Озимий ріпак — високорентабельна олійна культура, посівні площі якої щороку перевищують 1 млн гектарів. Важливим є отримання врожаю насіння з високими якісними показниками. Досягти цього можливо тільки за умови якісного захисту культури від шкідливих організмів і забезпечення необхідними макро- та мікроелементами.
Важлива фаза
Упродовж вегетації рослини озимого ріпаку мають багато критичних періодів розвитку, а успішність їх проходження зумовлює закладання рівня майбутнього врожаю. Одним із таких є період, що починається з відновлення весняної вегетації.
За своїми біологічними особливостями ріпак озимий є лідером серед усіх культур щодо темпів відновлення весняної вегетації. Він починає відростати ще за відносно низьких температур повітря та ґрунту — +3…+6 °С, використовуючи власні запаси поживних речовин кореневої системи. За таких температурних умов елементи мінерального живлення ще недоступні або малодоступні. Слід зазначити, що ріпаку озимому властиві високі виноси елементів мінерального живлення, які він дуже швидко споживає впродовж вегетації.
Для отримання добрих урожаїв слід правильно вибрати стратегію підживлення озимого ріпаку навесні, адже це має вагомий вплив на стан рослин, урожайність і прибуток із гектара.
Керування живленням і ростом
Застосування мікродобрив і регуляторів росту — важлива складова частина ефективності системи збалансованого живлення рослин ріпаку озимого. Мікроелементи й біостимулятори підвищують стійкість рослин до стресових чинників, забезпечують збалансоване живлення впродовж вегетації, сприяють збільшенню врожайності та поліпшенню якості продукції рослинництва.
Робота по мерзлоталому ґрунту. Першим кроком у керуванні мінеральним живленням ріпаку озимого є застосування азотних добрив — аміачної селітри (N 34,4%) або КАС-32 (N 32%) та сульфату амонію (N 20%, S 24%) по мерзлоталому ґрунту.
Доза азоту залежить від багатьох чинників: густоти стеблостою, очікуваної врожайності, загального мінерального фону, кон’юнктури ціни на насіння ріпаку тощо, і зазвичай вона становить від 50 до 90 кг N/га. До того ж застосований нітратний азот селітри аміачної або КАС-32 ріпак озимий дуже легко засвоюватиме, також він активує відновлення весняної вегетації кореневої системи та вегетативних органів
Споживання мікроелементів. Насіннєва продуктивність озимого ріпаку значною мірою залежить від споживання мікроелементів. Рослини ріпаку мають високу чутливість до браку бору і середню — до марганцю і молібдену.
Бор поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, сприяє кращому формуванню пилку, запобігає опаданню зав’язей, підвищує насіннєву продуктивність і вміст олії. За різними науковими даними, недобирання врожаю за його дефіциту становить 0,3–0,4 т/га.
Марганець у весняний період вегетації озимого ріпаку бере активну участь в окисно-відновних реакціях, процесах фотосинтезу, синтезі білків, жирів, а також підвищує стійкість до хвороб. Приріст урожаю за його вчасного застосування внесення сягає 0,25–0,45 т/га.
Молібден поліпшує азотне живлення рослин ріпаку озимого, посилює фотосинтез за низьких температур і за несприятливої (хмарної) погоди, впливає на утворення та стабільність хлорофілу, підвищує стійкість рослин до холоду. За його браку зменшується коефіцієнт гілкування, скорочується кількість стручків і суттєво знижується маса тисячі насінин.
Унесення сірки. За фізіологією мінерального живлення ріпак озимий є сіркофільною культурою. Його винесення сірки сягають 70–75% винесення сполук фосфору. У рослинному організмі ріпаку озимого сполуки сірки активують роботу ферментів, синтез вітамінів: В1, біотину (Н), амінокислот (метіоніну, цистеїну), білків, жирів, окисно-відновні процеси загалом і поліпшують засвоєння сполук азоту кореневою системою.
Сірка відіграє важливу роль у період весняного росту ріпаку, коли культура інтенсивно її засвоює. Сірка вкрай потрібна для синтезу амінокислот для утворення білків. У рослині сірка — компонент низки ферментів, які підтримують утворення глюкозидів, що мають фітосанітарну дію. Сірка сприяє підвищенню використання азоту і стабілізує вміст олії в насінні. Поява між жилками на листках жовтих плям, бліде забарвлення рослин, сповільнений ріст і слабке цвітіння, формування дрібних стручків із невеликою кількістю насіння свідчить про дефіцит саме сірки. Для росту й розвитку ріпак потребує сірки 30–40 кг/га. Поповнювати її вміст у ґрунті можна, вносячи гіпс, вапняне борошно. Ще один доступний, дієвий і економічно вигідний захід — листкове підживлення сіркою у вигляді елементарної сірки.
