Компанія «Лемкен» має 237-річну історію. За цей час змінилося сім поколінь власників, але вони й далі з гордістю несуть прізвище Лемкен.
|
| Нікола Лемкен |
Компанія «Лемкен» відома в усьому світі. На неї рівняються інші не менш імениті виробники. Продукція компанії стала взірцем, її хочуть купувати через високу якість. За всім стоїть велика історія, одна з найдовших у Європі. Шлях від кузні, заснованої Вільгельмом Лемкеном у 1780 році, до сучасної виробничої компанії, що стоїть на вістрі прогресу аграрної галузі світу, заслуговує неабиякої довіри та поваги.
Проте сучасне людство не завжди зважає на історію. Слово «ефективність» — чи не перше в лексиконі сучасного бізнесмена, й аграрна галузь тут не виняток. У компанії «Лемкен» це добре розуміють і скеровують розвиток таким чином, щоб кожен продукт відповідав вимогам сучасності. Проте багато хто здивується, дізнавшись, що власником такої компанії є жінка! Традиційно було заведено вважати, сільськогосподарські машини — чоловічі «іграшки», але що робити, коли в сім’ї є лише донька?
Ми поспілкувалися з Ніколою Лемкен, аби дізнатися, що представник сьомого покоління Лемкенів робить для продовження успіху.
— Як розпочинався ваш шлях у власній компанії?
— Батько був не проти, коли після закінчення навчання я працювала в іншій компанії для набуття першого робочого досвіду. Для мене було дуже важливо зрозуміти, чи мені самій буде цікаво працювати у цьому напрямі. Розпочинати кар’єру в 21 рік нормально, але бути впевненим, що це саме твій шлях, досить важко. Багато хто не може визначитися протягом усього життя, тож певні кроки для розуміння потрібно було робити обов’язково.
Коли я прийшла в компанію, моїм першим завданням став окремий проект будівництва нової штаб-квартири. Мова йшла про підготовку пакета документів для будівництва, економічного обґрунтування й розрахунків. Сьогодні у цій будівлі розташовано головний офіс компанії, де працює вище керівництво, а також підрозділи, що опікуються експортом, сервісом, запасними частинами.
Наразі я не керую безпосередньо компанією, а лише обіймаю посаду в наглядовій раді. Компанією керує найманий менеджмент, якому доручено ведення всіх бізнес-процесів. Вирішення поточних завдань — це не моя компетенція, цю роботу виконують відповідні спеціалісти. Мене стосуються стратегічні питання, коли йдеться про напрями й подальший розвиток компанії. Однак це не заважає мені майже щодня бути в офісі, спостерігати за життям компанії й допомагати вирішувати певні питання.
— Чи не було складно починати працювати в родинній компанії, яку багато років очолював батько?
— Це було досить просто, оскільки батько з 1991 року відійшов від активного керування компанією й залучив найманий менеджмент. Звичайно, це не було повне відсторонення, але його функції змінилися: від оперативного керівництва він перейшов до стратегічного планування та загального нагляду. Це була цікава модель керування, тому що раніше такого не було.
Коли я почала працювати в компанії, батько мав час допомагати в певних питаннях, завжди можна було порозумітися, що дуже важливо для впевненості й швидкого розвитку. Цікаво, що батько завжди наполягав, аби я не втручалася в поточні бізнес-процеси — це робота відповідних спеціалістів. Моїм завданням, у його розумінні, було лише спостерігати за всім, що відбувається загалом, спілкуватися зі співробітниками, а також вибудовувати стратегічні плани та генерувати нові ідеї. Звісно, це не є суворим правилом, і в деяких проектах я беру активну участь.
Усе відбувається за потреби: коли я бачу необхідність у додатковій увазі, спрямовую сили саме туди. Іноді свою активність спрямовую на речі, які мені просто цікаві, і це можна назвати хобі в роботі.
У дитинстві я дуже мало часу гралась із ляльками. Батько досить часто брав із собою на роботу, де я спостерігала за працівниками, хто що робить, як будуються стосунки. Це дало уявлення про те, як працює компанія, що виробляє та навіщо це взагалі потрібно. Під час практики, яка тривала півтора року, також довелося виконувати різну роботу — як офісну, так і брати участь у виробничих процесах.
