Про ситуацію на ринку м’яса індиків, культуру споживання цієї продукції та перспективи розвитку
Індиківництво в Україні
Про ситуацію на ринку м’яса індиків, культуру споживання цієї продукції та перспективи розвитку розповів директор ФГ «Пан Індик-1» Сергій Семенів.
Експерти давно визнали м’ясо індички дієтичним, адже воно здатне зберігати корисні властивості у відвареному, запеченому та навіть смаженому вигляді. Дієтологи вважають, що одна порція м’яса індика на 60% забезпечує людину добовою нормою вітамінів. До переліку мікроелементів, що містить індичатина, включають: залізо, кальцій, калій, фосфор, сірку, йод, марганець, натрій тощо.
Одним із невеликих, але стрімко розвинутих господарств в Україні, є фермерське підприємство ≪Пан Індик-1≫, що у Чернівецькій області Хотинського району с. Ворничани). Підприємство з 2010 року спеціалізується на товарному вирощуванні індиків важкого кросу Біг 6.
У своїй структурі компанія має вісім робочих пташників із сучасним обладнанням, кожен на 11 тис. голів разової посадки молодняку, забійний цех та мережу спеціалізованих торгових точок із продажу охолодженого м’яса індички під торговою маркою ≪Пан Індик≫.
Про власне бачення ситуації, яка склалася на українському ринку індичатини, досвід роботи та плани розвитку господарства Сергій Семенів розповів виданню ≪Наше птахівництво≫.
— Пане Сергію, розкажіть про ситуацію, що склалася на ринку індичатини в Україні.
— Сьогодні в Україні працює максимум 15 промислових виробників індичатини. Поголів’я індика в Україні досягло такого рівня, коли далі нарощувати його немає сенсу. Подальше збільшення обсягів виробництва недоцільно, оскільки сьогодні повністю в нас задоволено попит на внутрішньому ринку. А як відомо, майже всі виробники індичатини орієнтовані на внутрішнього споживача.
За останніми статистичними даними, за цей рік поголів’я індиків в Україні скоротилося майже на 20–30%, переважно шляхом скорочення обсягів вирощування цієї птиці у селян та в дрібних фермерських господарствах. Основною причиною цього стали високі закупівельні ціни на комбікорми та ветеринарні засоби.
Також сьогодні ми бачимо, що середні та дрібні виробники один за одним ≪заморожують≫ виробництво ― продають відгодованих птахів і не поповнюють потужності новими індичатами.
— Чим обумовлений низький попит споживання індичатини у населення України?
— М’ясо індиків менш дієтичне, ніж, наприклад, крільчатина, проте, на жаль, в Україні ще немає масової культури його споживання. Хоча, слід зазначити, що з кожним роком споживачів індичатини стає більше. Ми навчаємось у європейців, які вирощуванням цієї птиці займаються вже декілька століть.
Зараз не наведу точних цифр, бо захоплення Сходу України та Криму впливають на статистику, але раніше ситуація виглядала так, що в рік один українець вживав близько кілограма м’яса індика (для порівняння: в Польщі — 6 кг, Ізраїлі — 12 кг). Однією з причин невисокого споживання індичатини є низька платоспроможність населення, яка продовжує зменшуватися. Це спонукає людей вживати дешевші джерела білка. Звісно, ціна за кілограм індичатини вища, як порівняти з курятиною, але це м’ясо зовсім іншої якості.
— Куди реалізуєте вироблену продукцію? Розкажіть про географію постачань індичатини вашого підприємства.
— Постачання відбуваються практично по всій Україні, за винятком хіба східних регіонів, з відомих причин. Крім власних спеціалізованих торгових точок із продажу охолодженого м’яса індички під торговою маркою ≪Пан Індик≫ також маємо договори про співпрацю з великими мережами в Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Ужгороді, Одесі. Підприємство має свій транспорт із холодильними камерами.
У нас практично виходить замкнутий цикл виробництва: самі вирощуємо птицю, робимо забій, охолоджуємо та доставляємо споживачу.
