добриво ефективно використовувати нітроамофоску NPK у нормі 200 кг/ га (з коригуванням від 150 до 250 кг залежно від ґрунтів), але з різною формуляцією. 

Перед відновленням вегетації рослин потрібно порахувати густоту посівів, які перезимували. Особливу увагу варто звернути на поля з пізніми посівами, а саме на те, чи потрібно їх «ремонтувати» або підсіювати. Якщо у цьому немає потреби, то норма внесення азотних добрив залежатиме тільки від запланованого врожаю. 

Нині на ринку добрив дуже багато пропозицій. Яким віддаєте перевагу? 

— В основному КАС, адже їх застосування дозволяє закривати великі площі й забезпечувати рівномірне внесення обприскувачами — наприклад, такими потужними «хлопцями», як John Deere і Case IH, що здатні працювати цілодобово по мерзлоталому ґрунту. 

Дози азоту розраховуються на запланований урожай. Підживлення озимини зазвичай проводиться: пшениці — у три заходи, ячменю — у два, ріпаку — в один. По озимій пшениці за першого підживлення після відновлення вегетації вносив 90 кг/га азоту в діючій речовині, за другого — 80–90 кг/га, за третього, яке націлене на підвищення якості зерна, — 32 кг/га. 

Підживлення озимого ріпаку азотом зазвичай проводиться в один захід

За такою схемою вносив сульфат амонію з нормою 150 кг/га. Сірка дуже важлива для вегетації рослин, та ще й підвищує їх стресостійкість. Також вона сприяє вивільненню в ґрунті інших макроелементів і таким чином збільшує їх доступність для рослин, у результаті підвищуючи ефективність внесених добрив. 

По озимому ріпаку найкращим рішенням є одноразове внесення всієї норми азоту (150 кг/га азоту в д. р.) у складі КАС і додавання сульфат амонію — по 150– 200 кг/га. По озимому ячменю — внесення азоту до вегетації орієнтовно 70–80 кг/га та через три тижні ще стільки ж. 

Звісно, потрібно використовувати якісне насіння, брати сучасні сорти й гібриди. 

Можете розповісти про особливості застосування КАС? 

— У цьому рідкому добриві азот представлено у трьох формах, тож його добре засвоює листя і поглинає коренева система, має тривалий ефект. Я рекомендував би працювати з КАС дуже обережно, тому що застосування за температури вищої ніж +10–15 °С може завдати опіки, як і внесення по вологому листку, тобто по росі чи після дощу. Пошкодження листка призводить до порушення фотосиснтезу рослини, що безпосередньо впливає на врожайність. Якщо опіки незначні, то завдяки живленню через кореневу систему рослина відновиться самостійно. 

Оскільки КАС, особливо за внесення чисти, є більш в’язкою рідиною, ніж вода, то для правильного його застосування потрібно врахувати тиск у форсунках. Чистим КАС можна працювати по листку на початку вегетації, застосовуючи відповідні форсунки. Це добриво має властивість крісталізуватися, що може призвести до підвищення тиску в магістралі обприскувача та загрожує виходу з ладу помпи. Якщо господарство закуповує добриво заздалегідь, то має врахувати цю його особливість і правильно зберігати. 

Таких нюансів дуже багато. Агрономи мусять їх ураховувати у своїй роботі, щоб ухвалювати правильні рішення й забезпечувати рентабельність культур. 

Якщо фермери з тих чи інших причин не мають можливості вносити КАС, то по озимині можна застосувати аміачну селітру — звісно, лише по зволоженій землі й не тоді, коли сонце в зеніті. 

У яких випадках доцільно вносити мікродобрива? 

— Я не прихильник внесення мікродобрив, а віддаю перевагу основним добривам, які потрібні для забезпечення врожаю. Винятком може бути, коли на конкретному полі виникали проблеми чи дефіцит якогось елемента в процесі вегетації — наприклад, була потреба у внесенні сульфат магнію для покращення фотосинтезу. У такому разі застосовував мікродобрива в легкодоступній формі. 

Але якщо візуально агроном оцінює посіви добре, якщо очевидно, що рослини здорові, нагодовані, захищені від бур’янів і шкідників якісними препаратами, якщо використане протруєно насіння, то навіщо викидати гроші? Все і так буде добре. 

Кожен агроном, ухвалюючи рішення щодо внесення мікродобрив, має керуватися ще й економічною доцільністю: якщо очікує приріст якісного врожаю, то можна й внести. 

Нині дуже багато йдеться про виведення рослин зі стресу. Маєте якісь напрацювання? 

— Стрес у рослин просто так не виникає — на все є причини: або агроном щось не врахував у технології, або щось не так зробив, наприклад, «пришкварив» посіви гербіцидами. Тож головне в роботі агронома — це знати чинники, які призводять до стресу в рослин і зробити все, щоб цього не допустити. 

Такими чинниками є погодні умови. Але посуха і спека не є чимось непередбачуваним для агронома. Тож такі ризики можна нівелювати, вибираючи посухостійкі сорти чи гібриди. Агроном має знати, що в умовах спеки погіршується засвоєння певних хімічних елементів мінеральних добрив. То для чого рослину, яка перебуває у стані стресу, ще більше пригнічувати додатковими внесеннями? 

Якщо агроном у системі підживлення врахував кількість внесених добрив під попередник, що виніс і що лишив на полі попередник, то він уже дав рослині оптимальну кількість добрив і «добавка» їй не допоможе. Найкраще у такій ситуації — це дочекатися дощу, який сприятиме виходу рослини зі стресу. 

А якщо посіви постраждали від пізніх заморозків — у вашій практиці таке траплялося? 

