Фруктовий мігрант
Вирощування персика на Заході, Півночі та у Центрі країни набуває актуальності. Щоб робити це ефективно, треба знати багато умов і нюансів.
Персик, який вирощує на промислових плантаціях у Львівській області відомий садівник Любомир Стельмащук, уже добре знають споживачі в Україні, починаючи від Харкова й закінчуючи Житомиром.
У фермерського господарства «Еко-Ягода» поблизу міста Мостиська насаджено близько 50 га плодоносних садів персика, ще 22 га — нових, що почнуть плодоносити цього року, та ще 15 га господарство планує досадити додатково. Цього року пан Стельмащук отримав перші сигнальні плоди мигдалю в умовах Львівської області сорту Вікторія, запиленого сортом Делон.
Кісточкові культури й, зокрема, персик садівник зі своїми партнерами вирощує з 2003 року, а також консультує з цих питань інші господарства.
«Садівництво по-українськи» поговорило з паном Стельмащуком щодо вирощування цієї культури у західних, центральних і північних регіонах України, що нині стає актуальним з огляду на тимчасове порушення виробництва персика на Півдні через війну.
— Пане Любомире, з чого почався ваш досвід вирощування персика у Західній Україні, адже мало хто за таке брався 20 років тому?
— Коли у 2003-му постало питання, що садити, або почати садівничий бізнес, розглядали традиційні яблуні та груші. Однак, коли потрапили у Польщу, один цікавий тамтешній експерт-садівник сказав: «Яблуню та грушу садять усі — ви спробуйте те, що у вас не садять. Наприклад, персик».
Я був дуже здивований такій пораді, а ще більше — коли побачив персик, який росте біля польського міста Жешува. До того часу я був упевнений, що його можна добре вирощувати тільки на Півдні. Мостиська — це крайня точка Львівської області, за 10 км до польського кордону — ґрунтово-кліматичні умови у нас не гірші, а, можливо, набагато кращі, ніж біля Жешува. Тож ми на свій страх і ризик посадили пів гектара персика. Через рік, у 2004му, ми вже їли перші плоди.
Відтоді ми почали вирощувати все більше, більше і більше, поступово шукали сорти, що можна вирощувати саме в умовах Заходу України. Нині, наприклад, завозять дуже багато італійського й іспанського садивного матеріалу персика. В умовах Півдня України він буде рости, а на Заході — дуже велике питання.
— Скільки та які сорти ви вирощуєте та які з них найкращі для Заходу та Півночі?
— На дослідній ділянці у мене росте більше як 100 сортів персика. Але я раджу садити в умовах Заходу, Півночі та Центру України не більше як 20 із них. Характерно, що це сорти переважно американської та канадської селекції. У нас є і деякі французькі, іспанські й італійські, проте посперечатись в урожайності з «американцями» та «канадцями» вони не можуть.
Починаючи з 2005 року, я почав висівати насіння тих персиків, які ми отримували вже в Мостиськах, і почав відбирати окремі сорти. Сьогодні в нас є близько десятка форм, і два сорти у 2019 році ми внесли в реєстр України.
Це наші запатентовані сорти Мостиський Діамант і Мостиський. Останній дуже ранній — найшвидше почав дозрівати в нас 24 червня. Для порівняння: у Дагестані 15 червня його вже зібрали. Мостиський Діамант — це середньопізній сорт, що дозріває у другій-третій декаді серпня.
Як основні ми також вирощуємо та радимо садити в умовах Заходу та Півночі сорти Кондор, Флемінг Фьюрі PF 24-007, PF 5 B, Азуріт, Сатурн, All Star. Сорт PF 24007 у 2019 році на дослідних ділянках у мене дали 54 кг з дерева. Якщо перевести на гектарну площу — це понад 80 т/га. Для порівняння: наш сорт Мостиський Діамант, який ми внесли у реєстр України, дав приблизно 48–49 кг/ дерево, це близько 70 т/га. Ранній сорт Мостиський — 37–38 кг з дерева (в межах 60 т/га). Утім, для промислових садів, я вважаю, таких урожаїв не потрібно. Якщо збирати 30–40 т/га абсолютно якісного персика, ніяких проблем із реалізацією не буде.
