Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Як на мінному полі…

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Як на мінному полі…
 
 

Чи вартий потенційного виграшу ризик застосування недозволених форм розрахунків платниками єдиного податку.

 

Жив собі підприємець і думав, що найбільше зло, яке заважає його успішній діяльності — це складна податкова система України. Мовляв, усі його біди – тільки від податків: то доходи занижені, то витрати завищені, то ціна незвичайна, то декларацію складно заповнити… І так йому, бідолашному, стало важко, що вирішив він стати платником єдиного податку і забути про загальну систему оподаткування як про нічне жахіття. Нічого йому не заважало у цьому виборі — і обсяг доходів не перевищує граничну межу для платника єдиного податку, і види діяльності в переліку дозволених, і податкового боргу немає. Тому до 15 грудня минулого року наш підприємець подав заяву до фіскальної служби за місцем находження і з першого січня отримав омріяний статус платника єдиного податку. 

 

Проте його радість тривала недовго, і незабаром він дізнався, що податкова халепа доповнилася ще однією — розрахунковою. Податковий кодекс України (далі — ПКУ) суворо обмежує платників єдиного податку першої, другої та третьої груп стосовно способів проведення розрахунків з контрагентами. І це стосується не тільки отримання виручки від покупців, але і проведення розрахунків з постачальниками. Адже термін «розрахунки» стосується як операцій, пов’язаних з отриманням грошових коштів, так і операцій, пов’язаних з їх витрачанням. А у пункті 291.6 ПКУ зазначено, що однією з умов перебування підприємців на спрощеній системі оподаткування є здійснення розрахунків за відвантажені товари тільки у грошовій формі (готівковій чи безготівковій). І, власне, визначення як готівкових, так і безготівкових розрахунків не дають підстав для неправильного тлумачення. Так, готівкові розрахунки — це платежі готівкою суб’єктів господарювання та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також по операціях, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна. Безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою у касу банків, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. Це означає, що бартерні операції платникам єдиного податку заборонені. Тож якщо у підприємця виникне бажання поміняти шило на мило, він втратить право бути платником єдиного податку. 

 

Однак це обмеження стосується не тільки прямих форм бартеру, коли товар міняється на товар, або послуга на послугу. Якщо у перші роки запровадження цього обмеження у підприємця могли бути варіанти, тобто можна було посперечатися за своє право застосування альтернативних форм розрахунків, то наразі існує безліч листів та роз’яснень від фахівців Державної фіскальної служби, в яких чітко звучить «Ні!» будь-яким не грошовим формам розрахунків. Однак іноді платники єдиного податку навіть не підозрюють, що вони порушують вимоги податкового кодексу і користуються забороненими формами розрахунків. Тому вибір розрахунків дуже нагадує прогулянку мінним полем. Проаналізуємо, які небезпеки можуть спіткати такого бізнесмена… 

 

Міна перша: залік зустрічних вимог 

 

Працює собі платник єдиного податку з контрагентом «Сонечко» давно, і склалися у них хороші ділові та, навіть, дружні стосунки. Платник єдиного податку не тільки продає «Сонечку» свої товари, але й купує товари «Сонечка» для своїх потреб. Оскільки стосунки між платником єдиного податку та «Сонечком» вже давно побудовані на довірі, то і продукція відвантажується на умовах відстрочення платежу. І так на кінець року в обох бізнесменів утворилась взаємна заборгованість. Вони направили один одному акти звіряння розрахунків і заборгованість виявилась приблизно однаковою. Тоді директор «Сонечка» запропонував платнику єдиного податку «не ганяти гроші по колу», зекономити час та не платити зайві комісії банкам, а просто провести залік взаємних заборгованостей. Однак платник єдиного податку, перш ніж погодитися, запитав свого податкового консультанта. Виявилось, що платнику єдиного податку скористатися заліком зустрічних вимог не можна, оскільки тоді він втратить свій статус платника єдиного податку і йому доведеться повернутися на загальну систему оподаткування. Працівники фіскальної служби вбачають у такій операції негрошову форму розрахунків. 

 

Міна друга: векселі 

 

Настав новий рік, і попит на товари платника єдиного податку почав зростати, з’явились нові клієнти. І от один з клієнтів запропонував платнику єдиного податку в момент постачання товарів виписувати вексель. Все-таки це боргова розписка, тому платіж забезпечується додатковою гарантією, і платник єдиного податку за відчутного дефіциту грошових коштів міг би скористатися операцією обліку веселів у банку й отримати готівку раніше, ніж передбачено умовами договору постачання товарів. Однак фахівці фіскальної служби вважають, що заборона проведення негрошових розрахунків поширюється і на векселі. Їх логіка полягає у такому: у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору, наприклад, купівлі-продажу товарів, робіт, послуг, припиняються грошові зобов’язання по платежу за цим договором і виникають зобов’язання по платежу за векселем. Тобто у випадку отримання/видачі векселя платником єдиного податку зобов’язання по договору постачання товарів, робіт, послуг погашаються не у грошовій формі. 