Найбільша потреба ріпаку озимого у сполуках сірки спостерігається на початку формування стебла до зав’язування стручків. Наукові дослідження та виробничий досвід засвідчують, що в мінеральному живленні ріпаку озимому співвідношення між S : N має становити — 1 : (5–10). Однак результати агрохімічного аналізу щодо вмісту сполук сірки засвідчують, що понад 95% ґрунтів мають дуже низький їх уміст.
У вітчизняному землеробстві найбільшої популярності на ріпаку озимому набув сульфат амонію. Його рекомендується застосовувати не більше як 200 кг/ га (48 кг S/га). Оскільки сульфат амонію за фізіологічною кислотністю є сильно кислим добривом, то його високі норми можуть підкислювати ґрунтовий розчин і викликати фізіологічні стреси в рослин ріпаку озимого.
Застосування регуляторів росту. Слід ураховувати, що ріпак зберігає високу чутливість до регуляторів росту, починаючи від фази розетки. Тому терміни обробки його посівів регуляторами росту не є критичними.
Обприскування насіння ріпаку регуляторами росту з подальшою обробкою посівів підвищує врожай насіння на 15–25%, уміст олії — на 3–5% і вихід олії — на 25–40%.
Ефективно захистити
У фазі відновлення вегетації після перезимівлі рослини ріпаку озимого потребують не лише підживлення макрота мікроелементами, а й надійного захисту від шкідників і хвороб.
Фунгіцидну обробку проводять для регулювання росту рослин, збільшення кількості бічних пагонів і підвищення врожайності.
На озимому ріпаку найпоширеніші хвороби — альтернаріоз (Alternaria brassicicola Wilts та Alternaria brassicae Sacc.), фомоз (Phoma lingam Desm.), несправжня борошниста роса, або пероноспороз (Peronospora brassicae Gaeum.), циліндроспоріоз (Cylindrosporium concentrium Grev.), борошниста роса (Erysiphe communis Grev. J, brassicae Hamm.). Під їхнім упливом у листках рослин зростає вміст каротину, сухої речовини, клітковини, знижується вміст вітаміну С, жиру, протеїну, цукру.
Навесні, коли з’являються ознаки ураження пероноспорозом і альтернаріозом, посіви обприскують фунгіцидом з якомога ширшим спектром дії.
Інсектицидами посіви ріпаку обприскують навесні для захисту від хрестоцвітих блішок, прихованохоботників і квіткоїда.
Захист + регулятор росту + мікродобрива. Значного поширення набула ранньовесняна обробка посівів фунгіцидами й регуляторами росту в комбінації з мікродобривами. Потрібно звернути увагу на те, щоб препарат містив повний комплекс рекомендованих мікроелементів (бор, кальцій, марганець, цинк, залізо й ін.). Таку обробку проводять після внесення азотних добрив на стадії активного відростання й нарощування вегетативної маси та за висоти рослин 20–30 см.
Основна операція, яку проводять у квітні у фазу нарощування вегетативної маси: обробка посівів ріпаку інсектицидами проти прихованохоботників і квіткоїда, за умови перевищення економічного порогу шкідливості. З настанням теплих днів, коли ґрунт прогрівається на глибині 2–4 см до +6 °С шкідники набирають активності. У боротьбі зі шкідниками добре зарекомендували себе неонікотиноїди та синтетичні піретроїди.
Унесення інсектицидів рекомендовано проводити в комплексі з такими мікроелементами, як бор, кальцій, марганець, залізо й ін. Вони відповідають за формування й розвиток генеративних органів (бор), забезпечують спековитривалість рослин (цинк), беруть участь у фотосинтезі й обмінних процесах (кальцій, марганець, магній, залізо).
Заходи проти бур’янів
Засміченість посівів ріпаку бур’янами також негативно впливає на їхню продуктивність.
Усі знають, що, порівнюючи з іншими культурами, ріпак, зокрема озимий, має високу конкурентну активність і здатний самостійно ефективно пригнічувати бур’яни, особливо в другій половині вегетації. Однак це відбувається тільки за певних умов — наприклад, коли навесні в посівах озимого ріпаку оптимальна густота і рівномірно розміщені рослини в рядках, а головне — ще немає багаторічних бур’янів і мало сходів однорічних видів. У такому разі весняне внесення гербіцидів може бути застосовано лише як додаткова обробка.
Проте не варто сподіватися тільки на весну, адже основна конкуренція з бур’янами відбувається восени, і втрата біомаси ріпаку в разі сильної засміченості посівів може становити понад 30%. Якщо восени було успішно внесено гербіциди, навесні звертають увагу передусім на ті бур’яни, що можуть конкурувати з ріпаком у другій половині вегетації.
The Ukrainian Farmer