На нашому ринку не так вже багато гравців, тому не конкуруємо між собою, кожен працює зі своїми клієнтами, не заважаючи один одному. Тут є боротьба за споживача тільки щодо ціни, тому ми намагаємося знижувати собівартість виробництва продукції. Хоча це не просто на фоні постійного подорожчання закупівельних цін на корми, опалення, заробітну плату тощо.
— Ви згадали про опалювання, це, як ніколи, найактуальніша тема сьогодення у зв’язку з ціною на газ. Як ваше підприємство розв’язує цю проблему?
— Нині опалення пташників відбувається за допомогою вертикальних тепловентиляторів, які забезпечують рівномірне прогрівання пташника до необхідної температури, у такий спосіб знижуючи вологість до оптимальних показників. Повітря розігрівається за допомогою спеціального теплообмінника та поширюється по приміщенню через шестисторонній дифузор. Завдяки чому над зоною вирощування птиці формується шар — подушка, яка захищає її ще від протягів. Один такий тепловентилятор здатен обігрівати площу більш ніж 700 м2. Це вигідніше, порівнюючи з газовими генераторами, які теж підтримують задану температуру повітря в пташнику, але підстилка залишається мокрою, що призводить до виникнення небезпечних хвороб.
— Розкажіть про технологічний цикл вирощування індиків на вашому підприємстві.
— Увесь технологічний процес відбувається за європейськими стандартами. З Європи завозимо добовий молодняк. Там же декілька років тому ми придбали й усе устаткування для вирощування товарного індика. Всю технологічну схему вирощування та рецептуру кормів для птиці розробили європейські спеціалісти. Вирощуємо 140 діб індика і 110 індичку, потім вивозимо птицю на забійний цех.
Найскладніший період вирощування індика — до місяця, у період, коли відбувається імунізація птиці. У зв’язку з чим робимо птиці обов’язкові щеплення від інфекційних хвороб, щоб їх захистити, максимально зберегти поголів’я та його здоров’я і вже потім медикаментозно не втручатися.
Відходити від рекомендацій спеціалістів із технології вирощування ми не дозволяємо, бо щойно захочеш на чомусь зекономити, як говорять, будеш пасти задніх. Це стосується і виникнення небезпечних хвороб, зниження живої ваги та збереженості птиці.
Комбікорм купуємо на Хмельниччині, на Летичівському комбікормовому заводі, де впроваджено найсучасніші вимоги до виготовлення комбікормів згідно з міжнародними стандартами. Не даємо ні антибіотиків, ні гормонів росту, роблячи акцент на збалансованій повноцінній годівлі згідно з віком птиці. Нещодавно впровадили на підприємстві систему сертифікації та стандартизації НАССР, яка передбачає аналіз ризиків, небезпечних чинників і критичних точок контролю. Знаходимо, де може бути порушення чи зараження, кожну точку контролюємо, щоб на виході була максимально якісна продукція.
Маємо свій цех із забою та розроблення м’яса індиків, який знаходиться у селі Руда Чернівецької області. Забійний цех обладнано сучасним європейським устаткуванням, має потужність 300 голів на годину.
Будівництво цеху велося з дотриманням усіх стандартів ЄС щодо інновацій в автоматизації процесів, технології забою птиці, безумовного контролю санітарної та біобезпеки, мінімізації впливу на навколишнє середовище.
Якість продукції перевіряємо в Чернівецькій державній міжрегіональній лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. Перед забоєм зразки м’яса відправляємо в лабораторію для проведення органолептичних, фізико-хімічних та бактеріологічних показників і тільки тоді вже реалізуємо до власних магазинів, торгових точок партнерів і супермаркетів.
— Як плануєте розвиток вашого підприємства на майбутнє?
— Плани подальшого розвитку нам диктує попит споживачів. Збільшувати поголів’я зараз немає сенсу, бо може виникнути профіцит на ринку, а це призведе до збитків у виробництві. Тому є плани зробити акцент на удосконаленні технології вирощування з метою зниження собівартості продукції.