У наших умовах також дають непогані результати два сорти, що широко використовують у Польщі, — Редхейвен та Інка.
— Готувати плантацію до садіння зазвичай починають із вибору ділянки. Які основні чинники тут треба враховувати?
— Ділянка для персика має дуже важливе значення. Чим вища вона — тим краще, тому що холод весь час стікає вниз. Тому буде менше морозу взимку й особливо весняних приморозків. Але це мають бути невеликі схили — легкий південний чи легкий північний, як на нашій ділянці. За 20 років тільки один рік ми стратили врожай через приморозки. У 2020 році дві ночі було мінус 30 градусів — і все ж персик витримав і навіть відносно нормально плодив. Звичайно, ми не змогли зібрати 30 т/га, але 8 т/га у нас було. Рівнина також придатна, але треба врахувати, що там може бути затоплення, особливо весною.
Років п’ять тому сад, що на рівнині, був навесні повністю залитий водою, вона там стояла тиждень. Я вже думав, що, напевно, ці 5 га випадуть. Не випали — сам персик, точніше його підщепа (персик маньчжурський), витримала затоплення водою. Тому в будь-якому разі краще, коли є схил, і вода стікає.
Щодо складу ґрунту, то він може бути будь-яким, тільки не чистий пісок, солончак чи важка глина. Підземні води мають залягати не нижче як 1,5 м.
— Яку конструкцію саду та формування дерев ви вважаєте найкращими для персика?
— На Півдні України садять за схемою 5 . 6, 5 . 5 і формою «чаша». Остання має право на життя — я не заперечую. Її можна садити й у наших умовах. Проте особисто я бачу персики на Заході та Півночі у вигляді «веретено». Ми до цієї конструкції повністю пристосувались, і використовуємо тільки її. До того ж, весь персик у нас — на шпалері, як і нектарин, — якби не вона, всі дерева були б нахилені, бо в нас дуже часто випадають великі дощі й дмуть дуже сильні вітри.
Щодо наших схем посадки, то в нас їх дві — 4 . 1,5 м і 4 . 2 м. Дехто пробує садити 4 . 2,5, але випадають вільні ділянки, які можна просто ущільнити. 4 . 1,5 м — ідеально для тих господарств, у яких є добрі обрізувачі, що сьогодні проблематично, бо кожного року ми набираємо нових обрізувачів, а на наступний рік, найшвидше, вони вже у Польщі, тому що близько, а зарплати вищі — ми поки що не можемо дозволити такі платити.
— У чому головні переваги веретеноподібної крони?
— У ситуації 2020 року з приморозками, про яку я розповів, якби ми мали форму «чаша», то лишились би повністю без урожаю. Завдяки тому, що було «веретено» і ми його дотягнули до 4,5 м висоти, на верхній частині ми взяли по 8 т/га, тому що нижня зовсім вимерзла.
Цього року я опустив дерева до 3,8 м, тому що навіть колоноподібний обприскувач, яким ми користуємось, не дає ради вкрити верхню частину. І там на висоті 4,5 м торік з’явилась дуже солідна кучерявість, хоча нижня й середня вийшли ідеальними. Тому після збирання врожаю ми повністю зрізали верхівки до 3,8 м. Вважаю, що тим самим ми повністю знищимо кучерявість.
— Поговоримо про обрізування. Коли та якої інтенсивності його вимагає персик на Заході країни?
— Обрізування ми робимо досить щадне й тільки по цвітінню. У крайньому разі — по хорошому рожевому бутону. Торік я провів на 4 га обрізування ще до рожевого бутона, і в результаті всі ці дерева не родили. Ми лишали квіткові бруньки, але забагато обрізали, і ті квітки, що були всередині крони, погано визріли й осипалися, а ті, що добре освітлювались, ми, навпаки, обрізали та викинули.