 

Міна третя: електронні гроші 

 

Електронні гроші для багатьох є ознакою прогресу і зручною формою розрахунків. Особливо це стосується проведення розрахунків на сайтах інтернет-магазинів. От і наш підприємець — платник єдиного податку замислився над можливістю використання електронних грошей при розрахунках за товари, роботи, послуги. Однак і тут фахівці фіскальної служби одразу зайняли чітку позицію. Вони вважають, що електронні гроші не є грошима у звичайному сенсі, а значить, платник єдиного податку не може здійснювати розрахунки з їх використанням. Така позиція контролюючого органу є постійною, це підтверджується судовою практикою. Крім того, думку фахівців фіскальної служби підтримують фахівці Міністерства економічного розвитку і торгівлі. 

 

Корінь зла криється у ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III, в якій вказано, що випуск електронних грошей здійснюється шляхом надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. Принцип використання електронних грошей досить простий, будь-яке підприємство може виступити як у ролі торговця, отримуючи електронні гроші за товари й послуги, так і в ролі користувача, оплачуючи електронними грошима свої покупки. Для цього підприємство на підставі договору, укладеного з банком (емітентом чи агентом по розрахунках), відкриває два електронні рахунки (або їх ще називають електронні гаманці) — один для отримання електронних грошей, а інший — для розрахунків електронними грошима. Для здійснення розрахунків спочатку необхідно придбати за реальні гроші платіжні засоби системи. Вони зараховуються в електронний гаманець, а потім ними може скористатися користувач для розрахунків. Здійснювати поповнення електронного гаманця можна через відділення банків, з якими співпрацює платіжна система, з платіжної картки, з поточного банківського рахунку або через платіжні термінали. Також кошти з електронного гаманця можна конвертувати в готівку або перевести на банківський рахунок. 

 

Фактично електронні засоби не потрапляють під визначення готівкових або безготівкових розрахунків, а є лише обмінним еквівалентом. Тому і висновок фахівців фіскальної служби такий — прийом та здійснення оплати за допомогою електронних засобів не відповідає умовам, зазначеним в п. 291.6 ПКУ, тому і скористатися їх перевагами платник єдиного податку не може. 

 

Міна четверта: платіжні системи 

 

Якось нашому герою, платнику єдиного податку, порадили скористатися однією з електронних платіжних систем. І знову його податковий консультант порадив йому не ризикувати. Фахівці фіскальної служби вважають, що проведення розрахунків через електронні платіжні системи (наприклад, LiqPay), не відноситься до грошових розрахунків, а значить, є порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Платник єдиного податку не тільки не має права отримувати кошти через LiqPay, але й перераховувати кошти через такі системи. 

 

Існує альтернативна думка, що не всі платіжні системи працюють з електронними грошима, тому «сміливі» консультанти рекомендують уважно аналізувати договір із системою, яка надає послуги. Аргумент — фактично на поточний рахунок платника єдиного податку надходять безготівкові кошти. Однак судова практика свідчить не на користь таких сміливих підходів. Наприклад, у випадку застосування платіжної системи WebMoney судову справу виграла фіскальна служба. Аргументація така: «здійснення розрахунків за придбані товари за допомогою платіжної системи WebMoney шляхом переведення в електронний гаманець продавця умовних одиниць прав вимоги за своєю природою не є грошовою формою розрахунків, оскільки здійснюється обмін товару на майнові права, а не розрахунок грошовими коштами безпосередньо». Тобто не відбувається прямого руху коштів від покупця до продавця, а відбувається проміжна трансформація зі звичайних коштів в електронні й навпаки, що порушує умови здійснення грошових розрахунків. Зваживши всі аргументи «за» і «проти» платник єдиного податку вирішив і надалі розраховуватися виключно у готівковій та безготівковій формі. 

 

Що могло б статися, якби платник єдиного податку не послухав свого податкового консультанта та порушив умови грошових розрахунків? 

 

По-перше, у випадку застосування іншого способу розрахунків, ніж вказаного у п. 291.6 ПКУ платник єдиного податку зобов’язаний перейти на сплату інших податків та зборів (пп. 4 п. 298.2.3 ПКУ). Тобто платник єдиного податку втратив би свій статус та мав би повернутися на загальну систему оподаткування. 

 

По-друге, дохід, отриманий через недозволені способи розрахунків, підлягає оподаткуванню за «штрафною» ставкою єдиного податку. Для приватних підприємців — фізичних осіб така ставка становить 15%, а для юридичних осіб третьої групи — подвійний розмір ставки єдиного податку — 6% або 10%. Це передбачено п. 293.4 ПКУ і п. 293.5 ПКУ. 

 

Тому навряд чи ризик застосування недозволених форм розрахунків платниками єдиного податку вартий потенційного виграшу. 

 

Тетяна Паєнтко, керуючий партнер ТОВ «Аудиторська компанія «Міжнародна правова безпека»

газета “АгроМаркет”, лютий 2019 року

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Джерело:
АгроМаркет
Поділитись: