Формула врожайності у ГК «Формула смаку»

Формула врожайності

У ГК «Формула смаку» система живлення підвищує афективність виробництва

Аграрний підрозділ ГК «Формула смаку» об’єднує шість господарств загальною площею 10 тис. гектарів у Кіровоградській, Миколаївській і Черкаській областях. Географія доволі широка, тож і умови виробництва різні. Утім, у господарствах навчилися отримувати високі врожаї незалежно від ґрунтово-кліматичних умов. Як саме — розповів головний агроном холдингу В’ячеслав Рибальченко. 

— Пане В’ячеславе, як відрізняється технологія вирощування культур у різних ґрунтово-кліматичних зонах, де розташовано ваші господарства? 

— Звісно, розбіжності є — і у підборі культур та гібридів, в у системі живлення. Насамперед зазначу, що основні напрями виробництва нашої корпорації — олія, молоко та хліб. Відтак основні наші культури — соняшник, пшениця, а також кукурудза на зерно і силос, ячмінь, жито, люцерна — для кормовиробництва. 

Культури в господарствах розміщуємо відповідно до умов вирощування: наприклад, у Миколаївській області, де суттєвий брак вологи, сіємо тільки пшеницю та соняшник. Відповідно, в посушливіших зонах основними характеристиками гібридів для нас є насамперед посухостійкість, жаростійкість, далі — стійкість до хвороб і потенціал урожайності. Спільна вимога для різних зон — тільки інтенсивні сорти й гібриди, бо з ними можна працювати, можна розкрити їхній потенціал урожайності завдяки нашій системі живлення. 

Але що говорити про умови різних ґрунтово-кліматичних зон, якщо в нас у межах деяких господарств може бути кілька десятків різних типів ґрунтів, в одному гумус усього 1,8%, в іншому — 2,8–4,5%. Наприклад, у господарстві в Чигиринському районі Черкаської області є 52 типи ґрунтів — від торфу до піску. Відповідно, така строкатість полів позначається й на врожайності культур, але ми працюємо над тим, аби її вирівняти. 

Від кількості опадів ця залежність ще більше зростає. От, наприклад, цього року на Черкащині випало найбільше опадів — понад 600 мм, з них у червні до 160 мм, тобто 4–5-місячна норма. Оскільки у цій області ми працюємо на дуже легких ґрунтах, то добрива промилися в нижчі горизонти й були недоступними рослині. Після опадів за допомогою дрона бачили, як волога не встигала всотуватися, стікала з полів і соняшник вилягав, відтак у Чорнобаївському районі соняшник цього року збирають зерновими жатками. Через велику кількість опадів і брак живлення зерно соняшнику на Черкащині не надто виповнене, легке, тож урожайність у середньому 2,5 т/га, а олійність — 44–47%. Для порівняння: в Кіровоградській області олійність сягає 50–51%. Ось так залежність типу ґрунтів і доступності добрив рослині, вміст гумусу й здатність ґрунту затримувати вологу впливають на наливання зерна. 

— Проте як ви намагаєтеся нівелювати цю залежність? 

— Корегуючи живлення, змінюючи обробіток ґрунту. Ми практикуємо оранку, але підриваємо плужну підошву — завдяки цьому деякі господарства у нас вийшли на вищий рівень урожайності. Оскільки маємо тваринництво, то робимо компости, вносимо їх на поля і за останні роки стан ґрунтів поліпшився. Але найбільші зміни торкнулися системи живлення. Наприклад, соняшник у чотирьох господарствах Черкащини ми сіємо зі стартовими рідкими комплексними добривами, восени під оранку даємо складні добрива, на легких ґрунтах взагалі восени, крім компосту, нічого не вносимо.

Навесні ще даємо КАС, потім вносимо мікроелементи. Також мікроелементи додаємо під час протруювання насіння. Бачимо від цього результат — на соняшнику прибавка урожайності становить до 2 ц/га, ми спеціально проводили досліди. 

— До внесення мікроелементів по листку в агрономів ставлення неоднозначне. Багато хто каже, що вони не працюють або результат сумнівний… 

— Не виходить у того, хто не хоче робити, працює по-старому або не має достатньо коштів. Від моменту, коли я 2017 року прийшов у це господарство, ми закладаємо багато дослідів, а потім найкращі рішення впроваджуємо у виробництво. І це дало результат. Для порівняння: чотири роки тому ранніх зернових ми збирали 11,5 тис. тонн, цього року — 24 тис. Вал зерна соняшнику зріс у 1,5 раза: було 22–24 т, а цього року, по всьому, буде 31–32 т. 

Цього року на рідкі комплексні добрива під час сівби пшениці та ячменю перейшли два господарства, а насіння просапних культур ми вже повністю так обробляємо. І економіка від цього стала кращою: затрати ми вже зменшили на 30 дол./ га, побачимо ще, якою буде врожайність. Окрім того, цього року випробовували препарат на основі янтарної кислоти — прибавка врожайності соняшнику була 2 ц/га, пшениці — 1,5 ц/га. 

Я знаю, що та коли потрібно дати культурі й пояснив це агрономам і керівникам господарств. Показав, як це відбивається на врожайності та якості зерна. Коли вони бачать зростання врожайності, то самі пропонують різні способи її підвищити — кажуть, «спробуймо те або те». Агроном одного господарства, яке показує найвищу врожайність по всіх культурах, хоч працює в зоні недостатнього зволоження, каже: «Я думала, що 3,5 т/га соняшнику для нас — межа», але цього року вони її переступили, збирають по 3,9 т/га. 

У Миколаївській області цього року пшеницю зібрали по 6,5 т/га, це при тому, що там є брак вологи, але була віддача від технології. 

— З вашого досвіду, на яких етапах розвитку різні культури потребують різних елементів живлення? 

— Може, я буду говорити прописні істини, але вони працюють. Пшениці з осені потрібно дати азот і фосфор, щоб сформувати кореневу систему й нагромадити достатню кількість цукрів, щоб пшениця в доброму стані ввійшла в зиму. Для кукурудзи важливий цинк на початкових етапах вегетації, тому обробляємо насіння цинком і гуматами. Під впливом гумінових речовин краще розвивається коренева система рослини. Головне, що ці елементи відразу стають доступними рослині, бо їх нанесли безпосередньо на насінину. Вносимо також гумати після гербіцидів — вони діють як антистресанти. 

Даємо мікроелементи у фазу наливання зерна чи формування качана, для пшениці — азотні добрива перед колосінням, щоб поліпшити якість зерна. У результаті в нас якість пшениці першого-другого класу. 

— Як ви підбираєте добрива? 

— Як я вже сказав, ми дуже багато дослідів закладаємо — у результаті по мікроелементах, азотних, складних добривах працюємо тільки безпосередньо з виробниками. З дилерами не працюємо. Виробники добрив разом із нами закладають досліди, ми перевіряємо їхню дію, якщо бачимо прибавку врожайності, закладаємо на більшій площі, у виробничих посівах, а якщо й там результат нас влаштовує, вводимо в технологію по всьому холдингу. 

Раніше використовували білоруські, російські комплексні добрива, тепер — ні. Економічно вигідними для нас виявилися литовські добрива, з якими ми працюємо вже 10 років. Окрім того, що в них фосфор у доступній для рослини формі, так ще й логістика та ціна кращі. Бо витрачати на простий суперфосфат 28 тис. грн/т — не економно. Натомість ми беремо напряму із заводу складні добрива по 21 тис. грн/т з доставкою в господарство. 