Я згадую, коли ми вперше в молодому саду обрізували по цвітінню, власники ледве не викинули мене із саду. Мовляв, я знищив урожай! Але коли ми в перший рік отримали по 5 т/га якісного персика, вони змінили думку.
— Персик — самоплідна культура, але ж ви застосовуєте ще й комах-запилювачів. Чому це важливо?
— Без запилення бджолами ми плодів мати не будемо, незважаючи на самоплідність. Щоб запилювати краще, ми використовуємо бджіл та осмій. Також поруч із садом є природна популяція джмелів. Осмії у нас трьох видів: місцеві, завезені з Польщі, та привезені з Черкащини. Всі вони працюють ідеально: прилітають навіть за 5–6 градусах тепла. Бджола починає літати тільки за +12. Легенький дощ — бджола тікає, а осмія та джміль літають.
Щоб збільшити врожай, на перших своїх ділянках я садив у ряду основний сорт і сорти-запилювачі. Коли діло йде до збирання врожаю, починається різнобій: персик основного сорту — повністю червоний, а в запилювача — трошки гірший. І коли він потрапляє у ящик з основним, то виникають проблеми з реалізацією. Тому я почав садити дичку — вона цвіте дуже довго, красиво й дуже добре запилює. До того ж урожайність персика виходить набагато більша.
— Для персика також дуже важливе прорідження. Як саме ви його робите?
— Поки що крім ручного проріджування ми не можемо запропонувати майже нічого. Я пробував у 2019–2020 роках застосувати проріджувач, який застосовують на яблуні. Це 6-бензиладеніл, нафтилоцтова кислота — у різній концентрації по різних сортах. І ефективність була майже нульова. На деяких сортах концентрація спрацювала, але занадто сильно: з 280 плодів до обприскування після нього лишалося тільки 50 — це трошки замало. Торік ми планували застосувати тіосульфат амонію — дуже хороший препарат, проте цвітіння було набагато меншим, і ми його не застосували, бо спалили б повністю квітку і врожаю б не мали.
У 2022 році у США мали зареєструвати препарат для проріджування персика й скинути мені дані про нього, але поки що у зв’язку з подіями в Україні цих даних я не маю. Утім, сподіваюсь, якщо американці зробили цей проріджувач, через кілька років ми його будемо також мати.
— Як на персику відбиваються нинішні погодні умови, зокрема, теплі зими та приморозки?
— Нинішня зима мене не радує абсолютно, бо вона занадто тепла. Ґрунт під персиком має бути замерзлим, мати на собі снігу 15–17 см. Краще, якщо взимку буде триматись температура 15 градусів морозу. До того ж за спостереженнями садівників, якщо зима тепла, весна, найшвидше, буде холодною та швидкою. У нас персик найчастіше починає цвісти у кінці першої — на початку другої декади квітня. Але найраніше він починав квітувати на початку третьої декади березня, і дуже часто в першій декаді квітня й потрапляв під приморозки, на відміну від абрикоса. Втім, брунька в персика досить добре запушена, і якщо квітка ще не розкрилася, вона практично не підмерзає навіть за –4–5. За морозостійкістю персик набагато перевершує навіть черешню та вишню, не кажучи про абрикосу.
Ідеальна весна для персика — це температура +15…+17 у середині квітні, щоб летіла бджола. Потрібні також короткочасні теплі дощі — щоб добре розвивався пилок. По факту в останні роки ми маємо дуже швидку весну та дуже швидке цвітіння. Це особливо було помітно у 2022 році — квітування дуже пізнє, але дуже швидке. Буквально за якихось 6–7 днів персик перецвів і не встиг добре зав’язатись, дуже багато зав’язей просто осипалися.
— Як ви долаєте вплив приморозків?
