Відповідь на запитання, чи потрібно восени обробляти посіви ріпаку від стеблових прихованохоботників, аграрії отримали влітку.
Виробництво сільськогосподарських культур пов’язано з безліччю ризиків, тож отримати якісний урожай доволі складно без застосування спеціалізованих засобів. Так, ще якихось 30 років тому поля, засіяні ріпаком, потрібно було ретельно пильнувати. Адже за якихось пів дня теплої сонячної погоди хрестоцвіті блішки здатні були знищити ціле поле під цією культурою. З появою інсектицидних протруйників доглядати за посівами простіше. Нині фунгіцидно-інсектицидне протруювання насіння ріпаку стало стандартом у захисті сходів цієї культури. І головною метою цього заходу є гарантований захист рослини від хрестоцвітих блішок.
Утім, строк захисної дії будь-яких протруйників рано чи пізно закінчується, і рослини залишаються сам на сам зі шкідниками. І в цей момент аграрій опиняється на роздоріжжі: застосовувати восени додаткові заходи чи ризикнути й почекати до весни. Думки науковців і виробників сільгоспкультур щодо цього розділилися. На думку Миколи Дем’янюка, менеджера з технічної підтримки компанії «Сингента», аграріям ще з осені дуже бажано проводити додаткову інсектицидну обробку — не так від хрестоцвітих блішок, як від групи стеблових прихованохоботників. «Суперечки щодо того, чи потрібно обробляти восени посіви ріпаку від стеблових прихованохоботників, точилися раніше, тривають і цього сезону, — зауважує фахівець. — Одні стверджують, що потрібно, інші — не бачать у цьому сенсу, бо у прихованохоботників жук виходить навесні, тоді ж відкладає яйця, відтак основної шкоди завдає навесні».
Проте результати обстежень посівів свідчать, що в Україні нині ріпаку завдає шкоди близько 20 видів прихованохоботників, серед яких є чотири основних: три стеблових і один насіннєвий. З деякими з них боротися доволі складно через їхню «непередбачувану» життєдіяльність. Так, в одного з видів — чорного, або хрестоцвітого, прихованохоботника — період розвитку постійно зміщується, він не прив’язаний до вегетаційних періодів чи до якогось сезону. Тому цей шкідник може відкладати яйця як навесні, так і восени, або навіть у серпні, відповідно, його личинки можуть завдати шкоди ще восени й далі перезимовувати в стеблах. Тому, щоб знищити жуків чорного хрестоцвітого прихованохоботника, є сенс обробляти посіви восени.
Крім того, варто познайомитися з деякими іншими поширеними представниками прихованохоботників — капустяним стебловим і великим ріпаковим. У цих видів яйцекладка відбувається навесні, і личинки в стеблах з’являються теж навесні. Зазвичай формування жуків нового покоління (після стадії лялечки) відбувається у ґрунті в липні, після чого вони мали б залишатися тут до наступного сезону. Проте доволі значна частина їх популяцій виходять із ґрунту й заселяють нові посіви ріпаку для додаткового живлення. Й хоча імаго цих видів восени яєць не відкладають і, відповідно, личинки (що є найшкодочиннішою стадією) тоді не з’являються, все ж інсектицидні обробки, що проводитимуться у цей період, зовсім не завадять і будуть тільки корисними. «Якщо фермер проводить осіннє обприскування посівів інсектицидами, він знищує частину популяції цих прихованохоботників (жуків), відтак навесні їх буде значно менше», — додає Микола Дем’янюк.
Утім, осіння додаткова обробка не дає підстав, щоб розслаблятися навесні. Основна увага аграріїв має бути спрямована на всі види та форми прихованохоботників, зокрема на імаго, які з’являються дуже рано. Температурний поріг весняної реактивації шкідників становить +5…+6 °С у місцях зимівлі, а за +7…+8 °С — вони вже на ріпаку, і фермерам дуже важливо не пропустити момент заселення. Як правило, за теплої весни жуки виходять дружно. Тому аби вчасно знищити більшу частину їх популяцій, весняну обробку треба проводити доволі рано: в південній зоні це може бути й березень. Хоча за погодними умовами навіть сусідні роки можуть дуже відрізнятися між собою. Ось цього року через потепління в лютому та холодний березень жуки прихованохоботників в Одеській області пробуджувалися й виходили з місць зимівлі аж на початку — в першій половині квітня. Через затяжну холодну весну заселення ними посівів ріпаку розтягнулось у часі, й для надійного захисту потрібно було робити дві інсектицидних обробки (другу — у фазу бутонізації). Хто не зробив навесні дві інсектицидних обробки, той пропустив цих небезпечних шкідників і отримав значне ураження стебел ріпаку личинками.
Щодо іншого одного з найнебезпечніших фітофагів ріпаку — ріпакового квіткоїда, то варто зазначити, що на сьогодні у багатьох його популяцій з’явилася резистентність до інсектицидів групи піретроїдів або неонікотиноїдів. Відстежувати їх географічно неможливо, бо навіть у межах одного району в одній групі сіл шкідники матимуть резистентність, в іншій — ні. Цього року, наприклад, сигнали про те, що піретроїди не працюють, надходили як із південної, так і з західної України. За виникнення резистентності навіть застосування збільшеної норми препарату позитивного ефекту не дає.
Від квіткоїда експерт радить застосовувати препарати контактно-системної дії класу піридинкарбоксаміди й вносити їх у фазу бутонізації, бо їхній захисний ефект поширюється навіть на початок цвітіння культури — період, на який припадає пік заселення шкідника. До речі, інсектициди цього нового класу запобігають появі резистентності в шкідників завдяки новому механізму дії. Зокрема, вони моментально блокують живлення й органи руху в шкідливих комах, унаслідок чого останні падають із рослини на поверхню ґрунту й гинуть від голоду, або їх знищують ентомофаги.
Лариса Степанушко
журнал The Ukrainian Farmer, липень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
