Елеватор

Сільгоспвиробники розповіли, як і де зберігатимуть новий урожай

Зберегти... не можна продати

Зберегти... не можна продати

 Сільгоспвиробники розповіли, як і де зберігатимуть новий урожай  

Ми можемо, хочемо й намагаємося, втім, обставини часом таки беруть гору. Знайомо, мабуть, усім. Проходячи надскладні випробування, кожен шукає своє розумне антикризове рішення. Українські аграрії в умовах воєнного часу сіють, жнивують, експортують, зберігають. Щоправда, втрата цьогоріч мало не чверті всіх елеваторних потужностей, що є в країні, — той ще виклик у розпал сезону. Ми розпитали у фермерів, як вони дають собі раду з новим урожаєм…

«Чекаємо стабілізації цін» 

Богдан Григорук

Богдан ГРИГОРУК, керівник ФГ «Подільський дар» (Хмельницька обл.) 

— У сівозміні, враховуючи реалії війни, майже нічого не змінювали. Хіба що зменшили площі під соєю й посіяли соняшник. А ще в нас гречка та соя. Кукурудзу не сіяли, бо поки що немає сушарки й жатки. Планували сіяти у 2023 році й побудувати власну сушарку, але війна внесла свої корективи. У нас підлогові склади. А ще соя лежала на елеваторі, бо була програма щодо безоплатного зберігання. Про всяк випадок, наразі в нас майстерня, яку купили цього року, віддали під зерно. 

Бачимо, що навіть у Європі є компанії, що пропонують купувати наше зерно, беручи на себе продажі. Від нас — повний пакет документів, оренда автівок і логістичні витрати. Але наразі ми не прораховували належним чином увесь ланцюжок. 

Звісно, розраховуємо й на те, що на внутрішньому ринку стабілізуються ціни. Але на сьогодні навіть із логістичними витратами ціни нижчі за європейські. 

Ми зареєструвалися у ДАР — наразі чекаємо на допомогу. У перспективі маємо плани щодо переробки. Але на відповідні гранти не подавалися — бо забагацько обов’язків, в тому числі щодо кількості працевлаштованих. Та ще питання щодо реалізації. Думаємо у напрямі переробки ріпаку й соняшнику, адже це цікаво Європі тощо. 

Наразі складається враження, що є певні нечесні умови на ринку: переробники буквально за кілька днів знизили вартість закупівель гречки майже удвічі. А в магазинах ціни такими й лишилися. Це — виламування рук людям, які вирощують сільгоспкультури. 

На мій погляд, наразі відсутня комунікація з державними органами. Навіть на рівні керування тиша. Але під час війни потрібно, щоб і держава, і фермери були в одній упряжці. 

«Перероблятимемо гречку й виготовлятимемо борошно» 

Олексій Дон

Олексій ДОН, керівник ФГ «Дона О.П.» (Вінницька обл.) 

— Ми не маємо проблем із реалізацією зернових та олійних — у нас є замовлення як усередині України, так і за кордоном. З портами не працюємо й не працювали — перевозимо збіжжя автотранспортом. Експортували нашу органічну сільгосппродукцію на Німеччину, Італію й інші країни.

 З пізньої групи вирощуємо гречку, сою та кондитерський соняшник. Її є, де зберігати — є власні склади, очищення, фотосепаратор й обладнання для доведення до кондиційних показників. Маємо намір запустити переробку гречки й виробництво борошна. Але все залежить від фінансової складової: якщо вдасться, подаватимемося на грант. 

Про ціни пізніх зернових говорити зарано — вартість ще плаває.  

«У полі кукурудзу не залишатимемо» 

Ігор Свистун

Ігор СВИСТУН, операційний директор ТОВ «КПК-Інвест» (Львівська обл.) 

— Наразі мляво експортуємо ріпак і пшеницю на Польщу. Це дуже довго і доволі дорого: логістика сягає 100 євро/т. А з Києва чи Центральної України витрати на транспортування ще дорожчі. Возимо зерно орендованими автівками. Вартість таких перевезень, порівнюючи з минулим роком, підвищилась на 70–100%. Та й залізниця подорожчала вдвічі… 

Ураховуючи труднощі з логістикою, вирішили перестрахуватися: на елеваторі, розрахованому, зокрема, й на поклажодавців, зберігатимемо тільки власне зерно. Та й у полі кукурудзу не залишатимемо, бо маємо сушарки. Котли працюють на пелетах із минулого жовтня, але від газу ми їх не від’єднувалися. 

У нас усі склади — підлогового зберігання. 20 лютого планували укласти угоду на зведення великого силосного елеватора, але через повномасштабне вторгнення рф до України цей проєкт поки що не реалізували. Проте після перемоги нашої країни ми відразу запустимо будівництво. Під цей проєкт залучатимемо кредитні ресурси. 

Наразі ми вже переробляємо сою на макуху та олію, а зернові — на комбікорм. Думали переробляти ріпак і соняшник, але цю ідею ще не реалізували. 

«Запакував усе в склади й жнивую» 

Андрій Томницький

Андрій ТОМНИЦЬКИЙ, керівник СПП «Агро-2000» (Одеська обл.) 

— Цього року вирішили посіяти кукурудзу. Кажуть, що вона буде привабливою у ціні. Сподіваємося отримати 40 центнерів і будемо задоволені. 

У нас достатня кількість потужностей зберігання на один урожай: тільки склади підлогового зберігання. 

Вирішили купити свої комбайни. Адже оренда техніки, яку нам пропонували, коштує 70 доларів за гектар. До слова, обидва комбайни нам обійшлися по 400 євро кожен. І це нова техніка. Комбайнерам ми платимо по 180 грн/га на руки. 

Вартість перевезення ще до повномасштабної війни сягала 600 грн/т до Ізмаїла. А наразі — 1600. Тому вважаю, що логісти поводяться, як мародери. Перевізники з Болгарії дивуються, бо для них установлення отаких цін під час війни означав би розстріл. На моє розуміння, перевозити за надвисокими цінами й продавати за екстремально низькими — безглуздо. 

Я «запакував» усе в склади й узяв кредит на пільгових умовах за програмою підтримки аграріїв. Наголошу, що в такі важкі часи для України держава поводиться як справжній партнер. Залучене фінансування спрямував на проведення жнив, посівної кампанії й розрахунки з пайовиками. Для розуміння по останній статті: 85% пайовиків хочуть, щоб із ними розрахувалися грошима. Але не я один такий розумний: наразі перевізники знижують ціни. До прикладу, ціни на пшеницю за валютним контрактом сягає близько 210 доларів за тонну, а ось транспортування до порту «Південний» вже не 1000 грн, а 500. Хоча коли приїжджають із зон активних обстрілів або тимчасово окупованих територій, серце крається.  

Розпочинаю сіяти більше нішевих культур, щоб очищувати їх, пакувати й експортувати. 

«Потужності зберігання не усувають усіх проблем» 

Григорій Ткаченко

Григорій ТКАЧЕНКО, керівник ФГ «Напорівське» (Чернігівська обл.) 

— Останнім часом у суспільній думці укріпився наратив, що головне — це достатні потужності для зберігання. На жаль, це не усуває проблем: зерно не можна зберігати вічно. 

Наприклад, я більшу частину пшениці вже продав по 4 грн/кг за її собівартості 5,5 грн/кг. Ми її реалізуємо за такою ціною і трейдерам, і переробникам тільки тому, що потрібно якось жити — платити зарплату, податки, купувати енергоносії та запчастини, добрива й ЗЗР тощо. Як мовиться, не питання, де зберігати, а за що купувати (маємо певні зобов’язання по кредитах, а ще після збирання врожаю треба розрахуватися з пайовиками). 

До війни ми працювали на розвиток. Маючи склади підлогового зберігання, побудували хороший зерносушильний комплекс. Ще у 2014 році повністю перейшли з газу на альтернативні джерела — в нас такий багатий край на деревину. Проте комплекс устиг попрацювати всього рік і його розбили окупанти. Наше село — серед тих, що найбільше постраждало на Чернігівщині. Нині намагаємося відновити потужності, але як швидко це вдасться — спрогнозувати важко, бо на все потрібні кошти. 

«Переобладнали корівник і розширили площі зберігання» 

Віталій Скиба

Віталій СКИБА, директор ТОВ «Завод технологічних інновацій» (Київська обл.) 

— Ми заклали 650 гектарів під пізні зернові, 550 із них — під соняшником та кукурудзою. Хоча нам вдалося продати всі залишки й пустити ці гроші на посівну кампанію, достатнього обсягу зберігальних потужностей не маємо. Вдалося тільки збільшити площу зберігання завдяки заглибленню підлоги під певними складами — копали землю на 1,5 метра й забетонували. Використовували власні плити, що здешевило собівартість. Перекрили таким чином 1400 квадратних метрів підлоги. 

Щодо системи аерації: є варіант просто прокласти магістралі з ПВХ труби, просвердлити у ній отвори й таким чином вентилювати зерно. Але поки що розмірковуємо, як це можна робити ще краще. Нам вдалося дуже швидко переобладнати корівник, відповідно, наші зберігальні потужності збільшилися на 4 тис. тонн. 

У нас є плани щодо переробки олійних культур і запуску млина. Але паралельно будуємо елеватор, що сушитиме зерно на соломі. Це наша власна розробка, на яку отримали патент на винахід. Ми собі зробили таку сушарку, а ще переобладнали котли для двох господарств. 

Сушімо 700 тонн на день, а комори в нас усього на 2 тис. тонн. Тому зазвичай трейдери купують у нас зерно буквально з-під коліс. 

Ми купили три фури з причепами. Нині ними завозимо солому для опалення. Але хочемо докупити причепи-зерновози й вибудовувати власні логістичні ланцюжки. 

«Зупиняють умови отримання грантів» 

Руслан Хомич

Руслан ХОМИЧ, керівник ФГ «Лебедія» (Волинська обл.) 

— Залишки ми були змушені продати на 25–30% нижче від собівартості. А нині перекупники пропонують скупити пшеницю по 4,5 тис. грн/тонну за собівартості понад 6 тис. грн/тонну.  

Можливості експортувати зерно ми, на жаль, не знайшли. Для збільшення потужностей зі зберігання не маємо коштів. Бракує їх навіть на те, щоб відремонтувати технічні приміщення й переобладнати їх під підлогові склади. 

З кукурудзою поки що не знаємо, що робити. Звісно, є певний оптимізм. Як мовиться, доки ми живі, є надія на краще. 

Чули про надання грантів на переробку. Але, якщо чесно, зупиняють умови їх отримання. Наразі в нашому господарстві разом зі мною вісім постійних працівників. А з працевлаштованими їх має бути 15 — це ж яке фінансове навантаження. Якщо ж ми реалізуємо зерно за ціною, набагато нижчою від собівартості, це вже є проблемою. 

У деяких прогнозах часто звучить теза щодо того, що фермери залишать землю під паром, якщо ситуація не зміниться на краще. Ми не можемо собі цього дозволити. Адже в нас є зобов’язання щодо розрахунків із пайовиками. Люди нам довірили свої ділянки, тому ми не можемо їх підвести. 

«Для зберігання нам вистачає підлогових складів» 

Ростислав Москв’як

Ростислав МОСКВ’ЯК, керівник ПАП «Авангард» (Тернопільська обл.) 

— Цього року з пізньої зернової групи сіяли тільки сою. Відмовились від кукурудзи через те, що не маємо власної сушарки. 

У нас є підлогові склади для зберігання зерна. Навіть попри логістичні труднощі нам не довелося ані переобладнувати технічні приміщення, ані закуповувати рукави. 

Зерно реалізую на внутрішньому ринку, в нас є постійні покупці, відповідно, у вибудові експортно-логістичних ланцюжків ми не має потреби. А ось щодо переробки, поки що немає можливості — для цього в нас немає вільних площ. 

«Переобладнали картоплесховище під зерно» 

Микола Пономаренко

Микола ПОНОМАРЕНКО, директор СТОВ «Десна» (Чернігівська обл.) 

— Цього року сіяли пшеницю, соняшник, люпин і картоплю. Зерно кукурудзи в нас було, але немає сушарки, тому не стали випробовувати долю й не сіяли цю культуру. 

З минулого року в нас лишилось 300 тонн пшениці. А тепер до цього обсягу додався й новий урожай, тому навіть не знаємо, що робити. За тією смішною ціною ніхто не буде продавати, а справжнього покупця з адекватними цінами немає. Звісно, частково доводиться реалізовувати зерно, бо за щось потрібно жити. 

Ураховуючи наявні обсяги зерна, довелось переробляти технічні приміщення під склади. Так, під зерно переобладнали картоплесховище на 2 тис. тонн. Під картоплю місткості ще є, але ж наразі й ціни на картоплю немає. 

Логістичні ланцюжки для експортування зерна навіть не вибудовували — не було коли. Враховуючи те, що наш регіон був під обстрілами й тимчасовою окупацією, нам потрібно було хоча б відсіятися. 

Проблем, на жаль, вистачає. Зараз протруюємо зерно й за будь-яких умов будемо сіятися. Плануємо посіяти пшеницю — насіння закупили ще восени. Враховуючи те, що від початку планували ЗЗР під кукурудзу, замовили їх саме під цю культуру, але пізніше вдалося домовитися з постачальником щодо заміни засобів захисту рослин саме для пшениці. 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