Окрім того, слід пам’ятати, що основний лімітаційний чинник у наших зонах — волога. Тому переходимо на рідкі комплексні добрива. Адже, щоб сухим добривам перейти в доступну форму, треба певна кількість вологи, щоб вони розчинилися і надійшли до кореневої системи, а РКД ми вносимо безпосередньо в насіннєве ложе, і тільки рослина починає проростати, вона його споживає. Таким чином, ми не втрачаємо до 20–30% унесених добрив, як це відбувається із сипкими добривами. 

Складні добрива даємо під основний обробіток, бо вони можуть розчинитися протягом зими. Під просапні культури добрива вносимо на глибину 25–27 см, і рослина буде їх засвоювати, коли в неї наливається кошик чи качан. Відповідно, маємо такі результати врожайності. 

— Техніку під рідкі добрива купували нову чи переобладнали? 

— Компанія-виробник, з якою ми працюємо вже вісім років, продає нам своє обладнання за собівартістю. 

— Чи досліджували дію біопрепаратів? Можливо, застосовуєте їх, зокрема в системі захисту? 

— Потроху застосовуємо. Цього року випробовуємо деструктори стерні — побачимо, як вони спрацюють. Випробовували біостимулятор. 

Загалом біопрепарати — річ делікатна. За нормальних погодних умов вони працюють, за жорстких можемо бути ще й у мінусі. Тому широко ними не користуємося. В основному беремо або мінеральні добрива, або монопродукти. 

Застосовувати біопрепарати для захисту в нас потреби немає. Але хімічні ЗЗР використовуємо в основному оригінальні — вони не лишаються в рослині чи ґрунті. Ми експортуємо олію, макуху, шрот, тому в нас жорсткий контроль залишків пестицидів у продукції. 

— За яким принципом будуєте систему захисту в різних областях — залежно від ЕПШ чи профілактично? 

— Працюємо на випередження: ми розуміємо, після яких попередників сіємо, які там будуть бур’яни. Тому профілактика — найкращий спосіб захисту. Добилися того, що в нас поля чисті, культури не мають конкуренції з різними шкодочинними об’єктами. 

Закуповуємо препарати захисту, гібриди, добрива на наступний рік у листопаді. Тому вже восени розуміємо, яка буде система захисту. Таким чином, маємо найнижчі ціни, бо вносимо передоплату цього року, а забираємо продукти наступного. 

— Але ж бувають, наприклад, посушливі роки, коли хвороб мало, тож потреби зайвий раз обробляти посіви фунгіцидами немає… 

— Це хибна думка. Збудник хвороби все одно є в ґрунті. І не можна спрогнозувати, скільки буде опадів у певній фазі розвитку культури. Тому профілактика хвороб — обов’язкова, особливо на соняшнику — внесення фунгіциду зберігає 3–5 ц/га урожаю. 

ЗЗР вносимо в бакових сумішах — якщо правильні препарати давати, які не згортаються, і правильно їх вносити — все працює. Єдиний нюанс — ми вносимо гербіцид восени, а не навесні, щоб меншим було навантаження на культуру, меншим був стрес. Навесні страхові зовсім не вносимо — дії пролонгованого ґрунтового вистачає. Тож навесні вносимо тільки фунгіциди, інсектициди, мікроелементи, антистресанти. 

— Щороку витратна частина виробництва зростає. Яким чином, на вашу думку, можна її скоротити? 

— На добривах чи на захисті ми не економимо, бо цього року це буде економія, а наступного року — провал. Так, позаторік КАС під осінній обробіток купували по 4700 грн/т, а цього року вже по 11 тис. грн/т, а на сьогодні ціна зросла до 15 тис. грн/т. Ми економимо, переходячи на інші, дешевші формуляції, яких потрібно вносити менше. Наприклад, як я вже казав, унаслідок унесення РКД ми економимо 30 дол./га. 

У будь-якому виробництві головне — стабільний прибуток за будь-яких погодних умов. Навіть за найнижчої врожайності економіка є — за рахунок ціни на зерно.