— Чи вистачає часу для родини?
— Для мене дуже важливим завданням у житті є виростити восьме покоління Лемкенів, правильно виховати й залучити до активної участі в житті сімейної компанії. Для такої справи не шкодую ні сил, ні часу. Дуже допомагає найманий менеджмент: компанія може ефективно працювати без моєї участі, а я можу використовувати свій час на власний розсуд. Однак я добре розумію, що власник є найбільш умотивованим працівником, тому не зловживаю цими привілеями й постійно цікавлюся справами.
Повертаючись до запитання щодо дітей, хочу сказати, що в жодному разі не ставлю для них умовою обов’язково в майбутньому працювати в компанії. Якщо до цього не буде хисту або бажання, навіщо нав’язувати людині обов’язки, з якими вона не зможе втілити власні прагнення?
— Чи втручаєтеся у виробничі процеси, пов’язані з плануванням і проектуванням?
— Так, мені доводиться не лише брати участь у житті компанії, а й час від часу глибоко занурюватись у деякі питання. Так буває, коли треба ухвалювати важливі принципові рішення, і керівництво не має єдиної думки щодо подальших дій. Оскільки мені самій важко осягнути всі деталі, я залучаю відповідних спеціалістів, які допомагають структурувати проблему, роблять розрахунки й указують на можливі шляхи вирішення.
— Хто працює над стратегічним плануванням — ви самі чи відповідні спеціалісти?
— Над плануванням працює відповідний відділ. Тут багато роботи — збирання інформації, аналіз, прогнозування й моделювання. Моя участь полягає в активному нагляді за процесом й ухваленні рішень. Я повинна розуміти всі тренди ринку — від загального й до конкретних напрямів, тому справі планування приділяю найбільше часу. Майже кожен другий день я на заводі, кожен понеділок відбувається нарада вищого керівництва, де я завжди присутня. Вважаю, що тільки так можна досягти ще більших висот.
— Які плани розвитку компанія має на найближчі роки?
— Звісно, всі карти відкривати не буду, особливо щодо нових продуктів і технологій. Думаю, що кожен виробник такого рівня, як наш, ретельно захищає власні секрети, оскільки саме вони створюють в майбутньому цінність продукції.
Однак загалом можу сказати, що ми активно заходимо у цифрову еру. Наша погодна станція працює із системами керування фермерським господарством. Участь у проекті AgriRouter демонструє наше розуміння максимально спростити доступ до інформації (дані з урожайності, погоди, удобрення, обробок тощо) всіх зацікавлених осіб кожного окремого господарства. Важливо, що в цьому проекті ми співпрацювали з іншими компаніями, і, можливо, це не останній такий проект.
Однак найважливішим досягненням на сьогодні є контроль машин за допомогою комп’ютерів. Нині весь розвиток сконцентровано саме у цьому напрямі: завдяки автоматичним системам керування участь оператора в процесах налаштування та контролю дедалі зменшується, відповідно якість і продуктивність праці збільшується. Ми й далі рухатимемося у цьому напрямі.
— Яку частку в бізнесі Lemken становить український ринок?
— Для нас український ринок є дуже важливим, у 2017 році його частка становила 9% (близько 30 млн євро). Існує певна стабільність обсягів продажу, ринок входить в п’ятірку найбільших для нашої компанії, тому ми не лише активно вивчаємо попит, а й прислухаємося до побажань українських аграріїв. Маємо хорошу команду на місці, що добре працює над розвитком, а зі свого боку завод намагається зробити такі машини, які були б найкориснішими українським аграріям.
— Що побажаєте українським фермерам?
— Насамперед хочу побажати добре заробляти, оскільки це приносить задоволення та сприяє здійсненню бажань. Також дуже хочу, щоб робота з нашою технікою завжди була ефективною й приємною, викликала лише позитивні емоції в користувачів. Зі свого боку ми всебічно сприятимемо цьому процесу.
Володимир Огійчук
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