— У міжрядді нашого персикового саду ви можете побачити 300-літрову бочку — нею ми підігріваємо повітря під час приморозків. На персику такий спосіб майже не використовується — ми ще маємо 8 га абрикоси, яка цвіте набагато швидше і в результаті потрапляє під приморозки. У 2021 році було мінус шість градусів, і в абрикосовому саду в нас стояли 90 таких бочок на 3 га. За межами саду мінус шість, а всередині — плюс 0,5 градуса. В результаті жодна квітка не підмерзла. Для персика можна брати меншу кількість бочок.
Як це працює: всі гілки, що ми обрізаємо, подрібнюємо, змішуємо з тирсою й набиваємо цим бочки. Знизу в бочці прорізаємо отвори та запалюємо. Якщо починає розгорятись о 12-й годині або о пів на першу ночі, до 5–6-ї ранку, коли найнижчі приморозки, набуває максимальної жари. Ефект величезний, і урожай зберігає досить-досить ефективно.
— Чи застосовуєте ви звичайне задимлення?
— Порівнюючи з тими бочками, воно все ж не дає такого ефекту. Хоча ми і його застосовуємо. На початку нашої садівничої діяльності ми розкидали по периметру тюки соломи, запалювали й лили на них воду, щоб йшов дим. Проте, якщо вітер трохи повертав в інший бік, — все, сад лишався ненакритим. Тепер ми робимо по-іншому: розрізали дві металеві бочки, поставили на металеві колеса й причепили до трактора. Всередину кидаємо або один великий круглий або сім стандартних тюків соломи. Тракторист їде через 2–3 ряди (два трактори покривають 10 га) та дивиться, у який бік іде дим, і, залежно від цього, має можливість змінити напрямок свого руху. Таким чином ми краще контролюємо покриття саду димом.
Останніми роками я почав застосовувати кріопротектори для захисту від заморозків. Ми користуємось 4–5 років препаратом Амінофрост виробництва «Квантум». Навіть якщо немає приморозків, а просто стоїть холодна погода, я обробляю ним, і проблем із підмерзанням квітів немає. Трошки більші проблеми виникають, коли вже пішла зав’язь. Тому весною разом із кріопротектором вносимо калійні добрива — найчастіше я беру фосфітний калій компанії «Екоорганіка». Там досить великий уміст калію, що знижує температуру замерзання на рівні клітини.
— Яка найбільша небезпека загрожує персику на Заході України влітку?
— Ідеальне літо для персика — спекотне з помірними дощами. Але ж торік із 20 травня по 10 вересня у нас випало 30 мм дощу. З них 4 мм — град. Тобто він наробив дуже великої шкоди на початку липня. Хоча персик ще був недозрілий, але плями на ньому лишилися. Проти граду найкраще застосовувати захисні сітки, протиградові гармати, для профілактики розвитку патогену на ушкоджених плодах — Топсін плюс амінокислоти.
— Які підщепи ви використовуєте на власних плантаціях і взагалі, який вибір їх існує для персиководів?
— На сьогодні, хочемо ми того чи не хочемо, на Півдні України мигдаль гіркий — буде традиційною підщепою ще досить довго. Тому що там для нього є умови, що досить специфічні. Я на ньому також прищеплював, уже в наших умовах: дерева ростуть і плодоносять досить непогано. Мигдаль витримує низькі температури, але не витримує описаного вище затоплення, перезволоження ґрунту. Шість років на ньому дерева у нас нормально плодили — і ось торік увесь липень лили дощі, й у серпні всі дерева на мигдалі випали. Тож у цьому разі мигдаль для наших умов не підходить.
Найоптимальніший варіант для західних і північних регіонів — Персик маньчжурський. Назва його досить умовна. Цю підщепу завіз у Польщу 1957 року професор Штефан Пеньонжек, і відтоді там він дуже поширений. Хоча в Польщі вивчають і починають застосовувати інші генотипи генеративних підщеп — BN 1, BN 3, BN 4, BN 7, BN 8, BN 45. Ми маємо власні сіянці персика маньчжурського — всі вони рівномірні, і саджанці з них виростають, як під лінійку. Тому це дуже перспективна генеративна підщепа.