— Одного разу вимерзло 1700 га кукурудзи — вся стояла чорна, страшно було дивитися. Ми шукали рішення, радилися з багатьма українськими та закордонними фахівцями, отримували різні рекомендації. Так, наші польські колеги казали: «Ніц не буде». А ми тоді зібрали з гектара щонайменше по 8 т кукурудзи. Хоча 10 днів були у величезному напруженні: допомогти нічим не могли, а пересівання означало би «закопати» тільки з насінням по чотири тисячі гривень на гектар. Але, слава Богові, обійшлося, кукурудза віджила. 

І скільки часу ви давали кукурудзі на відродження, перш ніж поставити хрест? 

— До двох тижнів, а далі — пересівали б. 

Іншими культурами? 

— Я пересіяв би кукурудзою, але взяв гібриди з меншим ФАО. Звісно, довелося б витратити кошти на насіння та сівбу і втратити два тижні. 

Тож робота агронома — це не лише знання та досвід, а й витримка, яка іноді і є найоптимальнішим рішенням. 

Ви застосовуєте регулятори росту? 

— Так, це доступний і рентабельний захід для підвищення продуктивності культур. Я застосовував кілька препаратів із різними діючими речовинами — для зміцнення стебла, особливо у ячменю та пшениці, і для зменшення ризику недобору врожаю. Адже, плануючи добру врожайність, ми обираємо сорти інтенсивного типу і добре підживлюємо, що сприяє інтенсивному росту рослин, формуванню більшої ваги колоса. Тож збільшується ризик пошкодження таких посівів. 

Можна комбінувати регулятори росту, використовувати з різними діючими речовинами й механізмами дії, звісно, попередньо перевіривши їх на сумісність. Загалом до питання застосування регулятора росту потрібно підходити комплексно і пам’ятати, що для стимулювання того самого кущення, рослину потрібно ще забезпечити вологою та елементами живлення. 

Що входить до системи удобрення кукурудзи? 

— Усі добрива вносять одразу. Кукурудза добре реагує на аміачну воду, тож вносив близько 600 л/га (120 кг азоту) восени, а якщо десь не встигав, то перекривав ранньо-весняним внесенням. Також додавав на гектар 250 кг NPK або 250–300 кг карбаміду. 

Норми внесення коригую з урахуванням результатів агрохімічних обстежень ґрунту й виходячи із запланованої врожайності. Тобто якщо переді мною, як агрономом, стоїть завдання зібрати з гектара 10 т кукурудзи в сухому зерні, то я, відповідно, підбираю гібриди з потрібним ФАО, систему удобрення, систему захисту, стежу за густотою посівів і їх станом. 

Ви вже згадували, що врожайність кукурудзи обмежується, зокрема, низьким рівнем рН ґрунту. У вашій місцевості є така проблема? 

— Так, мені доводилося вирівнювати кислотність ґрунту, але в основному під вирощування цукрових буряків. Для цього вносив дефекат, який розкидався після збирання попередника (пшениці) по стерні. Також для розкислення ґрунтів розкидав вапняки. 

Під вирощування цукрових буряків вирівнювали кислотність ґрунту

У основне удобрення цукрових буряків вносили: калій — 210–220 кг/га діючої речовини, фосфор — 80–90 кг/га діючої речовини та азот — 120–150 кг/га. Поле з осені треба добре виорати на глибину 28–32 см і вирівняти, а навесні закрити вологу пружинними боронами. 

Оранку застосовуєте під усі культури? 

— Ні, після буряку перед сівбою ярого ячменю не орав, а пускав або важкі дискові борони, або глибокорозпушувачі. Для удобрення ячменю давав на гектар 150 кг нітроамофоски NPK і азоту орієнтовно 120 кг діючої речовини. 

Які ще культури вирощували та як їх удобрювали? 

— Наприклад, система підживлення соняшнику така: під культивацію — 150 кг/га карбаміду і 200 кг нітроамофоски NPK, на інших ґрунтах можна було дати 180 і 250 кг відповідно. По сої на гектар вносив 150–300 кг нітроамофоски NPK і 150 кг сульфат амонію, по гороху — 200–2250 кг нітроамофоски NPK

Повсюдно старався у сівозміні чергувати культури з різними типами кореневих систем і враховувати, скільки поживних речовин виносить та чи інша культура з поля з урожаєм. 

Завжди стараюся раціонально використовувати рослинні рештки: переорювати чи загортати в ґрунт дисковими глибокорозпушувачами, залежно від культури-попередника чи наступної культури в сівозміні. Якщо господарство має тваринництво, то біодеструктори можна й не використовувати, а вносити органічні добрива. 

У дрібних фермерів менші можливості для втілення інноваційного досвіду, зокрема в удобренні, як вважаєте? 

— Насправді в кожному агропідприємстві — як у холдингу, так і в дрібного фермера, — є свої проблеми. Але нині на ринку існує дуже багато доступних рішень для підживлення культур. Більшість виробників добрив, техніки, засобів захисту рослин проводять різні семінари, консультують. Тож агрономи мають доступ до всієї інформації та можуть постійно підвищувати свою кваліфікацію. І тільки від спеціаліста залежить — хоче він розвиватися чи ні. 

На мою думку, головне — це ставлення агронома до підживлення, яке не має залежати від того, працюєш ти на власника компанії чи на себе. Ми всі працюємо просто неба, де ціна помилки — рік. Слово «агроном» у перекладі з грецької означає agros — поле і nomos — закон. Тобто людина, яка прийшла працювати на поле, повинна знати закони поля, любити землю та свою справу, бути компетентним у своїй галузі та відповідати за наслідки своїх дій. Тільки так можна розраховувати на прибутки. 

Журнали