Свого часу була дуже розрекламована підщепа Пуміселект. Я також маю дерева на ній, але не дуже раджу її, тому що вже через 10 років на ній починається зменшення врожайності, здрібнення плодів, а дерево починає нахилятись, тому що в наших умовах вона не якорить добре.
Також і підщепа GF677, яку дуже хвалять у Європі, в умовах Львівської області має недолік — дуже слабенький ріст. Усі сорти, що я завіз з-за кордону на цій підщепі, мусив перещеплювати на персик маньчжурський. Хоча вона має толерантність до різних типів ґрунтів, проте високо чутлива до ґрунтових нематод і дуже важко вкорінюється.
Серед інших підщеп персика, з якими ми мали власний досвід: Siberian C (USA), персик Раконевецький (Польща), Підщепний 1 (Україна), Персик Макіївський (висока стійкість до приморозків), сіянці з насіння дикорослого персика, привезеного з Китаю (висока стійкість до морозів, приморозків, кучерявості), ВВА 1.
— Нагадайте найбільші хвороби та шкідників персика та що з ними робити?
— Основні хвороби: кучерявість, моніліоз, сіра гниль, клястероспоріоз, борошниста роса на плодах і на листках, рак кори, хоча він у нас з’являється дуже рідко. Дуже небезпечна парша кісточкових на персику — плоди після неї абсолютно непридатні для реалізації.
Серед шкідників найбільші збитки завдає східна плодожерка. Перше її покоління пошкоджує приріст, друге — плоди. Причому комахи відкладають у плід не по одній личинці, а 3–5 і більше. Цього року катастрофою були оси та шершні.
На Черкащині знайомий фермер якось розповідав, що його персики їдять сонечка, причому так, що він не може дати з ними ради. Я трохи посміявся, але сам із цим зіткнувся минулого року. Як мінімум видів із десять цієї комахи гризли персик повним ходом. Де вже персик пошкоджений — не допомагають ніякі обприскування проти гнилі.
— Дуже велика проблема для персика — кучерявість. Як ви з нею боретесь?
— Я починаю це робити ще з осені. Але намагаюся перше обприскування зробити якомога пізніше: десь на початку та в середині грудня — погода нам це дозволяє. Одну ділянку обробляю 1-процентним розчином Медяну — 750 л/га та 7,5 л препарату. Друге — ділянку обробляю Нордоксом — 2 кг/га за тієї самої кількості води.
Наступне обприскування робимо знову ж таки мідьвмісними препаратами у період із середини лютого по початку березня. Треба зловити той період, коли не починають розходитись брунькові луски. Тому що патогенна спора «сидить» на лусці, і як тільки температура зростає понад +6…+7 градусів, вона може прорости — тоді долати кучерявість буде дуже-дуже проблематично.
Останнє обприскування проти неї я роблю по зеленому конусу додиновими препаратами — це, наприклад, Сіліт. Ці три обприскування, зроблені вчасно, повністю знімають проблему кучерявості.
— Що важливо знати про збирання та подальшу реалізацію персика?
— Ми збираємо персик у стадії технічної зрілості. Тара за бажанням покупця може бути як пластмасовою, так і паперовою. Багато хто, починаючи персиковий бізнес, уважає, що завжди буде діяти алгоритм: посадив сад — зібрав урожай — продав. На практиці виходить, що вдається посадити та зібрати — добре, а продати — проблема. Ми дотримуємось тої концепції, що саджати персикові плантації треба дуже поступово. Наприклад, ми маємо вже плодоносного саду 10 га, цього року почнуть ще 5 га родити. На наступний рік — ще 5 га та плюс 5 га будемо досаджувати. Тобто нові сади ми плануємо довести до 30–35 га. Чому хочем на цьому зупинитись? Є багато проблем, які з кожним роком будуть ставати ще більшими. Це, по-перше, людський чинник. Обрізування та збирання персика дуже трудомісткі.